1. Ціна капіталу та складових, що її формують.

Відношення плати за використання фінансових ресурсів до загального обсягу цих ресурсів називається ціною капіталу і виражається у відсотках.

Вартість капіталу – одна з найважливіших змінних в оцінці бізнесу, яка визначається ринком і майже повністю знаходиться поза контролем власників підприємства. Ринок встановлює базову безризикову очікувану ставку доходу і величину премії, що вимагає інвестор (покупець цінних паперів) в обмін на прийняття на себе ризиків різних рівнів.

При оцінці вартості капіталу виникає необхідність з’ясування вартості кожної його складової, тобто об’єктом визначення повинна стати вартість кожного джерела фінансування.

Ціна джерел фінансування. Основними формами позикового капіталу є позики банку та емітовані корпорацією облігації. Витрати, пов’язані з виплатою відсотків за банківськими позиками, включаються до собівартості продукції, тому ціна позики банку (ЦПб) менша, ніж відсоток (Впб):

ЦПб = Впб (1 – Спп),

де Спп – ставка податку на прибуток.

Ціна облігацій приблизно дорівнює величині відсотку, що сплачується по них, при цьому враховується різниця між номінальною вартістю облігації та ціною її реалізації.

Ціна привілейованої акції дорівнює приблизно сумі дивідендів, яку сплачує акціонерам емітент, за вирахуванням витрат на розміщення. Так як привілейовані акції є цінними паперами з фіксованим доходом, то ціна цього джерела (Цап) визначається за формулою:

Д

Цап = ─── х КВа ,

ЦРап

де Д – розмір фіксованого дивіденду в грошовому виразі;

ЦРап – поточна (ринкова) ціна привілейованої акції;

КВа – кількість випущених акцій.

Вартість капіталу від звичайних акцій, або ставка дисконту, визначається так:

Д1

Цаз = ──── ,

1 - Т∆д

де Цаз – ціна звичайної акції;

Д1 – дивіденд, який очікує виплатити підприємство в наступному періоді;

Т∆д – темп приросту дивідендів.

Тоді ставка дисконту дорівнює:

Д1

ВКаз = ────── + Т∆д ,

Цаз (1 – Ве)

де Ве – витрати на емісію та розміщення акцій.

Розрахувавши ціну кожного джерела капіталу, необхідно знайти середню ціну цих джерел – середньозважену вартість капіталу.

n

ВКс = ∑ НПi х ІРi ,

i

де ВКс – середньозважена вартість капіталу;

НПі – потрібна доходність (норма прибутку) по капіталу, одержаному з і-го джерела;

ІРі – частка капіталу (інвестиційних ресурсів), одержаних з і-го джерела.

Необхідність розрахунку ціни капіталу обґрунтовується наступними причинами:

• для визначення рівня фінансових витрат фірми з метою підтримки свого економічного потенціалу;

• для обґрунтування рішень за інвестиційними проектами, що приймаються.

Відомо, що інвестиційний проект може бути відхилений, якщо внутрішня норма рентабельності по ньому (IRR) нижче, ніж ціна капіталу організації, тобто виконується норма IRR ≤ ВКс;

- по-третє, ціна капіталу розраховується для управління структурою капіталу. В цьому випадку найкраще співвідношення між різними джерелами коштів визначається, виходячи з критерію мінімуму ціни капіталу;

- по-четверте, ціна капіталу використовується при оцінці вартості корпорації. Якщо в основу такої оцінки покласти критерії максимуму доходу організації, що розподіляється, на одиницю ціни капіталу, то ціна корпорації буде вища, ніж нижча ціна капіталу.

Маємо,

ЧП + Пк

ЦКp = ───── ,

ВКс

де ЦКp – ціна корпорації;

ВКс – ціна капіталу;

ЧП – чистий прибуток організації;

Пк – відсотки за користування позиковими джерелами.