Методика оцінки психологічної атмосфери в колективі за а.Ф.Фідлером

Фетискин Н. П., Козлов В. В., Мануйлов Г. М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. - М., Изд-во Института Психотерапии. 2002. – С. 190.

Призначення методики: Дозволяє оцінити соціально-психологічну атмосферу у навчальній групі.

Вікова категорія: може використовуватись для учнів, починаючи з 14 років.

Орієнтовна тривалість проведення тесту – 10-15 хвилин.

Процедура виконання:

1. Підготуйте бланки для відповідей для кожного учня.

Бланк для відповідей

		1	2	3	4	5	6	7	8
	Дружелюбність									Ворожість
	Згода									Незгода
	Задоволеність									Незадоволеність
	Продуктивність									Непродуктивність
	Теплота									Холодність
	Співробітництво									Відсутність співробітництва
	Взаємна підтримка									Недоброзичливість
	Захопленість									Байдужість
	Цікавість									Нудьга
	Успішність									Неуспішність
	СУМА БАЛІВ

2. Роздайте учням бланки відповідей та проінструктуйте з виконання даної методики.

Інструкція для учнів

«У запропонованій таблиці наведені протилежні за змістом пари слів, за допомогою яких можна описати атмосферу у вашій навчальній групі (класі). Чим ближче до правого чи лівого слова у кожній парі ви поставите знак «+», тим більш виражена ця ознака у вашому колективі»

Далі розраховується індивідуальний показник - сума набраних балів та груповий показник - середній індивідуальний показник у групі. Про рівень соціально-психологічної атмосфери в навчальній групі говорять такі дані: 66-80 балів – низький рівень – негативна атмосфера в групі; 52-65 балів – нижче середнього – несприятлива атмосфера, 38-51 – посередній – нейтральна атмосфера; 24-37 – вище середнього – сприятлива атмосфера; 10-23 – високий – позитивна атмосфера.

6. Надайте рекомендації з навчальної діяльності учнів даної групи, скориставшись наведеною інтерпретацією отриманих результатів.

Інтерпретація результатів

Соціально-психологічна атмосфера (клімат) у навчальній групі – дуже важлива умова навчання. Вона може бути сприятливою і несприятливою. Показниками сприятливого (позитивного, здорового) соціально-психологічного клімату є: взаємна довіра в групі, що поєднується з вимогливим ставленням один до іншого; доброзичлива і водночас ділова критика і самокритика; визнання права кожного члена групи на вільне виявлення своєї думки, прийняття значущих для групи рішень, отримання інформації про життя групи; висока задоволеність більшості індивідів своєю приналежністю до групи, готовність до взаємодопомоги, до прийняття на себе відповідальності, взаємна зацікавленість. Проявами несприятливого (негативного, нездорового) соціально-психологічного клімату є: агресивність учасників, незахищеність, інертність, лінощі, пасивність, песимізм, скутість, взаємна недовіра, незадоволеність, потурання, замовчування, безвідповідальність, байдужість.

Прояв того чи іншого соціально-психологічного клімату має впливати на вибір завдань для групової роботи. У групах з позитивним кліматом легше працювати, студенти краще справляються зі складними завданнями, успішніше працюють у підгрупах, виявляють більш однорідне ставлення до навчання. У групах з негативним кліматом слід частіше застосовувати кооперативні форми роботи, розвивати згуртованість, створювати позитивне емоційне середовище.

Сприятлива соціально-психологічна атмосфера забезпечується такими умовами.

По-перше, на заняттях має бути створене якомога комфортніше просторове середовище (зручне розташування учасників, меблі, освітлення, свіже повітря, наявність необхідних технічних засобів тощо).

По-друге, в класі, аудиторії мають домінувати позитивні емоції (радість, задоволення, захоплення, зацікавленість тощо). Це досягається шляхом гумору, використання цікавого матеріалу, яскравих засобів наочності, створення ситуацій успіху і т.п.

По-третє, навчання має ґрунтуватись на демократичних принципах (свобода, рівність). Викладачу не слід зловживати своїм авторитетом, перебільшувати свою компетентність, демонструвати загрозу, нав’язувати учням свої рішення, примушувати до чогось. Його поведінка має викликати довіру, відчуття психологічної безпеки. Краще, коли з учнями обговорюються організаційні питання, враховується їх думка. Інформація, роздаткові матеріали мають бути однаково доступні для всіх учнів. Будь-які привілеї можуть бути отримані лише у справедливій конкуренції (наприклад, право роздати зошити в шкільному класі отримує той, хто найкраще виконав роботу). Досвід учнів не повинен зневажатись, а має оцінюватись на рівні з досвідом вчителя. Учасники мають бути вільними у висловлюванні своїх поглядів, критичних зауважень (однак не надмірних).

І зрештою, найважливішим є привнесення в роботу групових цінностей. У всіх учасників заняття має виникати відчуття єдності, спільності в досяганні загальної мети.