Висновки:

- Для спостереження за цілями на фоні пасивних перешкод поряд із РЛС із селекцією рухомих цілей (СРЦ) застосовуються імпульсно-доплеровські РЛС.

- Характерними технічними особливостями імпульсно-доплеровських РЛС являються: - використання високої частоти повторення імпульсів Fп для забезпечення однозначного виміру швидкості цілей;

- використання когерентних зондувальних імпульсів;

- оптимальна когерентна обробка сигналів у приймальному пристрої;

- наявність набору доплеровських фільтрів;

- спектр відбитих сигналів складається із ряду смуг, у межах кожної з яких міститься інформація про швидкість руху цілі.

Методична розробка для проведення практичного заняття

(ПЗ-1)

Навчальна дисципліна: Системи управління стрільбою корабельних артилерійських комплексів

1. Тема: рлс зрк малої дальності

2. Навчальна група: 8308 клас.

3. Навчальний час: 2 години.

4. Місце: ауд. 238 ЛК-4

5. Навчальні та виховні цілі:

• визначити рівень знань студентів по пройденому матеріалу.

• закріплення знань студентів по устрою, конструкції і розміщенню пристроїв РЛС ЗРК малої дальності;

6. Навчальні питання і розподілення часу:

№ з/п	Навчальні питання	час, (хвилин)	Примітка
1	1.Шикування, перевірка наявності курсантів, форми одягу, зовнішнього вигляду.	2
2	Вступна частина:
	1. Вступ. 2. Оголошення теми, навчальних цілей, організації проведення заняття.	3
3	Вхідний контроль по теоретичним питанням	15	опит викладачем
4	Інструктаж по заходам безпеки під розпис	5
5	Основна частина
	1. Показ складу системи управління ЗРК на і розміщення пристроїв на бойових постах	15
	2. Показ перевірки вихідного положення органів управління СУ ЗРК	15
	3. Показ включення системи управління ЗРК	10
	4. Показ функціонування СУ ЗРК в різноманітних режимах	20
6.	Заключна частина: підведення підсумків, відповіді на питання,	5

7. Навчально-матеріальне забезпечення:

- тренажер системи управління ЗРК МД

8. Зміст заняття та методика його проведення:

Під час самостійної підготовки кожний студент самостійно готується по питанням вхідного контролю. На заняття студенти прибувають готовими до відповіді на питання вхідного контролю. Заняття проводиться на тренажері системи управління ЗРК МД протягом двох годин. На занятті проводиться контроль знань стдентів по теоретичним питанням вхідного контролю. Подальше проводиться показ складу та розміщення пристроїв системи управління ЗРК на постах, вихідне положення органів управління, проводиться включення системи управління и показ роботи системи у різноманітних режимах. Протягом заняття кожен студен повинен закріпити теоретичні знання, які отримані на теоретичних заняттях. В кінці заняття кожен студен отримує оцінки за теоретичні питання вхідного контролю і вихідного контролю.

Зміст питань, які підлягають контролю:

а). питання вхідного контролю:

- призначення РЛС системи управління ЗРК, вирішуємі задачі;

- основні ттх системи управління ЗРК МД;

- склад системи управління ЗРК МД;

- задачі, які вирішують пристрої системи управління ЗРК МД;

- режими роботи системи управління ЗРК МД;

- призначення органів управління пристрою 3.

б). питання вихідного контролю:

- розміщення пристроїв системи управління ЗРК МД на кораблі;

- вихідне положення органів управління системи управління ЗРК МД;

- порядок включення системи управління ЗРК МД

Методична розробка обговорена і схвалена

на засіданні кафедри ПОЗ

Протокол №_____ від “___”_______20 р.

Лекция №10

Тема: Загальні відомості про корабельні артилерійські комплекси малого калібру.

Питання лекції:

Введение.

1. Загальні відомості про корабельні артилерійські комплекси. Призначення, склад, класифікація, історія створення, основні тактичні характеристики, розміщення на кораблях.

2. Загальні відомості про корабельний артиллерийский комплекс малого калибра АК-630М/АК-176/МР-123.

Матеріал лекції

Введение.

Анализ боевых действий на море показывает, что в современных условиях для кораблей в море одну из основных угроз представляют средства воздушного нападения (СВН): ударные самолеты, вертолеты, крылатые ракеты, авиационные бомбы.

