Джерела інформації з перелічених проблем та послідовність їх самостійного вивчення

Макконнелл К.Р., Брю С.П. – Економикс: принципы, проблемы, политика. М.:Республіка, 1992 – Том 1 – Глава 5, с. 81-91.

Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – Київ: “Основи”, 1994. Глава V, с. 59-67.

Самуельсон П., Нордхауз В. Макроекономіка – Київ: “Основи”, 1995 – Розділ 12, с. 52-53.

Програмний зміст теми

І. Ринкові механізми розв’язання фундаментальних проблем економіки

В третій темі визначено, що будь яка економічна система розв’язує п’ять фундаментальних проблем притаманними їй економічними механізмами. Згадаймо ці проблеми:

1. Скільки виробляти всіх благ і кожного окремо?

2. Що виробляти, щоб найповніше задовольнити потреби суспільства?

3. Як виробляти необхідну суспільству продукцію? Які технології, ресурси, організацію застосовувати для досягнення мети?

4. Як розподілити вироблену продукцію між споживачами?

5. Як забезпечити високу ступінь і позитивний напрямок реагування економіки на зміни смаків споживачів, технологій, організаційних можливостей.

Ці п’ять питань не мали б сенсу, коли б не існувало дилеми “безмежність потреб – обмеженість ресурсів”, що відображає крива виробничих можливостей?

Які ж механізми ринкової економіки забезпечують вирішення фундаментальних проблем? Наскільки ефективно?

Механізм розв’язання проблеми, скільки виробляти буде детально розглядатися в курсі “Макроекономіка”, а на рівні окремих фірм-в курсі “Мікроекономіка”. В цій темі з'ясуємо дію ринкових механізмів по розв’язанню чотирьох фундаментальних проблем.

1) Визначення того, що треба виробляти. Як з'ясовано в темі 4, в ринковій економіці ціни на продукти і ресурси встановлюються конкуруючими покупцями і продавцями на відповідних ринках. При цьому підприємства керуються мотивами одержання прибутку. Тому, зрозуміло, вироблятись будуть тільки ті товари, виробництво яких може принести прибуток. Ті ж товари, які приносять збитки, вироблятися не будуть.

Отримання прибутку визначається:

а) Загальним доходом, який підприємство отримує від продажу свого продукту (виторг).

б) Загальними витратами його виробництва.

Загальний доход розраховується як добуток ціни продукту на кількість проданого продукту.

Загальні витрати розраховуються помноженням ціни кожного ресурсу на його кількість і підсумком цих результатів.

Різницю між загальним доходом (виторгом) і загальними витратами називають чистим, або економічним прибутком.

Існує ще нормальний прибуток. Для визначення його потрібне розуміння витрат.

Економічні витрати – це платежі, які потрібно зробити, щоб придбати і утримати в своєму розпорядженні необхідну для виробництва кількість економічних ресурсів.

Платежі, або витрати на підприємницькі здібності як на ресурс є нормальним прибутком. Це така величина доходу, яка спонукає людину займатися підприємництвом і утримує її у цій сфері діяльності.

Розглянемо це на прикладі. Фірма прийняла рішення виробляти 20 одн. продукту А по ціні 2 грн. Припустимо, що найкраща комбінація ресурсів для виробництва 20 одн. продукту А складає 2 одн. землі по 3 грн; 3 одн. капіталу по ціні 4 грн; 2 одн. праці по ціні 5 грн; 1 одн. підприємницьких здібностей по ціні 7 грн. Який чистий прибуток отримає фірма? Загальний доход складає 20*2=40 грн. Загальні витрати: 2*3+3*4+2*5+1*7= 35 грн. Чистий прибуток 40-35=5 грн. Нормальний прибуток дорівнює 1*7=7 грн. Фірма буде виробляти продукт А, тому що його виробляти прибутково.

Але чистий (економічний) прибуток в 5 грн. приваблює фірми з інших галузей, які мають збитки, чи мають тільки нормальний прибуток, або мають чистий прибуток, менший за 5 грн. Ці фірми будуть переходити на виробництво продукту А. Пропозиція його зростатиме відносно попиту, що знизить ціну продукту, наприклад, до 1 грн. 75к. В цьому разі загальний доход складе 20*1,75=35. чистий прибуток дорівнюватиме 35-35=0. Буде досягнуто рівноважного обсягу виробництва. Тепер вже фірми в галузь не переходять.

