Показники оцінки фінансових наслідків кризи підприємства*

Назва показника	Алгоритм розрахунку	Умовні позначення
1. Фінансовий результат кризової ситуації		- чиста ліквідаційна вартість майна підприємства, грн.; - судові витрати, пов’язані з провадженням процедури банкрутства, грн.; - обсяг зовнішніх зобов’язань, які є примусовими для погашення, грн. - можлива сума погашення зобов’язань перед кредиторами, грн.
2. Рівень задоволення претензій кредиторів ( ), коеф.
3. Обсяг примусових втрат кредиторів підприємства ( ), грн.
4. Сума втрат власного капіталу ( ), грн.		- власний капітал підприємства до виникнення кризової ситуації, грн. - залишок грошових коштів після розрахунку за всіма претензіями кредиторів, грн. - регламентований законодавством мінімальний розмір статутного капіталу, грн.
5. Ступінь збереженості власного капіталу, ( ), коеф.
6. Коефіцієнт можли-вості продовження функціонування підприємства після завершення процедури банкрутства ( ), коеф.

^*Складено з використанням матеріалів: Лігоненко Л.О. “Антикризове управління

підприємством”. К. КНТЕУ, 2005 - с. 404-407.

Аналіз ресурсних можливостей запобігання чи подолання кризи передбачає діагностику рушійних сил, які доцільно мобілізувати для протидії кризовим явищам чи для виходу із кризи. Аналіз вітчизняного та зарубіжного досвідів такого процесу антикризового управління вказує що при створенні відповідного аналітичного забезпечення вирішуються такі основні аналітичні задачі:

• аналіз потенціалу протидії банкрутству і післякризового виживання;

• визначення обсягу необхідних ресурсів для подолання кризи;

• оцінка стратегій розвитку підприємства в контексті аналізу потенціалу подолання кризових явищ;

• аналіз необхідного грошового потоку для подолання кризи.

Аналіз протидії банкрутству та післякризового виживання суб’єктів господарю­вання передбачає виявлення, розрахунок та оцінку його здатності до нормалізації стану господарської системи, відновлення конкурентоспроможності та забезпечення ефективності господарювання. За різними аспектами оцінки такий потенціал розглядають як:

• стратегічний потенціал – взаємопов’язана сукупність ресурсів для досягнення стратегічних цілей за очікуваними змінами зовнішнього середовища;

• ринковий потенціал – сукупність умов та засобів підприємства у реалізації ринкової діяльності;

• конкурентоспроможний потенціал – сукупність виробничо-фінансових, інтелектуальних та трудових можливостей суб’єктів господарю­вання, які забезпечують їм конкурентні переваги на ринку;

• антикризовий потенціал – сукупність ресурсів суб’єктів господарю­вання та можливостей їх відновлення;

• потенціал виживання – потенційні можливості суб’єктів господарю­вання щодо виходу з кризового стану, забезпечення самозбереження та відновлення його функціонування відповідно до вимог ринкової економіки.

Головним в оцінках потенціалу протидії банкрутству та післякризового забезпечення є виділення кількісних і якісних характеристик ресурсів. За кількісними ознаками приоритетними є характеристики обсягу і складу ресурсів суб’єктів господарю­вання та їх збалансованості у площині антикризових стратегій. При цьому важливо встановити їх явний запас та можливості додаткового залучення. За якісними ознаками виділяються показники взаємозамінності повноти та ефективності використання ресурсів.

Аналіз стратегій розвитку суб’єктів господарю­вання в контексті оцінки потенціалу подолання кризових явищ передбачає визначення його конкурентних можливостей за станом внутрішнього і зовнішнього економічного середовища. Найбільш поширеними у цьому аспекті є SWOT–аналіз та портфельний стратегічний аналіз, зміст яких розкривається нами у розділі І, п. 1.4. Чітке визначення сильних сторін може слугувати як внутрішній резерв протидії банкрутству, якщо загрози не будуть наростати. За сильними позиціями у виробництві, менеджменті, маркетингу та при нарощуванні ділової активності можуть формуватися фінансові запаси для подолання кризових явищ. Проте, найбільш детально слід проаналізувати небезпеки і загрози та слабкі сторони підприємства з метою напрацювання системи ефективних контрзаходів у протидії симптомам фінансової кризи. У даному аспекті до ефективних контрзаходів слід віднести ті, які з мінімальними витратами можуть запобігати банкрутству ще на ранніх стадіях фінансової кризи (фінансовий маркетинг, зміна структури власності, дочасна реструктуризація, тощо).

Якість аналітичного забезпечення антикризового управління може досягатися при оцінках потенціалу стійкості щодо банкрутства на основі розрахунків очікуваного грошового потоку. Очікуваний грошовий потік може бути оцінений за трьома сценаріями:

1. на основі оцінок виконання бізнес-плану у повному обсязі з чітким дотриманням платіжно-розрахункової дисципліни;

2. на основі планових параметрів діяльності суб’єктів господарю­вання, але з врахуванням слабких сторін, загроз і небезпек, які неминуче проявляться в аналізованому періоді (песимістичний прогноз);

3. на основі планових параметрів діяльності суб’єктів господарю­вання по повній мобілізації сильних позицій і сприятливому зовнішньому середовищі (оптимістичний прогноз).

Враховуючи стан невизначеності ринкового середовища та непередбачувані відхилення у динаміці грошових потоків при аналізі очікуваного грошового потоку використовують такі методи:

• метод гнучких бюджетів за яким визначається чутливість грошового потоку до окремих показників господарської діяльності підприємства. Недоліком цього методу є абстрагування від сукупної зміни інших показників;

• метод імовірнісного бюджету, за яким на основі статистичної обробки даних оцінюється математичне сподівання відхилень грошового потоку;

• метод моделювання бюджетів, в основі якого лежить метод Монте-Карло за яким максимально достовірно оцінюється вся сукупність можливих змін грошового потоку.

Кількісна визначеність потенціалу стійкості щодо банкрутства не викликає труднощів на основі аналізу грошових потоків (розділ 6, п. 6.7). Суттєве значення в аналізі має оцінка якісних параметрів стійкості щодо фінансової кризи. До якісних параметрів слід віднести наступні (табл. 4.2).

Таблиця 4.2