1. Система вітчизняної освіти у першій половині XIX століття.

Перш як розпочати мову про освіту початку 19 століття згадаємо стрімкі історичні процеси:

• закріпачення селянства;

• ліквідація Гетьманщини;

• ліквідація Запорізької Січі;

• знищення демократичних засад українського суспільства, рідної школи;

• відбувається шалений наступ російського самодержавства на культурний, суспільний розвиток України.

Українське панство зрадило свій народ, отримавши дворянські титули, чини, маєтності, ладу.

Провідною освітньою політикою царату в Україні було знищення національної культури, що призвело до утворення таємних товариств, появі громадівського руху, загострення боротьби за національну школу, виникнення перших приватних навчальних закладів. Таким було «Слов’янське товариство св. Кирила і Мефодія» (М.Костомаров, М.Гулак, В.Білозерський, Т.Шевченко, О.Маркевич, П.Куліш та ін.).

Проблема існувала ще й у виборі шляху. Як навчатися? За західним (О.І.Герцен, Т.М.Грановський, К.Д.Кавелін та ін.) чи російським взірцем (І.В.Кірєєвський, Д.С.Хомяков та ін.).

Протягом століття в галузі освіти визначалися дві тенденції розвитку:

1-ша - офіційна освітня політика пронизана ідеями націоналізму та авторитаризму;

2-га - розвивала демократичні підходи до формування системи освіти.

Провідні педагоги та політики працювали над розробкою ідеї народності у вихованні та освіті.

Для 19 ст. характерними були значні зміни в освітній політиці. Перша половина пов’язана із цілою низкою реформ і перетворень на ниві освіти. Були створені державні заклади – міністерства, в тому числі і міністерства народної освіти (управління загальноосвітніми школами, університетами, науковими закладами і видавничою справою). Управління освітою здійснювало три установи: мін. освіти (головне управління училищ, спеціальний комітет і канцелярія), відомство імператриці Марії (сирітські притулки, виховні будинки, інститути шляхетних дівчат, богодільні) та Синод (з 1917 року).

За реформою 1803 – 1804 рр. система управління освітою суттєво змінилась і ново запроваджені форми керівництва відрізнялися від форм керівництва за статутом 1786 р. Отже, було прийнято «Статут університету» і «Статут навчальних закладів, підвідомчих університетам», були чітко визначені ланки системи освіти. Було відкрито парафіяльні і повітові школи, гімназії, університети. Визначено два навчальних заклади: Харківський і Віденський.

Особливість реформ 1804 р.

• створення системи єдиної школи;

• формальна доступність всіх освітніх ланок для всіх вільних громадян;

• відсутність викладання Закону божого у двох вищих освітніх ланках;

• відсутність фінансування нижчої освітньої ланки з боку держави;

• багатопредметність у повітових училищах та гімназіях;

• відсутність регламентації застосування фіз. покарань у гімназіях та університетах;

• університетська автономія та підпорядкування училищному комітету, що створювався в університеті з 6 професорів та ректора, всіх навчальних закладів у окрузі;

• дозвіл вивчення граматики рідної мови у парафіяльних та повітових училищах.

У 1828 р. було прийнято новий статут про початкові та середні школи «Статут гімназій і училищ» (чотирерівнева система освіти і проголошувався принцип «кожному стану свій рівень освіти»: парафіяльні школи – нижчі стани; повітові уч. – діти ремісників, купців; гімназії – діти дворян і чиновників).

У 1835 р. прийнято «Статут університетів»

• освітня система набула закінченого станового характеру;

• розірвана спадкоємність навчальних програм між парафіяльними і повітовими училищами, гімназіями;

• значно скоротились програми парафіяльних та повітових училищ, зменшились природничо-наукові та фізико-математичні курси в гімназіях;

• у всіх навч. закладах установлений нагляд за учнями, система фізичних покарань;

• введений Закон Божий у гімназіях;

• відкриті кафедри богопізнання і християнського вчення, вилучено курс філософії, скорочено природничі курси в університетах;

• відмінені права університетської автономії;

• скасована підлеглість університетам усіх шкіл у навчальному окрузі;

• навчання державною мовою у парафіяльних та повітових училищах.

1839 р. – відкриття Мін. фінансів в гімназіях і повітових училищах реальні класи.