Сучасна архітектура України
М
ова
сучасної архітектури стає більш
глобальною, плюралістичною за творчим
спрямуванням, але водночас значущу роль
відіграють нові творчі пошуки прогресивних
напрямів, принципів та прийомів вирішення
форми та змісту в архітектурі.
Житловий комплекс «Арк Палас №1» Хмарочос Арк Палас в Одесі |
Український живопис
Живопис – один із основних видів образотворчого мистецтва, художнє зображення на площині предметного світу кольоровими фарбами.
За призначенням та особливостями художнього виконання живопис поділяється на: монументальний, декоративний, станковий.
За тематикою живопис поділяється на жанри: побутовий, історичний, батальний, портрет, пейзаж, натюрморт, міфологічний, релігійний, анімалістичний.
Живопис ІХ-ХУ ст.ст.
Давньоукраїнський живопис зароджується ще в часи Київської Русі. Монументальне мистецтво з’являється з проникненням християнства. У ІХ-Х ст. швидкими темпами розвиваються фресковий та мозаїчний живопис. Оздоблення найчастіше мало характер сюжетних малюнків і портретів святих, що чергувалися з орнаментом. Власне всі зображення мали утворювати єдиний за задумом текст, що читався, як і книга, зліва направо.
Мозаїки були дуже дорогими у виконанні, тому більшість зображень у храмах і князівських палатах виконувалися у вигляді розписів водяною фарбою по сирій штукатурці – фресок. майстри фрескових розписів працювали не лише над релігійними сюжетами. Світськими за характером були фрески, що прикрашали стіни княжих палат, а в церквах з’явилися розписи, побутові за тематикою, наприклад сцени полювання та княжого життя в галереях Софійського собору, зображення константинопольського іподрому, на якому присутні візантійський імператор і київська княгиня Ольга.
Великої популярності в давньоукраїнських розписах набув образ Богоматері. Її типове зображення у канонічній позі Оранти (Благаючої) – з молитовно піднятими на рівень голови руками.
Софійська
Богоматір
Оранта
в Києві (1037) належить до числа найвищих
досягнень монументального візантійського
мистецтва, виконаного київськими
майстрами. В її образі ніби сам Вседержитель
Пантократор здійснює еманацію (з лат.
– витікання творчою божественної
енергії) у Премудрість, яка гарантує
безпеку і порядок у державі, подібний
до небесного. Софія – Божа Премудрість
та Богоматір – Оранта символізували
«нерушиму стіну», захисницю держави.
Краси і високого мистецького рівня мозаїк Софійського собору досягнуто завдяки високій культурі малюнка, колористичній вишуканості, досконалому смаку київських майстрів. Основних тонів смальти ( скляні камінці з яких і робилося мозаїчне зображення) небагато. Але ефект сприйняття досягається через застосування близько 177 найрізноманітніших тональних відтінків. Зокрема, смальти червоного кольору вжито 19 відтінків, синього -21, зеленого – 23. Вражаюча цілісність живописних композицій свідчить про те, що маляра розробляли проект Софії Київської разом архітекторами. У будівництві та оздобленні собору брала участь артіль з 26 майстрів, не враховуючи учнів та помічників.
Мозаїка Софійського Собору:
Важливим елементом оформлення храмів були орнаменти. У Софії Київській вони є на всіх стінах, стовпах собору, віконних арках, мають рослинний характер і нагадують орнамент пишної мініатюри.
Якщо мозаїки та фрески знаменували тріумф християнства, то іконам поклонялись і молились. Спочатку ікони завозились з Візантії. Але вже з другої половини ХІ ст. при давньоруських монастирях починають плідно працювати й власні іконописні майстерні. І хоча за тих часів живописці не підписували своїх робіт, а лишали тільки знаки приналежності ікони до тієї чи іншої майстерні, до нас дійшли імена руських іконописців. Найвідомішими з них вважаються Григорій та Алімпій, що жили на межі ХІ і ХІІ ст. при Києво-Печерській лаврі – одному з найбільших центрів тогочасного іконопису.
П
реподобний
Алі́пій
(мозаїст
і живописець,
ювелір
та лікар
Алімпій, Олімпій)
Печерський
(близько
*1050—†1114
рр.) — православний святий, київський,
чернець
Києво-Печерського
монастиря,
перше відоме з літопису
ім'я староруського художника,
один з авторів
Києво-Печерського
патерика.
Навчався у візантійських майстрів.
Найвизначнішими його малярними роботами були сім ікон деісусного ряду, написаних для домової церкви невідомої особи. Вони вважались чудодійними, оскільки не згоріли під час пожежі.
Існує припущення, що Алімпій виконував мозаїчні роботи для Михайлівського Золотоверхого собору в Києві зруйнованого у 1934 році. До нашого часу збереглося лише одне творіння славетного печерського іконописця. Це Богоматір Свенська-Печерська, яка з 1288 року була головною святинею Успенського Свенського монастиря Брянська, а після знищення монастирського собору у 1927 р. зберігається вона у Державній Третьяковській Галереї. Існує також думка, що знаменита Ярославська Оранта, або Велика Панагія, знайдена в 1919 р. у Спаському монастирі Ярославля, також може бути твором Аліпія. Вона також зберігається в Третьяковці. Лаврський Патерик відзначає високу майстерність Аліпія:
-
«добре извык хитрости иконной, иконы писати хитр бо зело».
Аліпій похований у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.
Найдавніші ікони Галичини, що збереглися, відносяться до ХІІІ ст. Безцінною пам’яткою є ікона богоматері Одигітрії кінця ХІІ-ХІУ ст. з Покровської церкви м. Луцька (нині знаходиться в Києві). Видатними памятками образотворчого мистецтва ХІУ ст. є ікони «Юрій Змієборець» зі Станилі поблизу Дрогобича та «Архангел Михаїл в діяннях», створена у с.Сторонна. Для них характерні пластичність форм, відчуття простору, нахил до асиметричної побудови композиції, багата кольорова гама.
Архангел Михаїл в діяннях
Богородиця Одигрія з Дорогобужа. ХІІІ ст. Історико-краєзнавчий музеї м. Рівне.
Копія давньої української ікони Юрій Змієборець, (XVI ст.), с.
Значний слід залишила давньоукраїнська малярська школа в оздоблені рукописів, які прикрашалися мініатюрами, заставками, орнаментами. Високий ґатунок книжкової мініатюри виявився, зокрема, в оформленні Остомирового євангелія, «Ізборника» 1073р. та 1076 р. тощо.
Архангел Михаїл
Остромирово Евангелие (РНБ. F.п.I.5). Евангелист Лука
Книжкові
мініатюри ХІ ст.:
