Література

Основна

1. Безпояско О. К. Граматика української мови : Морфологія / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К. : Либідь, 1993. – С. 235-238.

2. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська. – К. : унів. Вид-во «Пульсари», 2004. – С. 320-328.

3. Горпинич В. О. Морфологія української мови : підручник для студентів вищих навчальних закладів / Володимир Олександрович Горпинич. – К. : ВЦ «Академія», 2004. – С. 220-225.

4. Сучасна українська літературна мова : підручник / [А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.]. – К. : Вища шк., 2002. – С. 397-399.

5. Сучасна українська літературна мова : підручник / [М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.]. – К. : Вища шк., 2005. – С. 293-295.

Додаткова

1. Волох О. Т. Сучасна українська літературна мова : Морфологія. Синтаксис / О. Т. Волох, М. Т. Чемерисов, С. І. Чернов. – К. : Вища шк., 1989. – С. 153-156.

2. Плющ М. Я. Сучасна українська літературна мова : Зб. вправ : навч. посібник / М. Я. Плющ, О. І. Леута, Н. П. Гальона. – К. : Вища шк., 2003. – С. 132-135.

3. Сучасна українська мова : підручник / [О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю.  Шевченко та ін.]. – К. : Либідь, 2005. – С. 235-238.

4. Ужченко В. Д. Сучасна українська мова : Зб. вправ і завдань : навч. посібник / В. Д. Ужченко, Т. П. Терновська, Т. С. Маркотенко. – К. : Вища шк., 2006. – С. 136-137.

5. Шкуратяна Н. Г. Сучасна українська літературна мова : Модульний курс : навч. посібник / Н. Г. Шкуратяна, С. В. Шевчук. – К. : Вища шк., 2007. – С. 524-525.

6. Ющук І. П. Українська мова : підручник / Іван Пилипович Ющук. – К. : Либідь, 2006. – С. 402-405.

Дієприслівником називається незмінна дієслівна форма з суфіксами -вш-, -уч-(-юч-), -ач-(-яч-), що вказують на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово: Мене там мати повивала і, повиваючи, співала... Там батько, плачучи з дітьми... не витерпів лихої долі (Т. Шевченко).

Цій дієслівниій формі властиві ознаки дієслова та прислівника.

Дієслівні ознаки:

• дієслівна твірна основа для дієприслівників: співати – співаючи, заснути – заснувши;

• спільне лексичне значення в дієслова і відповідного дієприслівника: працюю – працюючи;

• категорія виду (в дієприслівниках завжди зберігається категорія виду відповідного дієслова: здобувати – здобуваючи (недок. вид), здобути – здобувши (док. вид);

• категорія перехідності / неперехідності (відповідного твірного дієслова): сидіти – сидячи, сидівши (неперех.), вручати – вручаючи, вручивши (перех.);

• категорія стану (дієприслівники завжди зберігають активний або пасивний стан відповідного твірного дієслова): гойдати – гойдатися і гойдаючи – гойдаючись;

• постфікс -сь, -ся як спільний засіб творення пасивного стану: хитати – хитатися, хитаючи – хитаючись;

• здатність керувати тими самими формами: листуватися з друзями – листуючись з друзями;

• здатність сполучатися з тими самими прислівниками: їхати швидко – їдучи швидко, йти поволі – йдучи поволі.

Прислівникові ознаки:

• відсутність форм словозміни (нульова парадигма);

• здатність вживатися в функції обставини (способу дії, часу, умови, причини);

• здатність бути залежним від дієслова-присудка;

• здатність поєднуватися з опорним дієсловом способом прилягання.

Власне дієприслівникові ознаки:

• значення додаткової дії: Художник сів на нарах, здивовано оглядаючи бійців, що заповнили бункер (О. Гончар);

• свої власні суфікси:

а) дієприслівники творяться суфіксом -чи від основи дієслів теперішнього часу. Залежно від того, до якої дієвідміни належить дієслово, цей суфікс може ускладнюватися голосними у або а (ю, я): пишуть – пишучи, стоять – стоячи.

Час основного дієслова в реченні впливає на те, у яких часових формах виступає дієприкметник недоконаного виду. Так, якщо основна дія виражена дієсловом у формі теперішнього часу, то і додаткова дія (виражена дієприслівником) збігається з основною. Тому дієприслівник означатиме дію теперішнього часу: Співають, ідучи, дівчата (Т. Шевченко) (дієприслівник ідучи має категорію теперішнього часу, бо він означає додаткову дію, що відбувається одночасно з головною, вираженою дієсловом теперішнього часу співають); б) дієприслівники доконаного виду творяться суфіксом -вши або -ши від інфінітивної основи, якщо вона закінчується на голосний, то суфікс -вши, а якщо на приголосний то -ши: зробити – зробивши, зекономити – зекономивши, принести – принісши.