Тема 6

6.1. Роль менеджера у формуванні

загальнокорпоратнвних цінностей • •••

в організації

Спеціалісти з менеджменту, зокрема Е. Шейн, під­креслюють, що єдиною справді важливою проблемою менеджера є формування культури в організації [300]. Людина не може існувати поза соціальною дійсністю. Лише включаючись у процес практичної діяльності, во­на виявляє свою соціальну сутність, формує соціальні якості, визначає ціннісні орієнтації. Кожна людина ви­конує певні соціальні функції: одна вчить, друга лікує, третя вирощує хліб, четверта будує дім. Менеджер, зокре­ма, організовує виробництво і спрямовує дії інших лю­дей на виконання конкретних завдань, забезпечує їхні потреби. Потреби — це вимоги, які визначають за­лежність людини від того, що їй необхідно для життя та діяльності. Вони завжди відображають стійкі, життєво важливі залежності організму від середовища [82, с. 89, 307], а усвідомлення людиною відсутності чогось викли­кає у неї прагнення до відповідної діяльності. Первинні потреби закладені генетично (наприклад, потреби в їжі, одязі, диханні, сні тощо), а вторинні виробляються у процесі пізнання та здобуття людиною життєвого досві­ду. Голодна людина спочатку шукає їжу, турбується про безпеку. Якщо вона у безпеці, то прагне до діяльності, зумовленої потребою в соціальних контактах, хоче відчу­вати повагу з боку оточення. Людське життя в середньо­му триває 600 тис. год, з них 400 тис. людина витрачає на задоволення первинних потреб (їжа, сон, обслугову­вання себе тощо) і лише 200 тис. год залишається на ре­алізацію потреб вищого рівня — на роботу, навчання, контакти з іншими, спілкування, самоактуалізацію та самовдосконалення [186, с. 16]. Забезпечення потреб пра-

212

213

цівників у повазі, виявленні соціальної активності, у самовираженні є важливою складовою праці менеджерів усіх рівнів [154, с. 369].

Між потребами людини та її цінностями є тісний зв'я­зок. Як правило, людина цінує те, в чому має потребу, і потребує того, що цінує. Цінності — це об'єкти, явища та їхні властивості, а також абстрактні ідеї, які містять узагальнені ідеали і виступають завдяки цьому як ета­лон [112, с. 367]. Це те, що людина найбільше цінує у житті, оточуючому її світі, людях, матеріальній та ду­ховній культурі; це те, чим вона особливо дорожить і чому надає найважливішого значення [171, ч. 2, с. 306]. Відомий експерт із цієї проблеми М. Рокіч визначає цінності особистості як стійкі переконання в тому, що певний спосіб поведінки або кінцева мета існування є кращими з особистого або соціального погляду, аніж інший спосіб поведінки та інша ціль існування [239]. Він поділяє цінності на такі, які представляють мету або стан, якого бажано досягти (термінальні цінності, або цінності-цілі), і такі, які представляють метод або засоби досягнення мети (інструментальні цінності, або цінності-засоби). До першої групи М. Рокіч, зокрема, відносить: активне та продуктивне життя, життєву мудрість, здоров'я, щастя, цікаву роботу, красу приро­ди та мистецтва, кохання та щасливе сімейне життя, матеріальну забезпеченість, наявність хороших та вірних друзів, самопізнання та саморозвиток, свободу, творчість. До другої групи — акуратність, вихованість, високі запити, життєрадісність, дисциплінованість, не­залежність, нетерпимість до недоліків, освіченість, відповідальність, раціоналізм, самоконтроль, сміливість у відстоюванні своїх поглядів, тверду волю, терпимість, широту поглядів. Значну роль відіграють цінності, які людина ставить перед собою як цілі. Тоді все те, що вона робить для їх досягнення, набуває особливого змісту. При цьому відбувається перенесення акценту із самої

214

цілі на процес діяльності [294]. Це особистісні цінності і вони, за виразом Джона Адаїра, "у кожної людини унікальні, як відбитки пальців" [1, с. 365]. Спеціалісти з менеджменту називають особистісні цінності людини базовими, тому що вони є фундаментом людини [153, с. 134]. Іноді порівнюють цінності з роллю мікрочипу в інформаційній системі, бо вони є основою теорії очіку­вань і мотивації [1, с. 365]. Особистісні цінності поділя­ють на кілька груп:

1. матеріальні цінності (це все те, що підтримує фізичну і розумову активність людей): здоров'я, безпе­ка праці, матеріальний добробут, професійна майстер­ність та ін.);

2. соціальні цінності (соціальна повага, соціальні досягнення, соціальна активність тощо). Такі цінності є метою життя людини й основними засобами її досяг­нення, а тому виступають як ціннісні орієнтації. Вони впливають на мотивацію особистості, формують її кон­цепцію істини та справедливості, свободи і відповідаль­ності, сенсу життя, добра та зла [132];

3. духовні, або моральні (найбільш абстрактні цін­ності які у свою чергу поділяються на пізнавальні, есте­тичні, гуманістичні та ін.). Саме моральними цінностя­ми визначаються установки на взаємодію між людьми під час спільної діяльності.

Том Пітере підкреслює, що справжня роль менедже­ра полягає в тому, щоб керувати ціннісними установка­ми в організації [12]. Водночас Пітер Сенге зауважує, що менеджери не завжди розуміють, що цінність лише до того часу є цінністю, доки людина сприймає її добро­вільно. Ключові цінності потрібні, щоб допомагати у прийнятті повсякденних рішень, бо вони мають сенс лише тоді, коли втілюються в конкретній поведінці [225, с. 224]. Але на те, яке саме рішення прийме менеджер і які при цьому використає методи та інструменти праці, впливають його особистісні цінності.

215