1) Натуральна форма економіки (традиційна)

В сучасних умовах в світі є країни. в яких переважають традиційні уклади економіки. Техніка виробництва, обмін, розподіл доходів базується переважно на звичаях. Спадковість і касти диктують економічні функції індивідів. Чітко виявляється соціально-економічний застій. Технічний прогрес і інноваційна діяльність значно обмежені. Традиції, релігійні і культурні цінності в цих країнах первинні в порівнянні з економічною діяльністю.

Визначальні риси традиційної (натуральної) економіки:

• натуральна форма виробництва – це така форма господарювання, за якої виробництво життєвих благ здійснюється заради споживання виробленого всередині окремої господарської одиниці;

• переважно общинна власність на засоби виробництва;

• нерозвинений поділ праці;

• патріархальна, родоплемінна організація суспільного життя;

• визначальна роль природних ресурсів, домінування ручної праці;

• безпосередній зв’язок виробництва і споживання, переважно зрівняльний розподіл виробленого продукту;

• пануючий тип взаємозв’язків – вертикальний.

Натуральна форма економіки історично ґрунтувалась на відсутності приватної власності на землю. Саме відсутність приватної власності на землю, зосередження землі у руках верховного правління приводило до зрощування власності і влади. Такий симбіоз породжує відносини між людьми безпосередньо, а не через відносини купівлі-продажу ресурсів і продукту.

Виділені суттєві риси натурального господарства зумовлюють його консерватизм, застійність, непорушність, а разом з тим стійкість протягом багатьох тисячоліть.

2) Командно – адміністративна (тоталітарна) економічна система

Командно-адміністративна система економіки функціонує як одна фірма, на основі загального одержавлення всієї господарської діяльності та, на цій базі, централізованого планування і директивного управління усім соціально – економічним життям. Така система була створена в нашій країні наприкінці 20-х років і проіснувала до початку 90-х ХХ століття. Їй притаманні такі основні риси:

• формально товарна форма виробництва;

• державна власність на матеріальні ресурси;

• розвинена система суспільного поділу праці;

• засоби виробництва індустріального типу;

• відсутність вільного підприємництва;

• значне обмеження дії ринкових механізмів;

• жорстке державне керівництво економікою на основі директивного плану або планових нормативів.

Обмін між відомствами та окремими підприємствами і установами здійснюється через розпорядження про матеріальний баланс, а особи, відповідальні за прийняття рішень у центрі, примушують кожну галузь і державне підприємство функціонувати як складову частину єдиного цілого. Підприємства поставляють обумовлену кількість продукції по цінах, встановлених державою. На підприємствах накопичуються надлишкові ресурси.

За таких умов на так званому ринку при квазітоварному (по суті нетоварному) виробництві панує диктат виробника, а споживачі, через відсутність вибору, змушені купувати недостатньо якісну продукцію, яка не відповідає світовим стандартам. Відсутність конкуренції–головна причина того, що підприємства виробляють неякісну продукцію і з надлишковими витратами.