Якісні параметри стійкості щодо фінансової кризи

Назва показника	Алгоритм розрахунку	Умовні позначення
1. Частка операційного грошового потоку ( )		- чистий грошовий потік операційної діяльності, грн.; - загальний обсяг чистого грошового потоку, грн.; - чистий грошовий потік інвестиційної діяльності, грн.; - чистий грошовий потік фінансової діяльності, грн.
2. Частка інвестиційного грошового потоку ( )
3. Частка фінансового грошового потоку ( )
4. Еластичність позитивного і негативного грошових потоків ( ), коеф.		- позитивний грошовий потік, грн.; - негативний грошовий потік, грн.; - сума поточного боргу підприємства, строк сплати якого настав, грн.
5. Боргове навантаження негативного грошового потоку,( ), коеф.
6. Коефіцієнт резерву подолання фінансової кризи, коеф.		- залишок грошових активів на кінець періоду, грн.; - негативний грошовий потік наступного планового періоду, грн.

Зміна частки чистого грошового потоку за видами діяльності вказує на пріоритетні можливості мобілізації грошового потоку для ліквідації загрози фінансової кризи чи подолання банкрутства. Зміна частки боргового навантаження та коефіцієнту резерву подолання фінансової кризи вказують на посилення (послаблення) стійкості щодо банкрутства.

Значний простір аналітичних досліджень в обґрунтуванні антикризової програми суб’єкту господарю­вання у розробці санаційного плану, у виборі антикризових заходів тощо. Пріоритетною у цьому процесі є мобілізація внутрішніх резервів відновлення і зміцнення платоспроможності. До резервів операційної діяльності слід віднести:

• раціоналізація ресурсозабезпечення і ресурсовикористання;

• вдосконалення організації виробництва і праці та застосування найбільш ефективних способів просування товарів на ринку;

• впровадження інноваційного менеджменту на всіх ієрархічних рівнях підприємства;

• дієвий контроль та стимулювання високопродуктивної праці;

• гнучкі виробничі системи та оптимізація розмірів виробничо-збутової діяльності.

Резервами інвестиційної діяльності є:

• оптимізація інвестиційного портфеля і хід із неефективних інвестиційних проектів;

• підвищення ефективності реалізації проектів реального та фінансового інвестування (скорочення строків будівництва, поетапне виведення на проектну потужність об’єктів, вкладення вільних фінансових ресурсів у венчурні підприємства, наукомісткі виробництва і ін.).

До резервів фінансової діяльності слід віднести:

• ефективне розміщення власного та іншого капіталу в рентабельні активи;

• залучення довгострокових позик і кредитів;

• ефективне реінвестування прибутку та раціональна дивідендна політика.

У процесі пошуку внутрішніх і зовнішніх резервів запобігання фінансової кризи та виходу із неї можуть бути використані методи порівняльного (внутрішнього і зовнішнього) аналізу, методи функціонально-вартісного аналізу, методи експертних оцінок, бенчмаркінг і реінженіринг.

Класичні методи аналітичних досліджень (порівняльний, функціонально-вартісний, та експертний) розглядаються у розділі 2 даного підручника. Метод бенчмаркінгу має за основу порівняльний конкурентний аналіз, але є більш деталізованим та формалізованим, оскільки орієнтується не лише на зовнішні параметри, а і на алгоритми їх отримання. Внутрішній бенчмаркінг передбачає порівняння типових об’єктів в рамках самого господарюючого суб’єкту (витрати на освітлення, на телефонний зв’язок і т.п.). Зовнішній стосується порівнянь з іншими підприємствами. Конкурентний бенчмаркінг стосується порівнянь роботи підприємств-конкурентів.

Реінженіринг бізнес-процесів розглядається як метод пошуку резервів покращення організації бізнесу шляхом радикальних змін в усіх ланках і за всіма аспектами підприємництва.

Створення аналітичного забезпечення антикризового управління не є одномоментним актом, а складає основу комплексного економічного аналізу діяльності суб’єктів господарю­вання у всіх часових і просторових формах.