3) Ринкова економіка вільної конкуренції

Ринок виник разом із товарним виробництвом, тобто кілька тисячоліть тому. Але ринкова економіка, як система, склалася відносно недавно, лише декілька століть тому. У Західній Європі у 18-19 століттях формується модель ринкової економіки вільної конкуренції.

Основні ознаки цього типу економічної системи наступні:

• приватна власність на всі матеріальні ресурси;

• товарна форма виробництва;

• свобода підприємництва і вільна конкуренція;

• розвинена система суспільного поділу праці;

• індустріальний рівень технології виробництва;

• ринок як система саморегулювання економіки на основі взаємодії попиту та пропозиції, ринковий механізм ціноутворення;

• пануючий тип взаємозв’язків–горизонтальний.

Держава виконує насамперед роль правового гаранта забезпечення свободи ринку і підприємництва.

Роль держави обмежується захистом приватної власності і встановленням відповідної правової структури, яка полегшує функціонування вільних ринків.

Товарне виробництво дуже довгий час співіснувало з натуральним. Потреби в товарах тисячі років були незначні, адже абсолютна більшість господарств були самодостатніми і не потребували притоку продуктів із зовні. Але становище, хоча і надзвичайно повільно, поступово змінювалось.

Товарне виробництво у своїй еволюції пройшло дві стадії. Перша стадія – просте, нерозвинене товарне виробництво. Друга стадія – вищий ступінь товарного виробництва.

Просте товарне виробництво – це виробництво продуктів для обміну самостійними виробниками – селянами і ремісниками. Просте товарне виробництво мало обмежений простір і було лише укладом в натуральному господарстві. Розвиток простого товарного виробництва поступово підривало основи натурального господарства.

Досягнення товарним виробництвом його вищого ступеня розвитку пов’язано із утворенням ринкової економіки в процесі первісного нагромадження капіталу. Первісним нагромадженням капіталу назвали процес, наслідком якого сталося:

1. перетворення маси виробників (селян і ремісників) у особисто вільних, але водночас і позбавлених матеріальних ресурсів для виробництва благ, що зумовило появу ринку праці;

2. зосередження грошового багатства і матеріальних ресурсів у меншості суспільства.

Поступово, протягом декількох століть у Західній Європі товарне виробництво перетворилось у розвинене і стало пануючою формою виробництва. В ХХ столітті розвинене товарне виробництво стало пануючим і показало свою високу ефективність.

Водночас стали проявлятись і недоліки чисто ринкової економіки: монополізація виробництва, значна диференціація в розподілі доходів, та майна нестабільність економіки.,що зумовило появу змішаної економіки.

4) Змішана ринкова економіка

Визначальними рисами сучасної змішаної економіки переважно ринкового типу є:

• розвинена товарна форма виробництва;

• багатоукладність економіки і значно поширена змішана власність на матеріальні ресурси;

• розвинена система суспільного поділу праці;

• технології виробництва постіндустріального типу;

• антимонопольне регулювання і стимулювання недосконалої конкуренції;

• економічний механізм,побудований на взаємодії ринкового і державного регулювання;

• соціальна спрямованість економіки на всі верстви населення;

• пануючий тип взаємозв’язків – горизонтальний.

Людина стає головною цінністю в такій системі. В цій системі існує переплетіння, і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також відбувається взаємний перехід одного типу господарства в інші.

Багатоукладність і взаємопроникнення різних типів господарювання зумовлене економічною і соціальною доцільністю – необхідністю зростання економічної і соціальної ефективності економіки.

Для змішаної економіки характерні:

• з одного боку, зростання усуспільнення господарства і піднесення на цій основі економічної ролі держави;

• з другого боку – зростання ролі економічного відособлення, що зумовлює збільшення мобільності економіки, її адаптивності, швидкого застосування інновацій, розвиток масової творчості в економічній сфері, більш широке використання ринкового потенціалу системи.

Досягти соціальної орієнтації економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей можна лише шляхом вдосконалення ринку і регулюючої ролі держави.

Ринкові механізми регулювання не виділяють ресурси і не спонукають приватні підприємства виробляти суспільні блага. Держава втручається в економіку там, де ринок не може реалізувати певні потреби суспільства: захист недієздатних верств населення, розвиток охорони навколишнього середовища, масова освіта населення, підтримка здоров’я населення на певному рівні, боротьба із злочинністю, забезпечення обороноздатності країни та інше. В той же час, діяльність окремих господарських структур може бути ефективною лише за умов ринкового саморегулювання. І держава створює умови для ефективного функціонування ринкових механізмів.

Отже для ринкової економіки змішаного типу є характерним поєднання саморегулювання і державного регулювання.

ІІІ. Сучасний напрямок зміни і вдосконалення економічних систем

Сьогодні у світі є чотири типи країн відносно системи господарювання. По-перше, це країни розвиненого ринкового господарства (змішаний тип економічної системи), в якому все більше зростає соціальна спрямованість, досягнута високого рівня добробуту. Таких країн налічується понад 30. Серед них також є певна диференціація. Приблизно у 20 країн більш висока ступінь розвитку соціально орієнтованих відносин. По-друге, країни ринкового господарства. Економіки цих країн ближче всього до ринкової економіки вільної конкуренції, але значне місце в них посідають нетоварні відносини. По-третє, країни, що переходять від командно – адміністративної системи до ринкових відносин, серед яких і Україна. І останнє, це країни, де панує централізована система управління господарством.

Функціональним критерієм сучасної диференціації країн є рівень розвитку товарних форм господарювання в поєднанні зі ступенем і глибиною участі цих країн у процесі інтернаціоналізації виробництва і капіталу.

Практикою доведено, що соціально орієнтоване ринкове господарювання є найбільш прогресивною формою економічної діяльності суспільств. На цей шлях повинна стати і Україна.

Українському суспільству необхідно чітко усвідомити наступне:

• сучасна світова економіка – результат природного ходу розвитку людського суспільства і перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки в рамках постіндустріальної цивілізації є веління часу для України;

• суть переходу України від адміністративно – командної до соціально орієнтованої ринкової економіки – створення ринкового механізму і поєднання його з ефективним державним регулюванням економічних і соціальних процесів, з метою більш повного задоволення потреб економічного життя суспільства;

• цей перехід відбувається в умовах глобалізації економічного життя, а тому економіці України треба знайти свою надійну нішу органічної інтеграції у світову економіку;

• створювати і розвивати економіку України потрібно перш за все за рахунок накопичення і ефективного використання інтелектуального капіталу суспільства.

Сучасна ринкова економіка, яка дала змогу трьом десяткам країн досягти високого рівня добробуту свого населення, і яку намагається створити Україна, виросла і розвинулася завдяки повному використанню, перш за все, інститутів і принципів ринкової економіки досконалої конкуренції. Тому нам потрібно детальніше і глибше з’ясувати їх сутність. Участь держави в регулюванні ринкової економіки на сучасному рівні буде розглянуто в темі 7 (Держава та її економічні функції).