1.4. Випробування і наладка повітророзподільних пристроїв

Випробуванням повітророзподільних пристроїв повинні передувати регулювання витрати повітря в них, а також зіставлення фактичних і проектних кількостей тепловиділень (розбіжності не повинні перевищувати 20-25 %).

У будівлях суспільно-комунального призначення (готелях, адміністративних будівлях і ін.), що мають певне число однотипних (модульних) . приміщень, а також у виробничих і інших будівлях при рівномірному розподілі по площі джерел тепловиділень і однотипних повітророзподільних пристроїв випробування і наладку допускається виробляти в двох суміжних будівельних модулях, визначуваних сіткою колон будівлі (перегородками). Результати випробувань і наладки використовуються при установці режиму роботи повітророзподільних пристроїв в модулях.

При випробуваннях вимірюють такі параметри:

для визначення опору повітророзподільного пристрою - повний, статичний і динамічний тиск в патрубку пристрою, що підводить;

для визначення швидкісних і теплових характеристик потоку - швидкості руху v₀ (або динамічний тиск) і значення температури tо повітря в подаючому патрубку припливного пристрою, vx і tx в створюваній припливним пристроєм струменю, v₃ і t₃ в тому, що оточує цей струмінь просторі. Швидкість руху повітря і температуру в потоці вимірюють в двох взаємно перпендикулярних напрямах, що проходять через лінію максимальних швидкостей. Координати вимірів фіксують. Поперечні перетини потоку, в яких виробляють виміри, визначають по відносних відстанях

(7)

де х-відстань від припливного пристрою до перетину потоку, в якому виробляються виміри, м; Fо - площа поперечного перетину патрубка, що підводить, м2.

Окрім витрати повітря і коефіцієнта місцевого опору повітророзподільного пристрою обчислюють локальні значення коефіцієнтів т_х і п_х, що характеризують темп зниження швидкості v_х і температури t_х по формулах_:

(8)

(9)

Визначивши середні значення коефіцієнтів т і п для досліджуваного потоку

; (10)

де z - кількість точок виміру, їх порівнюють з розрахунковими параметрами. Наладка повітророзподільних пристроїв полягає, головним чином, в зміні напряму і початкової швидкості повітряного потоку. Рекомендації по зміні цих параметрів для основних типів припливних пристроїв приведені в табл. 1.

Таблиця 1.

Рекомендації по наладці повітророзподільних пристроїв

Тип розподільника повітря	Спосіб зміни напряму припливний струменів	Спосіб зміни початковій швидкості припливного повітря
1	2	3
Регулюючі грати	Зміна кута установки лопатей регулювальника напряму або розсіюючих грат	Зміна площі живого перетину грат частковим закриттям лопатей регулювальника витрати. Установка екрану-заглушки на вході в регулювальника витрати (розсіюючі грати) або на поверхні декоративних грат. Зміна кількості грат, що діють
Стельові розподільники повітря	Зміна положення регулюючого екрану або аналогічних пристроїв в розподільнику повітря	Установка регулювальника витрати. Установка діафрагм між фланцями розподільника повітря і патрубка, що підводить. Зміна числа розподільників повітря, що діють. Заміна розподільника повітря '(по типоразмеру)
Перфоровані розподільники повітря	Те ж
Розподільники повітря для зосередженої подачі повітря	Зміна кута нахилу патрубка на вході в розподільник повітря	Зміна кількості розподільників повітря, що діють. Заміна розподільника повітря (по типоразмеру)

Наладка повітряних душів повинна забезпечувати на робочих місцях метеорологічні параметри, що нормуються ГОСТ 12.1.005-76.

До початку випробувань перевіряють інтенсивність теплового опромінення робочих місць і, якщо результати вимірі перевищують нормативні, приймають заходи по її зниженню. Теплове опромінення може бути зменшене шляхом вживання теплоізоляційних покриттів або поліпшення їх теплозахисних властивостей, пристрою екранів, нанесення на випромінюючі поверхні алюмінієвої фарби і ін. Кордони душируючого факела визначають візуально за допомогою шелковинок плі шляхом задимлення. Якщо вісь факела не збігається з центром робочого місця (душируемой зони), виробляють регулювання (або зсув розподільника повітря). Напрям факела має бути відрегульований так, щоб шкідливі речовини, що виділяються, не здувалися на інші робочі місця

При випробуваннях визначають: витрату, температуру і швидкість руху повітря, що виходить з душируючого пристрою; температуру, відносну вологість, швидкість руху повітря і величину теплового опромінення на душируємому робочому місці. За наявності розгалужених душируючих мереж вимірюють також температуру повітря в подаючому повітроводі за вентилятором.

Виміри метеорологічних характеристик повітря виробляють в характерних трьох-чотирьох крапках на висоті 1,2-1,4 м від підлоги.

Якщо при виміряній температурі повітря швидкість його руху на робочому місці виявиться нижче нормативною, ефективність душировання підвищують наступними способами: збільшують витрату повітря; наближають душирующее пристрій до робочого місця; замінюють душируюче пристрій іншим з великим значенням коефіцієнта т. Якщо швидкість руху повітря виявиться вище нормативною, зменшують витрату повітря, видаляють душирующее пристрій від робочого місця або замінюють його на інше з меншим значенням коефіцієнта т.

Якщо душирующий факел не охоплює необхідної (розрахунковою) площі, а швидкість потоку перевищує нормативну, душирующее пристрій слід видалити від робочого місця або змінити конструкцію душирующего патрубка. При великих площах душирования встановлюють додаткову кількість душирующнх пристроїв.

При різниці значень температури повітря у вентилятора і в душирующего пристрою більш ніж на 2°С потрібна термоізоляція повітроводів.

При великих тепловиділеннях і високій температурі повітря в приміщенні повітря, що подається, слід заздалегідь обробити в кондиціонері або зволожити водою, розпиляною пневматичним способом в душирующего пристрою.