1.2. Випробування і наладка вентиляторів і
ВЕНТИЛЯЦІЙНИХ МЕРЕЖ
При випробуваннях вентиляторів визначають відповідність фактичного режиму їх роботи паспортним (каталожним) і проектним характеристикам. При цьому перевіряють подачу вентилятора, повний тиск, що розвивається їм, частоту обертання колеса і споживану ним потужність.
Випробуванням вентилятора повинен передувати його огляд, при якому перевіряють: стан лопатей; правильність напряму обертання і балансування робочого колеса; величину зазору між всмоктуючим конусом і колесом вентилятора (лопатками і обичайкою осьових вентиляторів); стан і натягнення ремінної передачі; наявність мастила в підшипниках; правильність і надійність установки агрегату вентилятора; справність пускових пристроїв; міра нагріву обмоток електродвигуна при відкритих регулюючих пристроях.
До вентиляторів, що працюють поза мережею відносяться осьові, встановлювані в отворах будівельних обгороджувань, і дахові.
Витрата повітря у вентиляторах підраховується за швидкістю повітряного потоку, вимірюваною анемометром: у осьових - в колекторі (на вході) або з боку обичайки (на виході), в дахових - в кільцевій щілині, що утворюється ковпаком вентилятора і поверхнею крівлі.
У вентиляторах, що працюють поза мережею, повний тиск дорівнює динамічному на виході з них. Цю величину підраховують за значенням швидкості повітря на виході з вентилятора.
Якщо повний тиск вентилятора відрізняється від паспортного (каталожного) більш ніж на ±5 %, необхідно виявити причини несправностей і усунути їх.
Підвищення тиску може бути досягнуте установкою обтічника, а також направляючих і випрямляючих лопаток.
Якщо причини, що знижують паспортні характеристики, не з'ясовані, вентилятор слід піддати стендовим випробуванням
Параметри роботи вентилятора в мережі визначаються графічно по пересіченню фактичної характеристики роботи вентилятора з фактичною характеристикою мережі.
Характеристика мережі
(3)
де Рполн - повна втрата тиску в мережі, Па (кгс/м2); Кс - постійний для даної мережі коефіцієнт, рівний відношенню повного тиску до квадрата витрати повітря в мережі; L - об'ємна витрата переміщуваного в мережі повітря, м3/ч.
При перевірці роботи вентилятора в мережі на всмоктуючій і нагнітальній лініях вимірюють повний, динамічний і статичний тиск. Перед випробуваннями систему вентиляції наводять в робочий стан, відповідний режиму випробувань, всі пристрої, що дроселюють, відкривають.
Повний тиск, що розвивається вентилятором в мережі, визначають як суму абсолютних значень повного тиску, виміряних на підході до вентилятора і на виході з нього. Для зіставлення фактичного режиму роботи агрегату з каталожними характеристиками заміряний повний тиск перераховують для стандартних умов повітря (нормальний атмосферний тиск, температура повітря 20 °С, відносна вологість 50 %).
Витрату повітря визначають: за однакових умов вимірів - на підході до вентилятора і на виході з нього по середньоарифметичних значеннях вимірів в цих перетинах; за різних умов вимірів - по витраті в тому перетині, де можна отримати достовірніші результати.
Для побудови характеристики мережі по подачі і повному тиску вентилятора, користуючись рівнянням (3), підраховують значення коефіцієнта Кс. Задаючись різними значеннями витрати повітря і підставляючи в це рівняння, знаходять відповідні ним значення повної втрати тиску в мережі.
Отримані результати наносять на графік каталожної характеристики вентилятора (рис. 1). Якщо крапка а на графіці, визначувана по фактичних значеннях витрати Lф і повного тиску рф, збігається з кривої каталожної характеристики для заміряної швидкості обертання п, вентилятор вважається відповідним номінальним параметрам (відхилення по повному тиску допускається ±5 %) Якщо фактична витрата повітря Lф не відповідає проектному Lп (точка в), слід уточнити: відповідність фактичних розмірів повітроводів і типів устаткування прийнятим за проектом; забрудненість пиловловлюючих пристроїв, калориферів і повітроводів; наявність не передбачених проектом місцевих опорів.
Коли крапка в на графіці виявиться нижче за криву каталожної характеристики, вентилятор має дефекти. В цьому випадку необхідно перевірити відповідність його елементів проекту, правильність їх збірки і так далі Якщо фактичний режим роботи вентилятора визначається точкою г, окрім дефектів вентилятора, є невідповідність фактичної характеристики мережі проектною (крапки б і д - проектна витрата повітря і повний тиск, що розвивається вентилятором)
Якщо фактична витрата повітря Lф виявиться менше проектного Lп і ці величини не удається привести у відповідність засобами регулювання, слід розрахувати тиск, який повинен розвивати вентилятор для забезпеченні необхідної витрати:
(4)
де Рф - фактичний тиск, Па (кгс/м2); Lп - проектна витрата повітря, м3/год; Lф - фактична витрата повітря, м3/год.
Рис. 1. Режим роботи вентилятора:
А, Б - відповідний і не відповідний каталожній характеристиці; а, в, г - точки, відповідні фактичній витраті і повному тиску; б, в - точки, відповідні проектній витраті і повному тиску; 1, 2 - фактична і проектна характеристики мережі.
У випадках, коли підвищення витрати повітря не може бути досягнуте збільшенням частоти обертання робочого колеса вентилятора, його слід замінити. Заміна вентилятора може бути рекомендована також, якщо режим його роботи виявиться на графіці каталожною характеристик в області низьких значень ККД. Проте тип вентилятора міняти не рекомендується.
Вентиляційні мережі перед пуском в експлуатацію піддають аеродинамічним випробуванням і регулюванню.