Архітектура поч. Хх ст.

Наприкінці ХІХ ст. – поч. ХХ ст. у світовій та українській архітектурі відбувається становлення нового напряму, що дістав назву стиль модерн.

Модерн (фр. – новітній, сучасний) – архітектурний стиль, в основу якого покладена динамічність форми, іноді геометрично чіткі ритми будівлі, відмова від ордеру еклектичних запозичень елементів інших стилів. Для споруд раннього модерну характерна надмірність декору на фасадах, відсутність чіткості силуету.

В українській архітектурі яскравим прикладом раннього модерну є власний будинок архітектора В.Городецького у Києві (1902 – 1903 рр.); перший в Україні критий ринок (Бессарабський) у Києві (1910 – 1912 рр., арх. Г.Гай), житловий будинок кредитного товариства "Саламандра" (1913 – 1914 рр., арх. М.Верьовкін).

Б удинок з химерами В. Городецького

Цегляна споруда з прикрасами на міфологічні та мисливські сюжети, є головною архітектурною спорудою раннього декоративного стилю модерн міста Києва, столиці України. Свою назву отримала через скульптурні прикраси, тематика яких – тваринний наземний та підводний світи, атрибути полювання, казкові істоти.

Розташована по вулиці Банковій, 10. Архітектор – Владислав Городецький, який збудував її у 1901–1903 роках як прибутковий будинок із помешканням для своєї родини. Місце для будови обрав над крутим урвищем на Банковій вулиці. Скульптурні прикраси за власними ескізами виконав скульптор Еліо Саля.

Будинок спроектовано у формі куба: з боку вулиці Банкової він має три, а з боку площі Івана Франка – шість поверхів. У вільному плануванні використано принцип функціонального взаємозв'язку ізольованих груп приміщень (парадних, житлових, господарських), що притаманно розкішним помешканням початку ХХ сторіччя. У будинку було сім електрифікованих квартир. Доволі скромна за розмірами земельна ділянка використовувалася проте раціонально. На подвір'я в'їжджали повз подвійні арки пандусом, з'єднаним з цегляною підпірною стіною. Ліворуч від центрального фасаду тішив око камерний садок з альпійською гіркою та фонтаном.

Фасади оздоблені з характерним для модерну використанням різних стилів. «Будинок з химерами» отримав у народі таку назву завдяки скульптурним прикрасам на міфологічну та мисливську тематики на фронтоні. Цікавим є використання високого парапету на даху, що дозволило практично сховати покрівлю – перша будівля «без даху» в українській столиці. Зовнішньому вигляду будинку повністю відповідають його інтер'єри з художніми розписами, мармуром, ліпним декором, дерев'яним різьбленням, інкрустацією.

Вражає ліпнина, яка прикрашає стіни вздовж сходових маршів, що оточені фігурами путті з луками і стрілами, на балясинах – пташині лапи, на стелі – фризи з екзотичних рослин і фруктів, перемежовані скульптурними зображеннями черепів оленя, лося. При вході вас зустріне величезний спрут, ніби зроблений з найдрібніших морських ракушок та морських зірочок. Стеля прикрашена ліпними ананасами. Головні сходи прикрашені зображеннями газелей – малюнки архітектора перенесли на стіни у вигляді фресок.

Б ессарабський ринок

У 1910 – 1912 рр. на Бессарабці у стилі українського модерну збудовано Бессарабський критий ринок з торговельною площею 2896 кв.м. Архітектор Г. Ю. Гай. Будівництво велося за рахунок відомого «цукрового короля» Льва Бродського. Саме з цієї причини десята частина прибули, яку пізніше приносив ринок, вирушала в казну єврейської общини міста. Оздоблення будівлі велося в 1911 році. Частину внутрішніх стін і підлоги покрили керамічним облицюванням. У зовнішньому вигляді Бессарабського ринку втілилися нові європейські тенденції архітектури, що ставили на чільне місце не декоративне прикрашення, а економічність і функціональність.