Співвідношення ринкового попиту і ринкової пропозиції, за якого досягається рівноважний обсяг продукту (чистий прибуток дорівнює нулю), визначає,, яку кількість продукту А треба виробляти.

Але може бути ситуація, коли ціна продукту А 1,5 грн. Така ціна робить фірму збитковою. В цьому випадку загальний доход від продажу 20 одн. продукту дорівнюватиме 20*1,5=30 грн. Витрати на виробництво 20 одн. продукту, як було вище підраховано, складають 35 грн. Отже 30-35=-5. Це– збитки. Тому частина фірм з цієї галузі буде переходити в інші – прибуткові. Пропозиція зменшиться щодо ринкового попиту, ціна збільшиться до 1 грн 75к. Знову встановлюється рівноважний обсяг продукту і досягається виробництво необхідного в цих умовах продукту А.

Важливу роль у визначенні видів і кількості товарів, які виробляються, відіграє споживчий попит. Споживачі, які мають свободу вибору і доход від реалізації ресурсів певного обсягу, витрачають цей доход на ті товари та послуги, які найкраще задовольняють їх потреби. Ці витрати є не що інше, як “голосування грошима” за виробництво, чи збільшення виробництва, чи зменшення виробництва, або припинення виробництва конкретних товарів та послуг.

“Грошові голоси” виконують ключову роль в розв’язанні фундаментальної проблеми, що виробляти. Ринкова система характеризується суверенітетом споживача. Споживач виконує стратегічну роль у визначенні видів і кількості продуктів, що виробляються.

Підприємства мають обмежену свободу вибору, що виробляти. Фірми повинні узгоджувати свій вибір з вибором споживачів. Якщо вони цього не роблять, то зазнають збитків і банкрутств. Це справедливо і відносно постачальників ресурсів. Попит на ресурси є похідним від попиту на товари і послуги, які виробляються з цих ресурсів.

Ринкова система передає бажання споживачів підприємствам і постачальникам ресурсів і вони вимушені діяти у відповідності до цих бажань.

2) Організація виробництва. Як виробляти товари та послуги? Ця фундаментальна проблема складається з трьох питань:

а) Як потрібно розподілити ресурси між окремими галузями?

б) Які саме фірми будуть здійснювати виробництво в кожній галузі?

в) Які комбінації ресурсів, яку технологію кожна фірма повинна застосовувати?

Відповідь на перше питання отримано у попередньому пункті, коли з'ясовувалося, що повинні виробляти фірми. Виробники прибуткових галузей будуть збільшувати закупівлю ресурсів, а збиткових – скорочувати, або зовсім відмовлятися від їх використання.

Друге і трете питання тісно взаємопов’язані. В конкурентній ринковій економіці виробництво здійснюється тільки тими фірмами, які спроможні застосовувати економічно найбільш ефективні технології виробництва. Це залежить:

1. Від наявних технологій, тобто альтернативних комбінацій ресурсів, які можуть забезпечувати певний обсяг продукції.

2. Від цін на ресурси.

Економічна ефективність може бути сформульована як отримання найбільшого обсягу продукту за найменших витрат в грошовому вимірі.

Приклад. Складемо таблицю, в якій є три комбінації ресурсів для виробництва продукту А, чи три технології виробництва цього продукту.

	Ціна ресурсу	Технологія 1	Технологія 2	Технології 3
Праця	2	3	4	2
Земля	1	5	4	3
Капітал	3	2	3	6
Підприємницькі здібності	4	1	2	2
Загальні витрати на виробництво продукту вартістю 30 грн.		21	29	33

Застосування першої технології дає чистий прибуток 9 грн. (30-21), друга технологія дає прибуток 1 грн. (30-29), а третя призводе до збитків –3 грн. (30-33). Безумовно , виробник вибере першу технологію, бо вона забезпечує найвищій прибуток.

3) Розподіл загального обсягу виробництва. Будь-який продукт в ринковій економіці розподіляється між споживачами в залежності від їхнього бажання і спроможності заплатити за нього відповідну ціну. Бажання купити залежить від смаків і потреб споживачів. А спроможність купити залежить від доходу споживача і ціни товарів та послуг. В свою чергу, доход споживача (домогосподарств) визначається кількістю проданих ресурсів і їх цінами.

