3. Внутрішня й зовнішня торгівля: особливості і значення

Внутрішня торгівля князівства забезпечувала обмін між сільськогосподарським виробництвом, ремеслом і промислом. Формувалася система внутрішніх ринкових зв'язків спочатку у межах невеликих районів (кількох поселень) чи сільськогосподарської округи міст, волостей, потім великих адміністративно-господарських земель.

Внутрішня торгівля велася переважно на торгах, як у певні місце та палестинці час сходилися все, хто цього потребує було продати свій товар чи купити вироби інших. На ринкових площах були постійні торгові приміщення, у містах торгівля велася щодня, на більш малих — у визначені дні тижня.)

На торгах можна було купити зерно, випікання хліба, овочі, рибу, м'ясо, молоко, вироби ремесла і промислів

УXII—XIII ст. головною грошової одиницею була срібна гривня. Ця форма грошей свідчить про рівні концентрації багатства до рук пануючій верхівки та механізм виникнення особливих форм виробничих взаємин держави і обміну.

Торгівля зазнала менші втрати від монголо-татарського навали, ніж ремесло. Вже XIII ст. почалося піднесення торгівлі, визначений зростанням міст та розвитком ремесел. У містах з'явилися магазини, у яких продавалися найрізноманітніші товари, зокрема продукція сільського господарства.

Вигідне географічне розташуванняГалицко-волинского держави сприяло розвитку зовнішньої торгівлі. Українські купці активно торгували із Польщею, Угорщиною, Візантією,генуезскими і венеціанськими факторіями Причорномор'я, Литвою, країнами Західної Європи. Центрами торгівлі були Львів,Перемишль, Володимир, Луцьк, Київ, Галич.

Інтенсивніше проходила торгівля з Волині та Галичини Київ. Багато столітьПрикарпатие забезпечували Україну сіллю.

Купці вивозили зарубіжних країн шкіри, хутро, мед, віск, сіль, хліб, ремісничі вироби. З країн Західної Європи - й Півдня вони везли дорогі тканини, золото, срібло, породистих коней, риби, вина, прянощів. Князі, тобто державу, від торгівлі мали значні прибутки, з кожного купцявзималась мито. Один із таких митниць згадується літописцем в 1287 р. вГородли. Збирали його спеціальні службовці із окремих караванів, коней, від безлічі, кількості товарів. Умови міждержавної торгівлі вирішували керівники держави спеціальними угодами. АндрійЮриевич знизив мито одного грошу від коня, в 1320 р. він скасував повністю мита дляторунських купців. Митниці було також вХолми, Володимирі,Крешови,Любачеви, Городка і Львові. Внутрішня торгівля внаслідок панування натурального господарства розвивалася слабко.

Широкомасштабна торгівля потребувала нормальне функціонування грошової системи. Грошова одиницяГалицько-Волинского князівства була адекватної періоду Київської держави. У літописах зустрічаються назвагривня-кун і є дані, що грошові знаки виготовлялися не на Волині.

УГалицко-волинском державі у спілкуванні були інші грошові знаки. У грамоті АндріяЮриевича називалися такі одиниці: монета, гроші йденарий — розмінні частини гривні. Гривня дорівнювала 48 грошам чи 240денариям. Ці дрібні монети карбувалися у сусідніх державах — Чехії, Польщі й Угорщині. Як свідчать грамоти, вони був у вільному зверненні на Галицько-Волинському державі. Можливо, що галицько-волинські князі чи королі карбували таку ж монети, що західноєвропейські, але досі де вони знайдено в скарби.