4.5. Аналітичне забезпечення антикризового управління

У життєдіяльності будь-якого господарюючого суб’єкта існує ймовірність прояву кризових явищ, уникнути яких у багатьох випадках неможливо, але можна зменшити їх гостроту, якщо враховувати його функціональні можливості, а також своєчасно виявити появу кризових симптомів. У такому розумінні будь-яке управління діяльністю повинно бути антикризовим, тобто побудованим на врахуванні кризової небезпеки.

Антикризове управління – це таке управління, яке здатне упереджувати чи пом’якшувати кризи та підтримувати функціонування підприємства у режимі виживання у даний час та виводити його із кризового стану з мінімальними втратами.

Виходячи із цієї сутності антикризове управління коротко розглядають як “спеціальну форму управління для розв’язку специфічних задач у екстремальних умовах”. Базуючись на загальній теорії криз встановлено, що кризові явища можуть бути керованими, тобто їх можна передбачити, оцінити та змінити стан; кризові явища можна упереджувати і управління в умовах кризи спирається на специфічний організаційно-економічний механізм. У таких умовах антикризове управління слід розглядати як цілеспрямований процес, що відбувається за всіма атрибутами економічного управління з визначеною послідовністю його цільових переділів.

Провідна роль у забезпеченні антикризового управління належить системі техніко-економічного аналізу, який виступає як інструментом виявлення та оцінка кризових явищ, так і обґрунтування антикризової програми, її ресурсного забезпечення, контролю і регулювання досягнення поставлених цілей. У різних переділах антикризового управління тою чи іншою мірою реалізуються аналітичні функції оцінки, діагностики та пошуку. Так на початковій фазі проводиться економічна, технічна, соціальна і функціональна діагностика, а також діагностика підприємства та його менеджменту і діагностика зовнішнього середовища. При виборі і обґрунтуванні антикризової програми проводиться оцінка ресурсних можливостей підприємства. На етапі реалізації антикризової програми проводиться пошук шляхів досягнення цілей антикризового управління.

Загальна модель аналітичного забезпечення антикризового управління має вигляд (рис. 4.5).

Рис. 4.5. Модель аналітичного забезпечення антикризового управління

Аналіз можливостей прояву кризових явищ здійснюється на основі дедуктивного підходу – від оцінки узагальнюючих критеріїв визначення ймовірності банкрутства (критерій Альтмана, критерій Бівера, індекс Тішоу і ін.) до комплексного економічного аналізу ефективності виробничо-фінансової діяльності суб’єктів господарю­вання. При цьому використовується система узагальнюючих і часткових показників, які аналізуються з використанням методів ймовірних оцінок (метод чутливості, метод критичних значень, методи критичних значень, методи експертних оцінок, метод аналітичного графу тощо).

При аналізі причин, що обумовлюють виникнення кризи виділяють фактори зовнішнього і внутрішнього впливу. Фактори зовнішнього впливу (екзогенні) обумовлюються станом зовнішнього середовища суб’єктів господарю­вання і поділяються на економічні, соціальні, технічні, екологічні, політичні та інші. Масштаби та інтенсивність дії цих факторів значною мірою визначаються: досконалістю правового поля діяльності підприємств, ефективністю макроекономічної політики державного управління, визначеністю національних пріоритетів науково-технічної, природоохоронної, зовнішньоекономічної та інших видів діяльності. Внутрішні фактори (ендогенні) що обумовлюють кризові явища найбільшою мірою обумовлені: неякісним виробничо-фінансовим менеджментом та проблемами ресурсного забезпечення підприємницької діяльності. Оцінка дієвості названих факторів є аналогічною, що і при аналізі економічного зростання.

Аналіз втрат за очікуваними чи фактичними наслідками розгортання кризи передбачає:

• оцінку втрати вартості об’єкту в цілому і його окремих активів;

• визначення суми зобов’язань (боргів) суб’єкта господарю­вання;

• оцінка очікуваних фінансових наслідків виникнення кризової ситуації.

Сума втрат від знецінення вартості об’єкту може бути визначена як різниця між ринковою вартістю об’єкту до початку кризи і ліквідаційною вартістю майна кризового об’єкту (прогнозного обсягу грошових надходжень від продажу майна підприємства-банкрута). Оцінка вартості об’єкту здійснюється у відповідності до Законів України “Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” та “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Так втрати, що виникають за зобов’язаннями кризового підприємства розраховуються за їх сукупністю, що визначена НП(С)БО 11 “Зобов’язання” та додатковими зобов’язаннями: перед засновниками (учасниками); компенсаційні виплати по розрахунках з персоналом підприємства-банкрута включаючи зобов’язання, що виникли в наслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян; додаткові витрати, пов’язані з кредитуванням підприємства-банкрута; додаткові податкові платежі, пов’язані із реалізацією активів та продовженням виробничо-фінансової діяльності; втрати пов’язані з ліквідацією підприємства як юридичної особи і витрати на проведення ліквідаційної процедури.

Оцінка фінансових наслідків кризи підприємства передбачає розрахунок прогнозованих фінансових результатів стосовно інтересів власників та кредиторів. В процесі такої оцінки використовується система показників, що характеризують фінансові наслідки виникнення кризової ситуації (табл. 4.1).

Таблиця 4.1