IV Визначальні інститути і принципи ринкової економіки досконалої конкуренції

Ринкова економіка досконалої конкуренції базується на наступних інститутах і принципах: 1) приватна власність; 2) свобода підприємництва і вибору; 3) особистий інтерес як головний мотив поведінки; 4) конкуренція; 5) опора на систему цін, або ринкову систему; 6) обмежена роль держави в регулюванні економічної діяльності.

1) Приватна власність. Матеріальні ресурси в умовах капіталістичної системи (економічної системи досконалої конкуренції) знаходяться у власності приватних осіб. У ринковій економіці на кожен клаптик землі і на об’єкт капіталу (устаткування, машини, споруди і таке інше) існує документ, або “титул власності”, який належить або окремій особі безпосередньо або, коли йдеться про власність корпорації, акціонерам, що володіють корпорацією.

Приватна власність дозволяє приватним особам або підприємствам на свій розсуд набувати, контролювати, використовувати і реалізовувати матеріальні ресурси. Права власності також застосовуються до “інтелектуальної власності” і функціонують так само. Приватна власність в найбільшій мірі спонукає її власників до підвищення ефективності, використання і збереження ресурсів. Це тому, що ефективні ресурси приносять більший доход власникам. Права власності заохочують інвестиції, а також заохочують обмін.

Інститут приватної власності підтримується на протязі століть правом заповіту (правом власника майна назначати спадкоємця).

Поряд з приватною власністю навіть в умовах чистої ринкової економіки існує і державна власність, перш за все на “природні монополії”.

Головним є не сама форма власності, а ефективність використання ресурсів, що забезпечує певна форма власності.

2) Свобода підприємництва і вибору. Приватна власність покладає на економічні суб’єкти відповідальність за вибір певних рішень, які враховуються і стають ефективними за допомогою ринкових механізмів.

Свобода підприємництва означає, що приватні підприємства мають право вільно купувати економічні ресурси, організовувати процес виробництва товарів і послуг за власним вибором і продавати на власний розсуд. Підприємство може ввійти в будь-яку галузь і вийти з неї. Немає жодних штучних перешкод або обмежень.

Свобода вибору означає, що власники матеріальних ресурсів, грошей можуть використовувати або реалізовувати їх на основі своїх власних рішень, керуючись лише інтересом отримання найбільшого доходу. Робітники можуть займатися будь-яким видом праці на який вони спроможні. Споживачі в межах свого доходу можуть купувати будь-який товар чи послугу.

Свобода споживчого вибору є самою широкою. Споживач в ринковій економіці займає стратегічне місце. В певному сенсі споживач є суверенним. Межі свободи вибору постачальників людських і матеріальних ресурсів обумовлюються споживчим вибором. Остаточно вирішує, що виробляти– споживач. В дійсності постачальники ресурсів і підприємства підпорядковані диктату споживача.

3) Особистий інтерес. Економіка, що базується на приватній власності, є індивідуалістичною. Її рушійною силою є особистий інтерес. Це означає, що кожна економічна одиниця приймає рішення і діє у відповідності до своєї вигоди:

• підприємці мають за мету максимізацію прибутку, або, як варіант, мінімізацію збитків;

• власники матеріальних ресурсів, за інших рівних умов, намагаються продати ресурси за найвищих можливих цін;

• постачальники робочої сили за певну кількість і складність затраченої ними праці намагаються одержати найбільший доход;

• споживачі намагаються придбати товари та послуги за найнижчою ціною, купити на свій доход максимум корисностей.

Особистий інтерес формує фундаментальний спосіб дій різних економічних суб’єктів, коли вони реалізують свій вільний вибір. Мотив особистого інтересу зумовлює напрямок і впорядковує функціонування економіки, яка інакше була б хаотичною.

4) Конкуренція. Свобода вибору і особистий інтерес реалізується через діяльність, спрямовану на одержання доходу. Коли кожен вільно діє в економічній сфері в одному й тому ж напрямку – реалізації особистого інтересу, то виникає економічне змагання, що називають конкуренцією.

Конкуренція виникає і існує в умовах:

а) Коли на ринку діє велика кількість незалежних покупців і продавців будь-якого конкретного продукту або ресурсу.

б) Коли існує свобода для покупців і продавців виступати на тих або інших ринках чи залишати їх.

Сутність конкуренції в тому, що економічна влада є розпорошеною між багатьма покупцями і продавцями. За цих умов ніхто з покупців і продавців не може виявити попит чи пропозицію на таку кількість продукту, якого було б достатньо, щоб значно вплинути на його ціну.

Широке розпорошення економічної влади, що є основою конкуренції, регулює використання цієї влади і обмежує можливості зловживання нею. Конкуренція встановлює для покупців і продавців обмеження стосовно реалізації їх особистого інтересу. Вона є основною силою регулювання при капіталізмі.

Відносно вступу в галузь чи виходу з неї, то не існує будь-яких штучних юридичних або інституціональних перешкод, які б заважали розширенню чи скороченню якоїсь галузі. Це необхідно для того, щоб економіка могла належним чином пристосуватися до змін смаків споживачів, технологій чи пропозиції ресурсів.

Д5 Ринки і ціни. Основним координуючим механізмом капіталістичної економіки є ринкова система, або система ціноутворення. Як діє ринкова система, як утворюються ринкові ціни, буде розглянуто в наступній темі. Рішення продавців і покупців реалізуються через систему ринків.

Ринкові ціни є орієнтирами, керуючись якими власники ресурсів, підприємці та споживачі роблять свій вільний вибір, щоб досягти особистого інтересу. Конкуренція виконує функцію регулювання діяльності суб’єктів економіки. Система ринків і цін є основною організуючою силою. Ринкова система є складною системою зв’язків, через які багаточисельні індивідуальні, вільно вибрані рішення враховуються і взаємно врівноважуються. Ті, хто діє у відповідності до вимог ринку, винагороджуються, а тих, хто його ігнорує, система карає втратами. Ринкова система слугує не тільки механізмом узгодження прийнятих рішень відносно розподілу ресурсів і вироблених продуктів, а з її допомогою ці рішення втілюються в життя.

6) Обмежена роль держави. Є точка зору, і довгий час вона була пануючою, що економіка вільної конкуренції на високому рівні ефективності розподіляє свої ресурси і втручання держави для цього не потрібно. Роль держави повинна бути обмеженою встановленням самих загальних юридичних обмежень для здійснення індивідуального вибору рішень і використання приватної власності.