Своє місце в архітектурній композиції зайняли вітрини зовнішніх магазинів, величезні вікна і світлові ліхтарі головного залу, ланцюжки невеликих вікон адміністративних приміщень другого поверху ... А ось дві башточки, що акцентують лівий і правий фланги будови (може бути, це через них мистецтвознавець Федір Ернст атестував стиль споруди як «англійський модерн»). Думаєте, просто для краси? Як би не так. В одній з них розмістили бак для води, в іншій - компресор для технічних потреб ринку.

По частині технічного оснащення Бессарабський ринок взагалі облаштували за останнім словом техніки (довелося навіть перебрати кошторис, так що сумарні витрати склали приблизно 580 тисяч рублів). Особливою гордістю Бессарабки була підземна холодильна установка, виписана з Ревеля (Таллінна) – перший такий агрегат у місті.

Холодильник забезпечував відповідний режим зберігання всіх видів продукції, що надходила потім на прилавки, і приносив місту чималі прибутки.

Втім, зовсім відмовлятися від художнього декору будівельники ринку не стали. Де-не-де рівну площину стін урізноманітнюють то орнаменти цегляної кладки (нагадують, до речі, українські мотиви), то скульптурні вставки. Можливо з метою економії для виконання скульптур запросили нікому не відомих скульпторів – вихованців Київського художнього училища Тетяну Руденко та Олексія Теремцях. Обидва вони були з бідних сімей, раді були хоч трохи заробити. А результат їхньої творчості виявився цілком пристойним, гідним їхнього вчителя – видатного скульптора і педагога Федора Балавенського. Теремець виконав бетонний горельєф «Селянин з волами» у правій частині фасаду. Він же створив металеве зображення гусей на стулках воріт. Руденко була автором лівого горельєфа «Дівчина з глечиками». Незвичайні зображення риб близько вентиляційного ліхтаря - мабуть, теж її рук справа.

Архітектура 20-30 рр. ХХ ст.

Домінуючим стилем цього періоду був конструктивізм. Він характеризується раціональною доцільністю, економністю, лаконізмом у засобах вираження. Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом, Конструктиві́зм відкидає практично не вмотивовану декоративність, схематизує мову мистецтва.

В стилі конструктивізм споруджено Будинок лікарів (1927 р., арх. П.Альошин). Зразками його є будинки Ради Міністрів України (1934 – 1939 рр., арх. І.Фомін, П.Абросимов) та Верховної Ради (1930 – 1939 рр., арх. В.Заболотний).

Б удинок Кабінету Міністрів України

Проект будівлі 1935 році розробили російський і український архітектори Іван Олександрович Фомін і Павло Васильович Абросімов.

До 1991 року в будівлі розміщувався Раднарком УРСР. Будинок спочатку будувався для потреб Народного комісаріату внутрішніх справ, а Уряд мав розміщуватися у будівлі, яку нині займає Міністерство закордонних справ України на Михайлівській площі. Проте, коли плани будівництва урядового центру змінилися, і відмовилися від його розміщення в Верхньому місті, під розміщення Уряду передали тільки но завершену будівлю НКВС.

Поверхи будівлі облицьовані великими необробленими блоками тульчинського лабрадориту, а цоколь, пояски і портали – полірованим головинським гранітом. Центральна частина налічує 10 поверхів, бічні – по 7 і 8. Головний напівкруглий фасад будівлі розгорнутий у бік вулиці М.Грушевського, рівномірно розчленований високими колонами корінфського ордеру, капітелі (висота – 2,5 м) і бази яких відлиті з чавуну. Литі металеві флагштоки і ажурні ворота виконані у 1947 році.

Д е́ржпро́м або Буди́нок Держа́вної промисло́вості

Перший радянський 13-поверховий хмарочос, пам'ятка архітектури в стилі конструктивізму, одна з трьох харківських висоток, збудована впродовж 1926–1928 років.

