Живопис хіх – поч. Хх ст. Ст.

На початку ХІХ ст. розвивається станковий живопис. Жанри — портретний, історико-батальний, пейзажний, побутовий.

У портретному живопису проявив себе В. Тропінін

Васи́ль Андрі́йович Тропі́нін (*19 березня (30 березня) 1776, с.Карпово, Новгородська губернія — †3 травня (15 травня1857) —художник-портретист, представник класицизму; до 1823 — кріпак.

Народився у с. Карпово Новгородської губернії. Був кріпаком графа Антона Сергійовича Мініха, потім його зятя — Іраклія Івановича Моркова. У 1798 вступив у Петербурзьку академії мистецтв, де навчався у С. Щукіна. У 1804 Морков, побоюючись втратити талановитого кріпака, відкликав його з академії. До 1823 жив, в основному, в Україні у с. Кукавка (тепер Могилів-Подільського району Вінницької області). У період творчості, пов'язаний з Україною, Тропінін створив жанрову картину — «Весілля в Кукавці» (1810), портрети українських селян — «Дівчина з Поділля», «Українець», «Українка», «Молодий український селянин», «Хлопчик з топірцем», а також портрети Н. та І. Маркових (бл. 1813), портрет сина (бл. 1818).

У 1823 звільнений з кріпацтва, оселився у Москві. У 1824 отримав звання академіка.

Тропінін написав портрети П. Булахова (1823), К.Равича (1825), О. Пушкіна (1827), А. Мазуриної (1829), К. Брюллова (1836), Ю. Самаріна (1846), полотна «Мереживниця» (1823), «Старий жебрак» (1823), «Гаптарка» (1826), «Гітарист» (1823, 1832) та ін.

Твори Тропініна зберігаються у Державній Третяковській галереї у Москві, Київському музеї українського мистецтва, Львівському музеї українського мистецтва, Музеї Тропініна і московських художників його часу у Москві.

Дівчина українка ,1820 р.

Кармелюк

Мереживниця

Школу пейзажного і побутового живопису представляв В. Штернберг

Васи́ль Іва́нович Ште́рнберг (*12 лютого 1818, Петербург — †8 вересня 1845, Рим) — український живописець-пейзажист і жанрист.

Н ародився у Петербурзі. У 1835—38 навчався у Петербурзькій Академії Мистецтв у професора М.Воробйова. Щороку влітку протягом 1836—38 працював в Україні.

У 1838 познайомився з Т.Шевченком, став одним з найближчих його друзів. У Петербурзі Штернберг, живучи разом з Т.Шевченком на одній квартирі, виконав кілька портретip поета. Створив фронтиспіс до першого видання «Кобзаря» — офорт «Кобзар з поводирем» (1840).

Т.Шевченко присвятив Штернбергу поему "Іван Підкова" та перед його від'їздом до Італії подарував «Кобзар», на якому написав вірш "На незабудь Штернбергові" (1840).

У 1839-40 брав участь в експедиції В.Перовського в Оренбурзькому краї. Незабаром виїхав як пенсіонер в Італію.

Серед творів Штернберга:

• «Пастушок» (1836-38),

• «Переправа через Дніпро під Києвом» (1837),

• «Садиба Г. С. Тарновського в Качанівці» (1837),

• «Малоросійський шинок» (1837),

• «Вид на Поділ у Києві» (1837),

• «Свячення пасок на Україні» (1838).

• «Вулиця на селі», «Пастух», «Вітряки в степу» — 1836—1837

• «Селянська родина», «Катерина», «Дари в Чигирині», «Старости», «Притча про блудного сина».

Твори Штернберга знаходяться у Київському музеї українського мистецтва, музеї Т. Шевченка у Києві, музеях Петербурга та Москви.

Помер у Римі.



Автопортрет

Садиба Г. С. Тарновського в Качанівці» (1837)



Обкладинка першого видання "Кобзаря"

Айвазовський в італійському костюмі. 1842 р.

Ярмарок у містечку Ічні

«Малоросійський шинок» (1837)

Аскольдова могила (1837)



Глінка в Качанівці

У цей час працюють такі художники, як І. Сошенко, А. Мокрицький, Г. Валько, В. Яненко, які розробляють у живописі українську тематику.

Іва́н Макси́мович Соше́нко (2 червня 1807, Богуслав —19 липня 1876), маляр і педагог, один з найближчих друзів Тараса Шевченка (брав активну участь у визволенні Шевченка з кріпацтва).

Народився 2 червня 1807 р. на Київщині, в Богуславі. Його дід, міщанин, кожум'яка Кіндрат Соха, залишив після себе невеликий спадок. Батько — Максим Сошенко через постійні нестатки і загрози покріпачення був змушений разом з родиною переїхати до Звенигородки.

1832-38 рр. вчився у Петербурзькій Академії Мистецтв; з 1839 р. викладач малювання у Ніжинській, Немирівській з 1846 р. і з 1856 р. київських гімназіях. Із збережених творів Сошенка відомі: «Портрет бабусі М. Чалого», «Жіночий портрет», «Хлопчики-рибалки», «Продаж сіна на Дніпрі» (1857); пейзажі; ікони.

