3.2. Графічна частина

3.2.1. Обсяг і форма графічної частини

Графічна частина проекту складається з апаратурно-технологічної схеми, плану та продольного розрізу цеху (відділення) і становить 2-3 аркуші формату А1 (594×841 мм). Графічну частину виконують олівцем або тушшю з додержанням вимог стандартів, “Єдиної системи конструкторської документації” (ЄСКД) і «Системы проектной документации строительства» (СПДС).

За необхідності крім аркушів формату А1 допускається застосовувати додаткові формати, які утворюються внаслідок збільшення основних на величину, кратну розмірам меншої сторони основного формату. Поле зображення на аркуші будь-якого формату обмежують рамкою, яку проводять суцільними основними лініями на відстані 5 мм від меж формату, ліворуч лінію рамки проводять на відстані 20 мм. У правому нижньому куті кожного аркуша графічної части виконують основний напис (дод. 4). Специфікацію обладнання (дод. 5 і 6) розміщують над цим надписом, а в разі потреби – ліворуч від нього на відстані 20-30 мм. Нумерація обладнання – згори донизу, в кінці залишають дві-три чисті строки.

Масштаб зображення вибирають згідно з ГОСТ 2.302. Як правило, використовують масштаби 1:50, 1:100, 1:200. Але для креслення планів і розрізів обов’язково використовують один масштаб.

Далі наведені рекомендації щодо виконання розділів графічної частини проекту.

3.2.1. Апаратурно-технологічна схема

Апаратурно-технологічну схему виконують згідно з вимогами, викладеними у [ 2,3 ]. При виконанні креслень схеми необхідно рівномірно заповнювати аркуш з урахуванням розміщення обладнання на різних поверхах і міжповерхових площадках, але послідовність зображення апаратів, машин, насосів повинна відповідати руху продуктових потоків згідно з прийнятою схемою. Висоту основних поверхів показують тонкими лініями в лівій частині схеми з зазначенням відміток від нульової до верхньої.

Продуктові потоки виконують суцільними жирними лініями. В разі необхідності їх можна переривати з написом напряму руху продукту від апарата до апарата, наприклад, “ до поз. 10 “ або “від поз. 6.” Лінії комунікацій води, пари, повітря, кислот тощо позначають цифрами згідно зі стандартом від 1 до 27, а інші – цифрами від 28, за вільним вибором. Умовні позначення ліній трубопроводів потрібно виконувати відповідно до ГОСТ 2784–70 (див. дод. 7). Прийняті умовні позначення трубопроводів наводять у лівому нижньому куті аркуша.

Цифри пишуть у розривах ліній уздовж їх спрямування. Лінії підключень комунікацій до апаратів повинні чітко відповідати дійсності, наприклад для води вхід знизу, вихід – зверху, а для пари й конденсату – навпаки. Написи з напрямом руху, який зображений стрілкою, пишуть над лінією з зазначенням звідки чи куди: “від міськводопроводу”, “у збірники”, “у повітря”, “ від компресора”. Вказуючи напрям руху матеріального потоку, дотримуються принципу “зліва направо” і “згори до низу”.

Обладнання треба креслити у довільному масштабі, але дотримуватись пропорційності його розмірів. Обладнання, що працює паралельно, (дробарки, бродильні апарати, насоси та ін.) показують не все, що визначено розрахунком і наведено в специфікації (дод. 5), а тільки потрібне для розуміння його з’єднання трубопроводами. Номери обладнання проставляють на виносках за годинною стрілкою.

Контури обладнання показують тонкими суцільними лініями (завтовшки близько 0,5 мм), лінії трубопроводів – товщими (близько 1 мм), а лінія трубопроводу основного продукту має бути накреслена найтовщою лінією (1,5…2 мм).