4) Пристосування до змін. Як забезпечується висока ступінь гнучкості економіки? В індустріальних суспільствах швидко змінюються смаки споживачів, технології виробництва, структура ресурсів. Економіці потрібно швидко пристосовуватись до цих змін, щоб не втрачати ефективність використання ресурсів і задоволення потреб суспільства.

Ринкова економіка цю проблему розв’язує з використанням орієнтувальної функції ціни. Якщо смаки покупців змінились сприятливо відносно товару А, то попит на цей товар збільшується. Це провокує ріст ціни цього товару. Прибутковість виробництва товару А збільшиться. В галузь прийдуть нові фірми. Пропозиція товару буде зростати, а ціни знижуватись. І цей процес буде продовжуватись поки не зникне економічний прибуток.

Навпаки, якщо смаки покупців стали несприятливі для товару А, то попит на нього зменшиться, ціни впадуть, прибутковість знизиться. Для частини фірм прибутковість товару А стане збитковим. Ці фірми перейдуть на виробництво інших товарів. Пропозиція товару А зменшиться, а ціни збільшаться. Цей процес буде продовжуватись, поки ціна не встановиться на рівні беззбитковості.

У відповідності зі змінами цін на товари будуть змінюватись і ціни на ресурси, і їх перерозподіл. Таким чином, за допомогою орієнтувальної функції ціни ринкова економіка здатна передавати зміну смаків споживачів до відома виробників продуктів і постачальників ресурсів і пристосовуватись до цих змін.

Ринкова економіка також має механізми, що забезпечують технологічний прогрес і накопичення капіталу. Фірми, які першими застосовують більш ефективну нову технологію, збільшать прибутки. Передаючи споживачеві частину економії від зниження витрат у формі зниження ціни продукту, ці фірми значно збільшать обсяг продажу товару і обсяг економічного прибутку. Це спонукає нові фірми до застосування нових технологій. Це , в свою чергу, призведе до розширення інноваційного процесу. Накопичуються більш досконалі засоби виробництва. Виробничі можливості економіки збільшуються і це відображається на графіку зміщенням кривої виробничих можливостей вправо. Задоволення потреб суспільства підіймається на більш високий рівень.

ІІ. Основна роль конкуренції в розв’язанні фундаментальних проблем економіки

Як вже зазначалося, організаційними механізмами в ринковій економіці є система ринків і цін. Але у ефективному функціонуванні її механізмів по розв’язанню фундаментальних проблем перша роль належить конкуренції. Ринковий механізм пропозиції і попиту передає бажання споживачів (суспільства) підприємствам, а через них- і постачальникам ресурсів. Але саме конкуренція примушує підприємства та постачальників ресурсів належним чином задовольняти ці бажання.

Як це відбувається? По-перше, ми вже знаємо, що збільшення споживчого попиту на будь-який продукт підвищує ціну цього товару над витратами на його виробництво (що включає в себе заробітну плату, ренту, відсоток і нормальний прибуток).

Виникає економічний прибуток, що є сигналом для виробників про те, що суспільство вимагає більшої кількості цього продукту. Саме конкуренція – особливо здатність нових фірм вступати в цю галузь – одночасно викликає розширення виробництва і зниження ціни продукту до рівня витрат на його продукування.

Якщо в галузі відсутня конкуренція і в ній панує одна велика фірма (монополія), вона в змозі перешкодити вступу в галузь потенційних конкурентів. Така фірма не дає можливості розширювати галузь і забезпечує собі монопольне одержання економічного прибутку.

По-друге, саме конкуренція примушує фірми переходити на найбільш ефективні технології виробництва. На конкурентному ринку нездатність деяких фірм використовувати ефективну технологію виробництва в кінцевому результаті призведе до їх витіснення з галузі конкуруючими фірмами, які застосовують нові технології. Конкуренція створює значний тиск на фірми в напрямку технологічного прогресу.

