Архітектура XII-XVI ст.Ст.

Домінуючий стиль – готика. Його назва походить від італ. – готський , за назвою німецького племені готів. Він був характерний переважно для культових споруд Західної, Центральної і частково Східної Європи середини ХІІ – кінця ХVІ ст. Однак, готичний стиль мало характерний для української архітектури, оскільки у період інтенсивної забудови міст (ХV ст.) готика в європейських країнах вже стала історією. Характерними ознаками цього стилю є: видовжені апсиди, нервюрні (з французької – прожилки – арка з тесаного клинчастого каменю, що утворює каркас для перекриття склепіння) склепіння, контрфорси (з французької – протидіюча сила) – кам'яний вертикальний виступ стінки, що підсилює основну конструкцію, зокрема зовнішню стінку будівлі.

Найбільш художньо виразні споруди цього стилю – кафедральний собор у Львові 14 – 15 ст. та костьол у Дрогобичі ХV ст.

Л ьвівський кафедральний костел

Його заклали на початку 60-х років XIV ст., а завершили в основному в 80-х р. наступного. Серед будівничих цього храму відомі Нічко, Йоахім Гром, Амброзій Рабіш; одним із найтурботливіших опікунів будови в міських актах названо Петра Штехера. Об'ємну композицію костелу витворено завдяки двом головним складовим: пресбітеріуму (вівтарній частині) та корпусу нав (власне молитовній залі). Собор збудований з кам'яних блоків міоценового літотамнієвого вапняку і вапнистого пісковику, які добувались в каменоломнях в околицях тодішнього Львова. Будівля собору трьохнефна, зального типу, з витягнутою граненою апсидою. Довжина будівлі 67 м, ширина — 23 м. Основний простір майже кубічний, але навколо собору прибудовано багато каплиць і капличок, через що загальний об'єм будівлі має складну конфігурацію. Готичну складову підкреслює високий шип даху. Дзвіниця на головному фасаді має барокове завершення і розташована асиметрично, бо другу дзвіницю недобудували. В інтер'єрі високі сніпчасті колони підтримують стрілчаті арки і склепіння з готичними нервюрами. Стіни і склепіння вкриті численними фресками.

К остел святого Варфоломія (Дрогобич)

Католицький храм у місті Дрогобичі Львівської області; давній духовний осередок, взірець архітектури готики та бароко (інтер'єрні розписи) кінця XІV—XVІ століть, історико-архітектурна пам'ятка національного значення. Фасади цегляних стін храму і контрфорси декоровані мереживним ромбовидним орнаментом, що також із цегли, який має темно-коричневу або темно-червону поливу. Нава костелу має на західному і на східному фасадах високі ступінчасті готичні фронтони. Костел виглядає монументальним завдяки відсутності дрібних членувань. У інтер'єрі храму – чотири опорних стовпи, що несуть систему хрестових склепінь; у вівтарній частині – нервюрне склепіння. Для дрогобицького костелу св. Варфоломія притаманне, як і для всієї готичної архітектури, глибинне розкриття внутрішнього храмового простору.

Ц ерква св. Миколи Чудотворця. Початок XVII ст., перебудовано у 1704

У селі стоїть ще один готичний шедевр. Дубові зруби вкрито високими дахами. Опасання має тільки більший зруб, що ділиться на наву й бабинець. На головному фасаді – закритий ґанок з трикутними прорізами вікон і вхідним порталом. Одвірок дверей бабинця обрамлено розкішним геометричним орнаментом з мотивами "мотузки" та шестилисника. Поблизу кутових замків майже в кожному брусі просвердлено отвори діаметром 3 см, в які вбито кілки. Можливо, це спосіб запобігання деформації зрубів. Іконостас виконали в 1748 р., як повідомляв напис на іконі св. Онуфрія. Збережено обрамлення намісних ікон XVIII ст., царські двері, свічники, кивот. Церкву було споруджено в с. Шашвар (нині – Тросник Виноградівського району) в XVII ст. З того часу походять зруби церкви. У 1770 р. після перенесення в Сокирницю церкву перебудовують, над усіма об'ємами зводять аркові склепіння, а над бабинцем – вежу. Тоді ж біля церкви спорудили високу каркасну дзвіницю. Ще донедавна невелике підвищення з церквою і дзвіницею оточувала стародавня дерев'яна огорожа. Ансамбль чудово споглядався у центрі села, поки перед ним не спорудили військовий меморіал та будинок сільради.