Появление на вооружении крылатых ракет изменило тактику противника при нанесении удара по надводным кораблям. Носители ракетного оружия (самолеты, вертолеты, корабли, подводные лодки) выполняют пуски противокорабельных ракет (ПКР) не входя в зону поражения средств противоздушной обороны кораблей. Таким образом, в настоящее время ПКР стали основной угрозой для кораблей и основной целью для их зенитно-огневых средств.

Противокорабельные ракеты – более сложная цель для поражения, чем самолет, вертолет, так как обладают более высокими тактико-техническими характеристиками, такими как:

- большая дальность пуска от 40 до 800 км;

- высокая скорость полета от 300 до 800 м/с;

- малая маршевая высота полета 15-20 м, а на участке самонаведения высота уменьшается до 3-7м, некоторые ракеты на конечном участке применяют пикирующую траекторию;

- малая эффективная отражающая поверхность (σ = 0,1-0,01 м²);

- комбинированные головки самонаведения (ГСН) с высокой избирательностью и помехозащищенностью;

- универсальность по носителям;

- массированность применения с одного или нескольких направлений.

Для борьбы с противокорабельными крылатыми ракетами корабли имеют на вооружении зенитно-ракетные комплексы (ЗРК) и зенитно-артиллерийские комплексы (ЗАК). Существующие корабельные ЗРК не обеспечивают высокой эффективности поражения крылатых ракет по всей зоне поражения, особенно на малых высотах от 3 до 20 м и дальностях до 10-15 км.

В этих условиях корабельная артиллерия продолжает играть важную роль в противовоздушной обороне корабля. Она дополняет действие ЗРК, позволяет уничтожать цели в “мертвой зоне” ЗРК, а в некоторых случаях, особенно на малых кораблях, артиллерия является единственным средством борьбы с воздушными, морскими и береговыми целями.

Эффективность корабельных артиллерийских комплексов в борьбе с воздушными целями определяется их положительными тактическими свойствами:

• сравнительно малым временем реакции;

• практическим отсутствием ближней мертвой зоны;

• возможностью работать в мертвых зонах ЗРК;

• высокой скорострельностью - до 5000 выстр/мин;

• наличие резервных оптических режимов стрельбы, позволяющих выполнять стрельбу в условиях радиопомех.

Корабельная артиллерия также применяется для борьбы с морскими целями, для уничтожения внезапно появившихся надводных малоразмерных целей, а также для подавления и уничтожения береговых целей при высадке десанта и поддержке сухопутных войск на приморских направлениях.

Учебная дисциплина „Системы управления корабельных артиллерийских комплексов” предназначена для изучения системы управления стрельбой, которая входит в состав корабельного артиллерийского комплекса малого калибра. В качестве базовой системы управления рассматривается МР-123 „Вимпел”.

Дисциплина играет важную роль в подготовке офицера ракетно-артиллерийской боевой части корабля - специалиста по повседневной и боевой эксплуатации корабельного артиллерийского комплекса.

Согласно программы подготовки офицеров запаса дисциплина изучается в 8 семестре и в период учебного сбора. Всего на дисциплину отводится 79 часов, из них 46 часов на занятия под руководством преподавателя и 23 часа на самоподготовку. Дисциплина разбита на два модульных блока. На первый теоретический блок в 8 семестре отводится 40 часов, на второй практический блок в период учебного сбора отводится 6 часов. В конце учебного сбора проводится комплексный выпускной квалификационный экзамен по дисциплинам военно-специальной и технической подготовки, куда включены вопросы по данной дисциплине.

При изучении дисциплины рекомендуется использовать следующую литературу:

1. Техническое описание системы управления МР-123. Части 1-6.

2. Инструкция по эксплуатации системы управления МР-123. Части 1-2.

3. Правила артиллерийской стрельбы комплекса АК-630М, АК-176 с системой управления МР-123. ПАС В-6. Часть 9. 1980 г.

4. Правила и методика специальной подготовки личного состава обслуживающего корабельный артиллерийский комплекс с системой управления МР-123. ПМСП.

5. Батурин А.В. Корабельная система управления стрельбой МР-123. Учебное пособие. Академия ВМС. Севастополь: 2010.