3.5. Тематика рефератів за модулем 3

1. Зміст та структура доходів бюджетної установи.

2. Характеристика форм виділення коштів з бюджету.

3. Особливості фінансування бюджетних установ через органи Державного казначейства.

4. Порядок фінансування бюджетних установ за відомчою структурою.

5. Порядок відкриття реєстраційних рахунків у Держказначействі.

6. Бухгалтерський облік доходів бюджетних установ за розпорядниками кредитів.

7. Правила обробки виписок з казначейських розподільних рахунків.

8. Документація операцій одержання фінансування з державного бюджету.

9. Бухгалтерський облік відображення операцій руху грошових коштів бюджетної установи.

10. Регламентація обліку руху готівки в касі бюджетної установи.

11. Порядок обробки звіту касира та відображення його в обліку.

12. Відображення результатів інвентаризації коштів у касі установи.

13. Документальне оформлення операцій за реєстраційними рахунками у казначействі.

14. Бухгалтерський облік списання використаного фінансування у різних розпорядників кредитів.

Модуль 4 облік зобов'язань, доходів і видатків бюджетних установ

Тема 9. Облік зобов'язань з оплати праці

Тема 10. Облік зобов'язань перед органами страхування

Тема 11. Облік доходів і видатків бюджетних установ

4.1. Методичні вказівки з організації самостійної роботи студентів при вивченні тем 9 та 10

Самостійна робота з вивчення навчального матеріалу до даного модуля вимагає насамперед ознайомитися з нормативною базою. Правові, організаційні та економічні умови оплати праці всіх працівників визначає Закон України «Про оплату праці».

В бюджетних установах, як і в інших сферах економіки, праця виступає як цілеспрямована діяльність людей, що забезпечує матеріальні та духовні потреби громадян. Право на працю кожний громадянин реалізує шляхом укладання трудового договору з бюджетною установою. Чисельність працівників установи визначається штатним розкладом. Типові штати для шкіл, лікарень, вищих навчальних закладів, науково-дослідних інститутів затверджують вищестоящі організації. Оперативний облік персоналу установи веде відділ кадрів, де на кожного працівника заповнюється трудова книжка.

У розвиток даного закону Кабінет Міністрів України Постановою від 2.12.1996 р. № 1458 затвердив тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики як інструмент державного регулювання оплати праці керівників, фахівців і службовців бюджетних установ. На їх основі були розроблені галузеві схеми посадових окладів з урахуванням специфіки та конкретних умов праці кожної галузі.

У тарифній системі передбачено дві форми оплати праці: погодинна та відрядна. У бюджетних установах переважно користується погодинна форма оплати праці, що має два різновиди або системи – штатно-окладну та погодинну. Вони, зокрема, застосовуються для оплати праці професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, працівників наукових установ, органів охорони здоров'я.

Основним джерелом інформації для визначення суми заробітної плати працівникам установи є табельний облік використання робочого часу. Нарахована сума оплати праці кожному працівникові оформляється розрахунковою відомістю.

При нарахуванні окремих видів оплати праці виходять із середньої заробітної плати працівника на попередній відпрацьований час відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 р. № 100. Даний порядок застосовується при нарахуванні оплати за час відпустки, за час знаходження у відрядженні, за час виконання державних і суспільних обов'язків і деяких інших.

Визначивши суму нарахованої заробітної плати, варто підрахувати обов’язкові утримання. До них належать податок з доходів фізичної особи, збори на обов'язкове пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття та страхування із тимчасової втрати працездатності.

Податок з доходів фізичних осіб утримується за правилами і нормами, які встановлено Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889, що набув чинності 01.01.2004 р.

Об'єктом оподатковування за цим Законом є місячний оподатковуваний податком дохід. При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподатковування визначається як сума такої заробітної плати, зменшена на суму зборів до Пенсійного фонду, Фондів страхування на випадок безробіття та тимчасової втрати працездатності.

Структура та склад доходів, які включаються до загального місячного оподатковуваного податком доходу, визначено ст.4 даного Закону. У цій же статті наведено перелік доходів, що не підлягають оподатковуванню.

Платник податку за даним Законом має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного податком доходу на суму податкової соціальної пільги:

а) у розмірі однієї мінімальної заробітної плати на місяць, встановленої Законом на 1 січня звітного податкового року;

б) у розмірі 150% суми податкової соціальної пільги для осіб, встановлених статтею 6.1.2. розглянутого закону;

в) у розмірі 200% суми пільги для платників податку, зазначених у статті 6.3.1. Закону.

Податкова соціальна пільга надається працівникам на суму їхнього доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем роботи відповідно до поданої заяви.

Згідно статті 6.5. Закону податкова соціальна пільга застосовується до доходу у вигляді заробітної плати, отриманої протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, установленої на 1-е січня звітного року, помноженої на поправочний коефіцієнт.

За результатами звітного податкового року Закон передбачає проведення перерахунку податкової соціальної пільги, наданої кожному працівникові. Закон також надає платникам податків право на перерахунок суми податку, нарахованого та утриманого протягом податкового року з доходу фізичної особи у зв'язку з тим, що він має можливість зменшити свої доходи, що підлягають оподатковуванню, на суму податкового кредиту

У податковий кредит кожний платник податків може включити видатки, оплачені ним протягом року та підтверджені відповідними документами. Перелік цих видатків передбачено у статті 5.3. Закону. Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного податком доходу за рік, отриманого у вигляді заробітної плати.

Податок, утриманий з доходів фізичних осіб, підлягає перерахуванню до бюджету. Цей обов'язок покладено законом на податкового агента, яким є суб'єкт підприємницької діяльності. Закон забороняє банкам (стаття 8.1.) приймати платіжні документи підприємців (роботодавців) на виплату доходу, якщо разом з ними не передбачене перерахування податку в бюджет.

За даними розрахункової відомості в синтетичному обліку відображають необхідні бухгалтерські записи, для чого застосовується рахунок 661 «Розрахунки із заробітної плати». Нарахована заробітна плата відображається за кредитом цього рахунку та одночасно фіксується сума видатків бюджетної установи за кодами бюджетної класифікації № 1111 – 1119. Видатки враховуються за дебетом рахунків 80 «Видатки із загального фонду», 81 «Видатки спеціального фонду» або 82 «Виробничі витрати» залежно від того, за рахунок яких асигнувань (коштів) було нараховано заробітну плату працівникам установи.

Суми утримань із заробітної плати записують за дебетом рахунку 661 «Розрахунки із заробітної плати» і кредитом рахунків 641 «Розрахунки за платежами і податками до бюджету», 65 «Розрахунки зі страхування» залежно від видів утримань. Всі ці записи відображають у меморіальному ордері за даним бухгалтерським рахунком.