19. Причини та наслідки Реформації

Наприкінці Середньовіччя здавалося, що Католицька Церква остаточно утвердила свій особливий статус "держави в державах" по всій західній Європі, почасти — на Сході й розгорнула місіонерство в Новому світі та по всій землі. Це була вершина її блиску й могутності. Церква в цілому поволі перетворювалася на феодала, що володіє великими грішми, землями та фортецями: уникнути цього було неможливо. Щоправда, це примножувало її вплив і багатства. Але в боротьбі за вплив у земному світі неважко було втратити моральний авторитет: адже "царство Христа не від світу цього". Почалося справжнє обмирщення Церкви, і приклад тут часто подавала папська курія та верховний понтифік особисто. Але все це, вкупі з необхідністю вести війни та масштабні політичні інтриги, вимагало чималих грошей, і торгівлю індульгенціями було запроваджено не в останню чергу для покриття зростаючих дефіцитів.

Водночас обмирщене священство не просто користувалося різними привілеями ("перша верства" в західному суспільстві), а й не давало людям повної Біблії, замінюючи свідоме ставлення читача до її істин самими лише власними інтерпретаціями та рекомендаціями. Протест проти всіх цих явищ вилився в Реформацію - відрив від католицизму грона протестантських конфесій, - що прагнула зруйнувати авторитет Католицької Церкви й скинути тягар схоластики. Народилося прагнення тлумачити Біблію самостійно, заперечити посередництво Церкви між Богом та віруючим. Реформація стала потужним ударом, який примусив Католицьку Церкву до радикальних змін і спроб морального очищення[1,c. 346].

20. Ранній протестантизм та його особливості

Лютеранство (Євангелістська церква). Реформаторський рух заявив про себе виступом у 1517 р. німецького ченця Мартіна Лютера проти влади римських пап і торгівлі індульгенціями. Сформулював принципи протестантизму (лютеранський варіант). Вважаючи єдиним джерелом віри Біблію, переклав її німецькою мовою. Лютеранство визнає таїнство причастя і хрещення (хрестять, як правило, немовлят). Конфірмацію, шлюб, рукопокладання (ординацію), соборування розглядає як обряди. Як протестантська конфесія кальвінізм виник на початку XVI ст. Очолив його французький богослов Жан Кальвін. Одним з головних догматів кальвінізму є вчення про «абсолютне приречення», згідно з яким ще до створення світу Бог визначив одним людям рай, іншим — пекло, і жодні їх зусилля, добрі справи не зможуть змінити цьо-го. І хоча це майбутнє людям невідоме, вони можуть здогадуватися про свою долю з того, як складається їхнє земне життя: професійна діяльність кожного є «Боже приречення», а великі успіхи в ній є ознакою обраності для спасіння[6, c.108].

21. Пізній протестантизм та його особливості

Течії пізнього протестантизму відзначаються організованістю, активною проповідницькою діяльністю, нерідко радикальними поглядами, пов'язаними із запереченнями церковності, намаганням у повному обсязі реалізувати принцип свободи віросповідання.) Традиційна для реформаторів апеляція до Святого Письма поєднується з твердженнями про можливість отримання кожним віруючим особистого одкровення. На цій підставі всі люди визнаються рівними релігійних справах всім надається право проповіді (принцип усезагального священства). Попри те, кожна громада має лідера.

Кількість таїнств зведено до мінімуму. Обряд хрещення здійснюється над дорослими людьми. Зовнішні атрибути культу не визнаються. Молитви відбуваються з особливим емоційним піднесенням. Більшість вірить у наближення кінця світу й останнього суду. Часто це спричиняє самоізоляцію віруючих. Серед течій пізнього протестантизму виділяються баптизм, п'ятдесятництво, адвентизм, свідки Ієгови, меноніти[6, c. 117].