Архітектура XVI-XVII ст.Ст.

Візітівкою архітектури цього періоду є стиль – Ренесанс (фр. – відродження). Для нього характерні урівноваженість композицій, міжповерхові членування, розвинений каркас, наріжні пілястри (італ. – колона, стовп – плоский вертикальний виступ стіни, обрамлений у вигляді колони з капітеллю (завершуючою частиною) і базою (підніжжям), обрамлення вікон і дверей тощо.

Вплив ренесансного стилю відчутний у багатьох спорудах України. Це, зокрема, кафедральний собор у Жовклі, замкові споруди у Бережанах (1544 р.), Старому селі (сер. 17 ст.), Збаражі (1631 р.).

Ренесансний стиль був дуже поширений у Львові. В основу плану забудови міста покладена прямокутна мережа вулиць з квадратною площею у центрі та будинком міської управи (ратушею) на ній. До визначних пам'яток архітектури ренесансу стародавнього Львова належить Успенська церква. Складовою частиною ансамблю Успенської церкви є каплиця Трьох святителів (1578 – 1590 рр.) та вежа-дзвіниця (1572 – 1578 рр.), які зведені з білого тесаного каменю (автор А.Підлісний).

Успенська церква (Львів) Успенська (Волоська) церква у Львові – збудована у 1591–1629 рр. за планом Павла Римлянина, за участю Войцєха Капиноса і Амвросія Прихильного, на замовлення Львівського братства.

Структура церкви витримана в стилі італійського ренесансу, але на основі традицій українського будівництва: на вісі зах.-сх. тридільна і триверха, як основний тип українських дерев'яних церков. Стіни розчленовані пілястрами, з арками вікон і плоскорізьбами на метопах, різьбленими одвірками півн. і півд. дверей, а на парусах угорі вирізьблені герби жертводавців; різьбарські роботи виконали львівські різьбарі Костянтин і Яків Кульчицькі. В 1779 р. церква була пошкоджена пожежею. Її відбудували в 1796. При цьому змін зазнали дах та центральна баня. Пізніше була побудована каплиця Трьох Святителів (посвячена 1591 р.) (названа ім'ям церковці, збуреної під час спустошення Львова 1340 р.).

Успенська церква в плані тринавна базиліка, видовжена вздовж вул. Руської, з півкруглою апсидою, що виступає в бік вул. Підвальної. Храм увінчують три бані з ліхтарями; центральна баня спочиває на підпружних арках, підтримуваних чотирма тосканськими колонами. У такій планувально-об'ємній структурі прослідковується злиття західної ренесансної та української будівельних традицій. Перша проявилася у базилікальному плані й архітектурному декорі, друга — в традиційних купольних завершеннях. Зовні стіни відповідно до внутрішнього планування розчленовані тосканськими пілястрами на симетричні площини, у яких прорізані віконні отвори з архівольтами. Фасад завершено розвиненим антаблементом, компонентом якого є дорійський фриз з метопами, тригліфами та розетами. У полях метопів розміщено рельєфні, різьблені в камені композиції на біблійні та євангельські теми.

К аплиця трьох святителів

Каплиця трьох святителів – частина комплексу Успенської церкви у Львові, пам'ятка архітектури. У архітектурі каплиці переплелися традиції народної та ренесансної архітектури. Каплиця була побудована архітектором Петром Красовським у 1578–1591 рр. Будівля притикає однією стороною до північної стіни Успенської церкви, довгою стороною – до вежі Корнякта. Після пожежі в 1671 р. була знов відбудована. У 1846—1847 рр. каплицю реставрували, тоді ж вона була сполучена з церквою проходом. Нині вхід в Успенську церкву з вулиці закритий, можна увійти тільки через каплицю Трьох Святителів. Будівля каплиці – невелика, прямокутна в плані, без колон та стовпів, завершується трьома банями на тісно поставлених гранчастих барабанах, які увінчуються ренесансними ліхтариками. Пілястри ділять фасад на три частини, в центрі знаходиться кам'яний різьблений портал, один з кращих зразків архітектурної пластики XVI—XVII століть. У інтер'єрі гладкі білі стіни контрастують з ліпленням XVII століття на мальовничому тлі, що імітує мозаїку, яка покриває внутрішню поверхню куполів.

Б ережанський замок (1554)

Найвизначніша захисна споруда епохи Ренесансу. Обширна територія, що нині міститься в межах міського парку, огороджена кам'яним муром.

На відміну від інших твердинь, Бережанський замок постав не на високій горі, а в глибокій заболоченій річковій долині на острові, утвореному двома рукавами річки Золота Липа. Цей замок створено не як військово-оборонну, а як оборонно-житлову споруду. 1570 р. замок був додатково розбудований і зміцнений.

У 1619–1622 рр. італійські архітектори перебудували замок за новоголландською системою, розробленою Ґійомом Л. де Бопланом. Навколо замкових валів заклали додаткові бастіонні фортифікаційні укріплення. Було зведено 4 бастіони. В'їзд до замку влаштовано через равелін. Підступи до замкових укріплень були захищені водою.

Замок мав форму п'ятикутника з 4 оборонними вежами (три з них збереглися дотепер). За периметром замку йшли не оборонні мури, а житлові будинки. До замку вела оздоблена кам'яною різьбою в'їздна брама з перекидним ланцюговим мостом. Внутрішнє подвір'я було влаштоване у формі італійського палаццо. Як писав Б.Лепкий, «…на замку прегарна, з тесаного каменю каплиця, з дорогоцінними пам'ятниками та саркофагами Сенявських…».

Костел Святої Трійці споруджено 1554 р. в південно-західній частині замкового двору. Стильова еклектика залишила сліди і на ньому – як наслідок частих перебудов. З 1619 р., після смерті Адама Єронима Сенявського, його дружина збудувала одну бокову каплицю, в якій влаштовано саркофаг Адама Єронима та (пізніше) саркофаги його синів Миколи, Олександра, Прокопа. Ці саркофаги виконані відомими тогочасними різьбярами, відповідно голландцем і німцем за походженням, Генрихом Горстом та Яном Пфістером. В 2-й пол. XVII ст. добудовано з північно-східного боку костьолу ще одну каплицю. Весь цей культовий комплекс акумулює в собі суміш трьох архітектурних стилів — готика і ренесанс з елементами бароко. Ідентична стилістика прослідковується у внутрішньому оформленні костьолу та щодо розміщених у ньому скульптурних пам'яток.

Доля будівлі органічно пов'язана з долею замку. Руйнація пам'ятки триває вже майже два століття. Спроби її реставрації у 1970-х рр. не дали бажаних результатів. Адже замковий костел в архітектурній своїй концепції невіддільний від всього комплексу. І при реставрації тільки костьолу, без ідентичного впливу на замок, втрачається цілісна єдність цього архітектурного комплексу; стан же укріплень аж ніяк не сприятиме позитивному історичному тлу, центральною спорудою якого буде костел.