5.2. Методи розподілу загальних витрат

Особливих складнощів викликає розподіл загальних витрат обслуговуючих і допоміжних підрозділів, якщо вони надають послуги не лише виробничим підрозділам, але й один одному.

Для розподілу витрат обслуговуючих і допоміжних виробництв призначені спеціальні методи:

1. Метод прямого розподілу – витрати обслуговуючих підрозділів списуються на витрати виробничих підрозділів. Взаємні послуги при цьому не враховуються.

2. Метод послідовного розподілу – витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляються послідовно між виробничими підрозділами й іншими обслуговуючими підрозділами. Періодичність розподілу витрат обслуговуючих підрозділів залежить від ступеня його обслуговування іншими підрозділами. Так, підрозділ, витрати якого розподіляються першими, повинен менш за все обслуговуватися іншими підрозділами.

3. Метод розподілу взаємних послуг – витрати обслуговуючих підрозділів спочатку послідовно розподіляються між собою, а потім загальні витрати обслуговуючих підрозділів розподіляються між виробничими підрозділами за методом прямого розподілу.

5.3. Методи розподілу спільних витрат

Коли з однієї сировини виготовляється декілька продуктів, можливих до подальшої реалізації, виникає спільне виробництво. Спільне виробництво характерне для таких галузей як нафтопереробна, деревообробна, харчова промисловість і ін. Продукцію комплексного виробництва поділяють на спільну і побічну. Відмінність спільних і побічних продуктів полягає в тому, що їх не можна ідентифікувати до визначеного моменту в процесі виробництва, що називається точкою розподілу.

Після ідентифікації окремих продуктів і розподілу витрат між ними відбувається або реалізація продукції, або подальша обробка продукції та калькулювання вироблених витрат окремо за кожним видом.

Рішення про залучення додаткових витрат з подальшої обробки повинне бути засноване на додатковому операційному прибутку, досяжному за точкою розподілу, і повинно прийматися незалежно від рішень з іншої продукції.

Розподіл виробничих витрат між спільно виробленою продукцією необхідний для:

• розрахунку собівартості виробленої і реалізованої продукції для цілей фінансового обліку і звітності податковим органам;

• оцінки вартості товарно-матеріальних запасів;

• установлення відпускних цін на продукцію;

• надання аналітичної інформації управлінському апарату компанії з метою оцінки доцільності здійснення даного виробничого процесу, рентабельності і планування товарного асортименту;

• відшкодування витрат по контрактах у випадку, коли продається або поставляється тільки частина продукту чи послуги одному покупцю;

• розрахунку суми страхових платежів при заподіянні збитку комплексному виробництву основних, супутніх чи побічних продуктів, здійснюваного на основі інформації про витрати;

• регулювання тарифів, коли ціни на продукти чи послуги комплексного виробництва є предметом державного регулювання і т.д.

На практиці застосовуються різні методи розподілу витрат між спільними продуктами, причому кожний з них несе в собі певну частку суб'єктивності.

Метод натуральних одиниць - метод розподілу спільних витрат пропорційно фізичному обсягу спільних продуктів у точці розподілу.

Цей метод є найбільш простим методом розподілу і використовується при виробництві однорідних продуктів з однаковим попитом і припускає, що спільні продукти мають відносно рівну вартість, а витрати на одиницю після точки розподілу є подібними. Отже, на виробництво кожного виду продукції відноситься частина витрат, виходячи з його питомої ваги в натуральному вимірі в загальному обсязі виробництва.

Метод вартості реалізації заснований на розподілі комплексних витрат по спільним продуктам пропорційно реалізації кожного продукту в сукупному доході компанії. При цьому методі передбачається, що більш високим цінам реалізації відповідають більш високі витрати.

Метод чистої вартості реалізації - метод розподілу спільних витрат пропорційно чистої вартості реалізації спільних продуктів у точці розподілу.

Метод валового прибутку - метод розподілу спільних витрат з використанням стабільного відсотка валового прибутку, застосовуваного для кожного спільного продукту.

Змістовий модуль ІІІ.

управлінський облік у системі управління підприємством