Портрет Івана Сошенка та Якима Заболоцького

У 13 років його було відправлено у Вільшану до відомого кономаляра Степана Превлоцького, що погодився взяти Сошенка на безкоштовне утримання. Тут юнак працював у художника по господарству. Згодом він навіть отримував платню за свою роботу.

У 1823 р. Сошенко починає працювати самостійно і першим вдалим замовленням було для Мліївської церкви («Чорне місце»), що склало згодом йому репутацію вмілого іконописця у цілій окрузі. Він також малював картини для Матюкова, Лебединського трактиру.

Пейзаж Сошенка

Сошенко познайомився з Тарасом Шевченком 1836 року в Петербурзі. Художник був одним із перших, хто звернув увагу на художній хист Шевченка. Познайомив Сошенко Шевченка з такими відомими людьми як Євген Гребінка, Василь Іванович Григорович, Олексій Гаврилович Венеціанов та іншими.

Деякий час Шевченку і Сошенку довелося жити на одній квартирі. Після закінчення Академії останній оселився в Україні. Сошенко згодом зустрічається з Шевченком у Ніжині у 1846 році та у Києві у 1859 році, вони також багато листувалися. У травні 1861 року Сошенко супроводжував труну Шевченка до Канева.

На основі «прошення» в Правління Академії від 29 вересня 1834 року та спеціального «Увольнительного Листа» 12 листопада 1834 року В. Григорович підписує «Білет імператорської Академії художеств» на дозвіл Сошенкові у якості «постороннего ученика» навчатися Петербурзькій Академії Наук. Вчитися Сошенкові було досить важко. Давалися взнаки реміснича іконописна школа та постійна турбота за шматок хліба. Особливе покровительство І. Сошенко мав від професорів Академії Олексія Венеціанова та Олексія Єгорова, що своїми порадами допомагали художнику.

Під час навчання Сошенко створює ряд жанрових та історичних полотен, портретів, пейзажів, займається монументальними стінописом, копіюванням класичного малярства. В цей час Іван Сошенко знайомиться з Петром Петровським, Григорієм Михайловим, Петром Заблоцьким, Аполлоном Мокрицьким.

Портрет Гудим-Левкової

В липні 1839 року Сошенко виїжджає працювати до Ніжинського повітового училища, де він згодом зустрічає вкотре Шевченка. Після закінчення академії йому було вручено атестат за звання вільного некласного художника. Перше приватне замовлення на сюжет визволення апостола Петра з темниці, незважаючи на довгу і наполегливу працю художника, було забраковано ханжею-замовником.

Через погіршення стану здоров'я був змушений переїхати до Немирова працювати у гімназії. Серед його тодішніх учнів був скульптор Гуйський, портретист Страшинський, пейзажист Орловський, що потім став професором академії художеств.

Для заробітку в цей час Сошенко копіював роботи з картинної галереї Потоцького, і три картини «Водоспад», «Ранок», «Вечір» були продані за 300 рублів, що трохи допомогло художнику під час хвороби. Існують наукові припущення, що на замовлення управляючого маєтку пана Г. Абази Іван Сошенко виконав копію (можливо копії) портрета Софії Потоцької роботи Лампі. Він також, за деякими свідченнями, писав портрети своїх стареньких батьків під час відвідин їх у Звенигороді влітку 1852 року.

За вісім років після відставки у Немирові Сошенко, виконуючи замовлення сільських церков, мав лише єдину значну роботу — запрестольний образ для жіночого монастиря «Успіння Матері Божої», великого розміру, з постатями у людський зріст. Сошенко працював над образом півтора року.

Сошенків іконописний романтизм став основою для формування Лаврської школи іконопису нового етапу, керівниками якої були Алімпій (від Київської Русі в лаврі це був третій Алімпій) та Рокачевський. Ікони Сошенка «відзначаються від звичайної малярської роботи». Свої ікони художник власноручно підписував «Ив. Сошенко» або «писалъ живоп. Ив. Сошенко».

У липні 1856 року Сошенко переїздить до Києва викладати у ІІ Київській гімназії, де він раніше прослужив 20 років. Працюючи у гімназії він постійно цікавиться історією мистецтва, звітами про річні виставки у Петербурзькій Академії Художеств. Читає багато літератури, зокрема Кольба і Куглера.

Про один із творів Сошенка згадує Сава Чалий — «Козацький табір»(1846), а також акварель «Бандурист» (1847). Сошенко також намалював кілька українських краєвидів, створив портрети Хмельницького, Мазепи, Гонти і Гонтихи, любив писати портрети старих людей. Працював у стилі романтизму. Його картинам притаманні засоби романтизму: поєднання відтінків кольорів ніжної гами (рожевого, ясно-блакитного, фіолетового), м’яка гра світлотіні, ретельне вимальовування деталей, коштовних прикрас і мережива.