3. Санація балансу.

Санація балансу здійснюється за рахунок санаційного прибутку і доцільна лише і разі вичерпання всіх інших можливостей покриття балансових збитків. (після спрямування на це відкритих в прихованих резервів).

Першою складовою санаційного прибутку – дизажіо (дорівнює різниці між номінальною вартістю корпоративного права та ціною його викупу емітентом і витратами, пов’язаними з процедурою викупу прав та зменшення СК).

Дизажіо можна розглядати як один з видів емісійного доходу. Якщо санація балансу здійснюється за рахунок емісійного доходу, то в результаті даної операції змінюється лише структура власного капіталу, а загальна його сума залишається незмінною.

При умові викупу АТ власних акцій за ціною, що склалася на ринку, можливі такі варіанти:

а) акції викуповуються за ціною, вищою номінальної;

б) викуп акцій за номіналом;

в) акції викуповуються за ціною, нижчою за номінальну.

В останньому випадку ринкова ціна акцій є нижчою за номінальну вартість, інакше жоден акціонер добровільно не погодиться продати таким чином власні акції. Ціна акцій може бути нижчою за їх номінальну вартість у разі збиткової діяльності підприємства.

Найважливішою умовою використання даного методу санації є те, що для акціонерного товариства викуп акцій може бути доцільним лише за курсом, нижчим номінальної вартості. У противному разі санаційних прибуток, який може бути спрямований на покриття балансових збитків, не виникає, а отже зменшувати СК немає сенсу. При використанні даного методу підприємство може покрити засвідчені в балансі збитки, однак його платоспроможність і ліквідність дещо погіршуються, оскільки для придбання власних корпоративних прав витрачаються ліквідні засоби.

Питання для самоконтролю та самопідготовки

1. Дайте характеристику основним функціям власного капіталу корпорації.

2. Як поділяються резерви за джерелами формування?

3. Перелічіть способи формування прихованих резервів корпорації.

4. Опишіть порядок реалізації захисної функції власного капіталу.

5. Якими нормативними документами регламентується розмір резервного капіталу?

6. Перелічіть напрями використання резервного капіталу корпорації.

7. Що собою представляє додатковий капітал?

8. Які принципи формування і відображення у фінансовій звітності резерву сумнівних боргів?

Література

Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 103-152.

Лекція 8. Управління емісією акцій та дивідендна політика корпорації

1. Етапи формування емісійної політики корпорації.

2. Основні типи дивідендної політики.

3. Фактори, що характеризують інвестиційні можливості корпорації.

1. Етапи формування емісійної політики корпорації.

Залучення власного капіталу із зовнішніх джерел шляхом додаткової емісії акцій є складним та витратним процесом. Головною метою управління емісією акцій є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових ресурсів в мінімально можливі терміни.

1. Дослідження можливостей ефективного розміщення припустимої емісії акцій. Рішення приймається на основі аналізу кон’юнктури фондового ринку та оцінки потенційної інвестиційної привабливості власних акцій.

Аналіз кон’юнктури фондового ринку (біржового та позабіржового) включає характеристику стану попиту та пропозиції акцій, динаміку рівня цін їх котирування, обсягів продажу акцій нових емісій та інших показників. Результатом проведення такого аналізу є визначення рівня чутливості реагування фондового ринку на появу нової емісії та оцінка його потенціалу поглинання обсягів акцій, що емітуються.

2. Визначення цілей емісії. Цілі повинні бути достатньо вагомими з позиції стратегічного розвитку корпорації та можливостей суттєвого підвищення її ринкової вартості в майбутньому періоді. Основними цілями, якими корпорація керується, є

а) реальне інвестування, пов’язане з галузевою та регіональною диверсифікацією виробничої діяльності (створення мережі нових філій, дочірніх підприємств, нових виробництв);

б) необхідність здійснення покращання структури капіталу, який використовується (збільшення частки власного капіталу з метою збільшення рівня фінансової стійкості; забезпечення високого рівня власної кредитоздатності та зниження за рахунок цього вартості позикового капіталу; підвищення суми ефекту фінансового левериджа та ін.);

в) намічуване поглинання інших підприємств з метою отримання ефекту синергізму;

г) інші цілі, які вимагають швидкої акумуляції значного обсягу власного капіталу.

3. Визначення обсягу емісії. Необхідно виходити з попередньо розрахованої потреби в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел.

4. Визначення номіналу, видів і кількості емісійних акцій. Номінал акції визначається з урахуванням основних категорій майбутніх їх покупців. При цьому, якщо номінал попередньої емісії відрізняється від запланованої, необхідно провести деномінацію, так як корпорація не може випускати акції різного номіналу. В процесі визначення видів акцій (простих чи привілейованих) визначається доцільність випуску привілейованих акцій, та визначається співвідношення між акціями. Кількість акцій, що емітуються, визначається виходячи з обсягу емісії та номіналу однієї акції.

5. Оцінка вартості залучуваного акціонерного капіталу.

Здійснюється по двох параметрах: а) припустимому рівню дивідендів, б) витрат, пов’язаний з випуском акцій та розміщенням емісії (приведеним до середньорічного розміру). Розрахункова вартість залученого капіталу порівнюється з фактичною середньозваженою вартістю капіталу та середнім рівнем ставки відсотку на ринку капіталу.

6. Визначення ефективних форм андеррайтинга (придбання цінних паперів нових випусків з метою подальшого розміщення на первинному ринку). Якщо не передбачений продаж акцій безпосередньо інвестором по підписці, для того, щоб швидко та ефективно провести відкрите розміщення акцій, які емітуються, необхідно визначити склад андеррайтерів, погодити з ними ступінь їх участі в розміщенні емісії, ціну початкового котирування акції та розмір комісійної винагороди (спреда), забезпечити регулювання обсягів продажу акцій у відповідності з потребами в потоці надходжень фінансових ресурсів, які забезпечать ліквідність вже розміщених акцій на початковому етапі їх обертання.

З урахуванням зростання обсягу власного капіталу корпорація має можливість, використовуючи коефіцієнт левериджу відповідно збільшувати обсяг залучених позичкових коштів, а отже і підвищувати суму прибутку на вкладений власний капітал.