Архітектура Держпрому має інтернаціональний конструктивізм, його форми індустріальні, широко прийнята раціоналізація. Будинок має високий естетичний потенціал і функціональність, його будівництво порівнюють з «комунікаційним стибком». В 1920-ті роки така архітектура була в новинку не тільки в Європі, а й у всьому світі. Держпром є символом Харкова – індустріальне, сучасне і маштабне місто.

Архітектурний функціоналізм включає в себе такі функції:

• Утилітарна – приміщення для діяльності з управління промисловістю України.

• Ідеологічна – розкриття ідеї індустріалізації як прогресивного явища.

• Соціальна – просторий центр нового Харкова, соціально-значимий об'єкт управління, місце масових подій: свят, демонстрацій.

• Символічна – «організований світ», символ нової епохи і індустріалізації.

• Композиційна – домінування в просторовій структурі міста. З'єднання простору площі і міста (на рівні міста). Розмежування площі і міста (на рівні площі). Виявлення пластики за допомогою світла та тіні.

• Симатична – лаконізм форм, що приводять до архитипічних схем. Включення в символіку ландшафту.

У первинному проекті Держпрому внутрішні перегородки уздовж будівлі були відсутні. Будівля фасадом навмисно направлена на схід так, щоб сонце, яке заходить просвічувало його наскрізь. Разом з великим склепінням це створювало ефект простору, об'єму і легкості. У променях сонця вікна, що виходять на захід, повинні були палати вогнем.

Б удинок Верховної Ради України

У 1936 р. почалось спорудження будинку Верховної Ради УРСР за проектом видатного українського радянського архітектора В. Г. Заболотного (1898–1962 рр.). Споруду було побудовано на розі вулиці Кірова і площі Верховної Ради, поблизу будинку Ради Міністрів УРСР, поряд з Маріїнським палацом. Сусідство двох різномасштабних і різностильових споруд поставило перед архітектором складне завдання. В. Г. Заболотний блискуче його розв'язав, гармонійно поєднавши нову споруду з пам'яткою архітектури XVIII ст. Головний фасад будинку Верховної Ради УРСР повернуто до площі, чим просторово відокремлено його від гомінкої вулиці. Площа Верховної Ради набула характеру закінченого ансамблю, урочистого й спокійного. З її балюстради відкривається захоплюючий краєвид на Дніпро, на нові житлові масиви.

На відміну від динамічної архітектури будинку Ради Міністрів, композиція будинку Верховної Ради строго симетрична і врівноважена. За масштабом споруда порівняно невелика, вона набагато менша за будинок Ради Міністрів, але вдале її розміщення, центрична композиція і світло–сірий колір стін підкреслюють її значення як головної споруди ансамблю. Колись В. Г. Заболотний сказав, що, проектуючи будинок, він поставив перед собою завдання розкрити мовою архітектури демократичність і народність Радянської влади, її нерозривний зв’язок з трудящими масами Української Радянської Соціалістичної Республіки. Архітектурні форми будинку Верховної Ради прості, урочисті і святкові. На головний фасад виходять два виступи – різаліти, прикрашені державною емблемою. Вони нагадують форму розгорнутих сувоїв — хартій, де записано основні закони. Між бічними виступами розміщено струнку колонаду, над нею – рельєфне зображення державного герба Української РСР. Споруду увінчує півсферичний скляний купол над сесійним залом на 1000 місць, що є головним приміщенням будинку. У м'якій грі світлотіні, простих формах споруди відчувається зв'язок з народними традиціями української архітектури. Це особливо помітно в інтер'єрі приміщень, оформлених українською народною орнаментикою. Висока художня майстерність, з якою виконано цю споруду, дає підстави вважати її визначним архітектурним твором, що мав важливе значення для дальшого розвитку української радянської архітектури.