Характеристика забезпеченості підприємства окремими видами матеріалів

Матеріал	од. вимірю­вання	потреба			Потреба, визначена в процесі аналізу, всього	Завищення (+) або заниження (-) потреби
		всього	у тому числі
			випуск продукції	ремонтно-експлуатаційні потреби
Сталь	т	1220	1110	110	1200	+20

Під час аналізу зіставляють зростання виробництва окремих видів продукції й фактичні виробничі запаси, зростання абсолют­них запасів і збільшення їх потреби на добу. Потім з’ясовують, яка склалася кон’юнктура на товарно-сировинній біржі, які можли­вості придбання додаткової кількості матеріалів; визначають час простою через несвоєчасні, неповні чи неякісні поставки, визнача­ють, які заходи були вжиті для виконання поставок.

Визначення потреби і забезпечення раціонального використання матеріальних ресурсів тісно пов'язані з їх нормуванням. Норма – це завдання, яке фіксує гранично допустимі витрати конкретного матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції чи вико­нання одиниці роботи. До норми витрати входять матеріальні витрати на безпосереднє виконання технологічного процесу вироб­ництва продукції чи робіт з урахуванням технологічних відходів матеріалів і втрат, зумовлених прийнятою технологією.

Норми визначають на одиницю продукції, враховуючи те, що вони повинні враховувати зростання якості продукції, її конку­рентоспроможність, прогресивність нових видів.

Прогресивною для підприємства вважають норму, яка опирається на передові технологічні методи, нову техніку та органі­зацію виробництва, передбачає менші питомі витрати, ніж у попе­редньому періоді. Норми повинні відображати головні напрями тех­нічного прогресу. Водночас прогресивні норми самі собою є фактором, який стимулює технічний прогрес, оскільки завдання з економії матеріальних ресурсів, що реалізуються в нормах, вима­гають систематичного вдосконалення технології, організації вироб­ництва.

Стан нормативної бази у промисловості все ще не повною мірою відповідає вимогам підвищення ефективності виробництва. Біль­шість норм визначається за фактичними витратами за попе­редній період або аналогічно. Тому на практиці трапляються за­старілі, а іноді й завищені норми витрат, які не орієнтують на досягнення найкращих результатів і можуть бути джерелом зло­вживань і крадіжок. Відхилення фактичних витрат від таких норм не показує реальних перевитрат матеріальних ресурсів чи змін матеріаломісткості. Тому, аналізуючи обґрунтованість норм витрат, порівнюють:

• поточні норми та фактичні витрати з середньогалузевими;

• поточні норми на порівнювану продукцію з нормами минулого року;

• відносну матеріаломісткість нової і старої продукції;

• фактичні витрати з поточними нормами.

Порівняння поточних норм порівнюваної та фактичної витрат з середньогалузевими нормами дає змогу визначити місце підпри­ємства серед його конкурентів. Треба також врахувати, що відхилен­ня поточних норм від середньогалузевих може бути зумовлене різними природними умовами, станом техніки і технології, транс­портування тощо. Системний аналіз причин невідповідності поточ­них норм підприємства і галузевих норм допоможе знайти опти­мальне рішення у визначенні реальних витрат, які приймають у розрахунок поточних.

Прогресивність поточних норм порівнюваної продукції визначають порівнянням їх з нормами минулих періодів. Порівняння фактичних витрат з поточними нормами показує ефективність ви­користання матеріалів у виробництві. Дані про відхилення норм з причин їх утворення (заміна одного матеріалу іншим, результати розкрою тощо) є важливою інформацією про зміну матеріаломіст­кості продукції.

Приклад такого аналізу обґрунтованості норм витрат на виріб наведений у табл. 6.23.

Таблиця 6.23