По-третє, конкуренція створює незвичайну і важливу тотожність – тотожність особистих і суспільних інтересів. Фірми і постачальники ресурсів, діючи в напрямку збільшення власної вигоди в умовах гостро конкурентної боротьби, забезпечують реалізацію суспільних інтересів. Існуюче конкурентне середовище примушує фірми застосовувати найефективнішу комбінацію ресурсів для виробництва певного обсягу продукції, і це відповідає і приватній вигоді. По-іншому вони діяти не можуть, бо це призведе до втрати прибутку, а може і до банкрутства. Використання обмежених ресурсів з найменшими витратами (найбільш ефективним методом) відповідає й інтересам суспільства. Зростання витрат зменшить виробництво альтернативних товарів, які дійсно потрібні суспільству. Саме особиста вигода, яку направляє конкурентна ринкова система, стимулює певне реагування на зміни в потребах суспільства. Підприємства, що спрямовують свої зусилля на отримання високого прибутку, з одного боку, і постачальники ресурсів, що спрямовують свої зусилля на отримання якомога більшого доходу за продані ресурси -з іншого, домовляються між собою про здійснення змін в розподілі ресурсів, а отже і змін в структурі продукції, якої потребує суспільство.

Сила конкуренції контролює і спрямовує мотив особистої вигоди таким чином, що він автоматично і мимовільно сприяє найкращому задоволенню інтересів суспільства. Коли фірми максимізують свій прибуток, суспільний продукт також максимізується. Але ринкова конкуренція не всі проблеми суспільства вирішує ідеально. Це буде розглянуто в наступному параграфі.

ІІІ. Переваги і недоліки ринкової системи досконалої конкуренції

А) Переваги. Аналіз функціонування ринкової системи дозволяє виявити такі її переваги:

• ефективність розподілу і використання ресурсів;

• свобода.

Ефективність розподілу і використання ресурсів. Як уже з’ясовано в попередньому тексті, конкурентна ринкова система спрямовує ресурси на виробництво тих товарів та послуг, які суспільству більше всього потрібні, а це визначається голосуванням споживачів грошима.

Ринкова економіка змушує фірми розробляти і використовувати найефективніші технології з метою мінімізації витрат. Вона індукує матеріальні стимули як власників ресурсів, так і їх використувачів зберігати, примножувати, ефективно використовувати економічні ресурси суспільства.

Свобода. Ринкова економіка спирається на особисту свободу. Одна із фундаментальних проблем організації суспільства: як координувати економічну діяльність великої кількості індивідів і підприємств. Існує два способи здійснення такої координації: 1) централізоване управління і використання для цього примусу; 2) добровільне співробітництво через ринкову систему. Тільки ринкова система здатна координувати економічну діяльність без примусу. В ринковій системі економічні суб’єкти вільно досягають особистої вигоди з урахуванням винагород і покарань (втрат), які вони одержують від самої ринкової системи.

Б) Але ринкова система має і певні недоліки:

Згасання конкуренції. Існує два основних джерела ослаблення конкуренції як контрольного механізму. По-перше, конкуренція заважає виробнику панувати на ринку свого продукту. Підприємці намагаються позбутися конкуренції шляхом злиття фірм, таємними змовами фірм про ціни, обсяги виробництва.

По-друге, сам технічний прогрес, який ринкова система заохочує, як правило. потребує: а) використання великої кількості капіталу; б) великих ринків; в) комплексного, централізованого і значно інтегрованого ринку; г) багатих і надійних джерел сировини. За цих умов досягнення максимальної ефективності виробництва потребує існування невеликої кількості відносно великих фірм, а не великої кількості малих.

В умовах монополізації втрачається суверенітет споживача, ринкова система зменшує здатність розподіляти ресурси у відповідності до бажань споживачів. Економічна влада концентрується в руках виробника.

Неефективне виробництво. 1) Ринкова система не розподіляє доходи рівномірно. Відбувається розшарування суспільства на багатих і бідних. Багаті мають більше грошових голосів. Вони трансформують виробництво в бік збільшення продуктів розкоші. Виробництво продуктів для бідних скорочується, тому що на їх виробництво недорозподіляються ресурси.

2) В економіці існує ефект переливу ресурсів. Суть його в тому, що там, де попит і пропозиція не відображають точно всі вигоди і витрати виробництва, певні суб’єкти економіки можуть одержувати вигоди чи нести витрати від виробництва продукту, не купуючи і не продаючи його; розподіл ресурсів відбувається не кращим чином.

3) Окрім індивідуальних благ існують суспільні блага. Ринкова система не включає їх в сферу виробництва, тому і ресурси на їх виробництво ринковий механізм не виділяє.

4) Нестійкість. Ринкова система не є досконалим механізмом забезпечення повної зайнятості і стабільного рівня цін. В ній періодично виникають проблеми не зайнятості і інфляції.