1. Предмет, структура релігієзнавства. 3

2. Релігієзнавство про походження та первісні вірування. 3

3. Сутність та структура релігії 4

4. Законодавство України та міжнародні документи про свободу совісті 4

5. Соціально-етична доктрина Конфуція. 5

6. Духовно-практична система Лао-цзи. 5

7. Релігійні системи Індії: ведизм, брахманізм, індуїзм та джайнізм. 6

8. Головні ідеї Упанішад: карма, сансара, реінкарнація, Брахман, Атман. 6

9. Віровчення і культ в буддизмі 7

10. Іудаїзм як монотеїстична релігія. 7

11. Виникнення християнства як світової релігії 8

12. Формування християнського віровчення. Вселенські собори. 8

13. Біблія як джерело релігійних ідей християнства. 9

14. Розкол християнства та його наслідки. 9

15. Обрядовність та церковна організація в православ'ї 10

16. Введення християнства на Київській Русі 10

17. Особливості віровчення та культу в католицизмі 11

18. Папство та Ватікан як підвалини церковно-політичної організації католицької Церкви. 11

19. Причини та наслідки Реформації 12

20. Ранній протестантизм та його особливості 12

21. Пізній протестантизм та його особливості 13

22. Коран і Суна: джерела віровчення ісламу. 13

23. Шаріат як мусульманська правова система. 14

24. Головні обрядові принципи та напрямки ісламу. 14

25. Стан православних церков після прийняття незалежності України. 15

26. Нетрадиційна релігійність в Україні та її класифікація. 15

Список використаної літератури. 16

1. Предмет, структура релігієзнавства

Релігієзнавство - це ознайомлення зі специфікою релігійного світосприйняття, аксіологією (системою цінностей) основних релігій світу, догматичними основами їхнього віровчення, культами, обрядами та головними святами. Як свідчить назва курсу, його предмет - релігія як особливий феномен життя людини в усіх його різноманітних проявах.

До того ж на практиці існують два типи релігієзнавства - богослов'я та світське релігієзнавство. Богослов'я виникло в сиву давнину й має у своїй основі апологію - захист положень власної віри, власної конфесії. Найбільш розвинулася теологія в християнському суспільстві Середньовіччя. Метод теології - раціоналістичний доказ положень віри, причому тут неможлива експериментальна перевірка даних із застосуванням технічних приладів, як це робиться в природничих або технічних науках. Світське ж релігієзнавство з'явилося на Заході наприкінці XIX — початку XX ст. і прагнуло до об'єктивного порівняльного аналізу релігій. Воно було породжене секуляризованою (світською) свідомістю, але не мало зазвичай богоборчого спрямування. У нашій країні світське релігієзнавство набуло войовничо-атеїстичного характеру в часи тоталітаризму[3, c. 11].

2. Релігієзнавство про походження та первісні вірування

Первісні вірування зародилися до 40 тис. років тому — в останній період неандертальської доби. За іншими твердженнями, це сталося значно пізніше — у кроманьйонську добу. Згідно з твердженнями богослова Вільгельма Шмідта усі релігії закорінені у так званий первісний монотеїзм, якому були властиві уявлення про єдиного Бога, втілені у фетишизмі, тотемізмі. За точкою зору Е. Тайлора, Г. Спенсера, атеїстичним передували уявлення, що не сповідували не те, що віри в єдиного Бога, а навіть віри в багатьох богів. Розходяться вчені і в поглядах на те, які із форм ранніх вірувань виникли найпершими, віддаючи перевагу то фетишизму, то анімізму чи тотемізму.

Первісна людина ще не відділяла себе від природи, вірила, що в ній існують таємничі сили, від яких залежать її життя, повсякденні справи, і що на ці сили можна впливати, вдаючись до магічних дій. Саме на цьому ґрунтувалися ранні вірування — своєрідні проторелігії: магія, фетишизм, тотемізм, анімалізм, зоолатрія, анімізм, аніматизм, землеробський культ, шаманство.

Первісний лад мав три основні стадії розвитку: ранній, пізній (розвинутий) матріархат і патріархат. Кожній з них відповідала форма релігії, яка відображала особливості світосприйняття людей у конкретних умовах: ранньому матріархату — тотемізм, пізньому — землеробський культ, патріархату — шаманізм. Усі вони поширювалися у межах роду чи племені, тому їх названо родоплемінними віруваннями[3, c. 49].

3. Сутність та структура релігії

Релігія як феномен сформувалася у намаганнях людини пізнати особливості буття світу, сили, що панують у ньому, а також своє місце і роль у процесах, що відбуваються у природі, суспільстві, різним чином торкаючись її буття. У цьому процесі вона прийшла до розуміння існування у Всесвіті Вищих Сил, які по-особливому освітлюють людську душу, завдяки яким людина вивищується над собою і, пізнаючи Бога, починає відчувати його буття в собі. Релігія — духовний феномен, що постає як форма самовизначення людини у світі, виражає її віру в надприродне Начало — джерело буття всього існуючого, є засобом спілкування з ним, входження в його світ, причетності до нього.

Поняття «релігія» безпосередньо пов'язане з поняттям «Бог». Релігії без уявлення про Бога не існує. Бог є началом і сенсом кожної релігії.

Релігія є складним соціально-історичним явищем, усі елементи її структури — релігійні погляди, уявлення, почуття, інтуїція, обряди, свята, ритуальні церемонії, моральні та канонічні приписи, культові споруди, релігійні організації, навчальні заклади, служителі культу — перебувають у тісній єдності та взаємозалежностях.

Проблема структури релігії має кілька аспектів. Перший із них пов'язаний з релігійною свідомістю — особливістю поглядів, уявлень, почуттів та переживань віруючих; другий — з культовою діяльністю; третій — з релігійними організаціями[2, c.9].