1.4. Місцеві фінанси в економічній системі держави

Умовою ефективного функціонування соціально-економічних систем, зокрема, держав, є врахування і реалізація таких базових принципів як співвідношення цілого і елементів у процесі досягнення єдиної мети. В більшості країн світу бюджет, економічна система сформовані на основі поєднання централізованих і децентралізованих ланок. Функціонування цих ланок економічної, бюджетної системи проходить під впливом наступних альтернативних принципів: єдності всіх бюджетів та автономності місцевих бюджетів.

Принцип єдності означає, що всі ланки системи створюють економічну основу держави в цілому і зокрема єдиний, зведений бюджет.

Принцип автономії означає, що кожен рівень, кожен місцевий бюджет, що входить до складу бюджетної системи, є відносно обособленою і самостійною ланкою бюджетної системи.

В останні роки мають місце наступні тенденції розвитку єдності і автономності в формуванні економічних основ держави. Для більшості розвинутих країн з унітарним державним устроєм у повоєнний період була характерною тенденція зростання ролі місцевих органів влади в економічній та соціальній сферах. Відповідно зросла роль місцевих фінансів у цих державах. Протилежна тенденція спостерігається в основних федеративних державах. Тут, навпаки, посилюються функції та зростає частка витрат федеральної влади. Це найбільш характерно для США, ФРН, Швейцарії, та інших країн.

Відновлення в Україні інституту місцевого самоврядування об’єктивно пов’язане зі зростанням ролі місцевих органів влади, діяльність яких у попередній період було надзвичайно обмежено. У 1991 – 1998 роках в Україні виразно проявилася тенденція розширення завдань і функцій, котрі покладаються на місцеві органи влади. Разом з тим, помітною є й інша тенденція – відставання процесу становлення місцевих фінансів відповідно до нових завдань місцевої влади.

Окреслимо основні форми впливу місцевих органів влади, їхніх фінансів на економіку та соціальну сферу держави.

До фінансових систем місцевих органів влади мобілізується значна частина валового внутрішнього продукту. Через зазначені системи здійснюється розподіл і перерозподіл цієї частини ВВП.

Місцеві органи влади мають досить вагомі важелі економічного і соціального регулювання. У більшості розвинутих країн органи місцевого самоврядування мають право приймати статути або хартії міст, регіонів та інших адміністративних одиниць, а також інші регулюючі нормативні акти. Вони складають основу так званого статутного права. Це право є важливою складовою частиною муніципального (комунального права). Статутним правом регламентуються особливості земле- і природокористування, порядок забудови, користування ресурсами, ведення господарства і фінансових взаємовідносин з місцевим самоврядуванням та інші питання на відповідній території.

Особливу роль відіграє політика ціноутворення, яку в багатьох країнах мають право здійснювати місцеві органи влади в частині регулювання цін на продукцію і тарифів на послуги підприємств комунального сектора. Цінова і тарифна політика, яку здійснюють місцеві органи влади, значною мірою впливає на рівень доходів місцевої влади від платежів.

В Україні поступово зростає частка доходів у місцевих бюджетах від платежів за послуги, які надає комунальний сектор економіки. Проте органи місцевого самоврядування України фактично позбавлені будь-яких повноважень у сфері цінової і тарифної політики щодо вказаної продукції та послуг. Ці повноваження належать центральним органам виконавчої влади або Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям.

Таким чином, місцеві фінанси є інструментом регулювання економічного і соціального розвитку держави. Це означає, що, поряд із державним регулюванням діє комунальне (муніципальне) регулювання. Держава і місцеве самоврядування розподіляють між собою соціально-економічне регулювання.

Важливим інструментом впливу на економіку і соціальну сферу є фіскальна політика місцевих органів влади: вони мають право в рамках, визначених законодавством, встановлювати місцеві податки і збори. Крім того, вони можуть надавати пільги із сплати податків, що надходять до місцевих бюджетів. Створюючи особливі або пільгові режими оподаткування, місцева влада залучає додаткові інвестиції, сприяє новому будівництву, розвиткові зовнішньоекономічних зв’язків, створенню спеціальних економічних зон та зон промислового будівництва. Досвід інших країн показує, що чим менш розвинута та чи інша територія, тим більші податкові пільги надають її органи влади з метою подолання відставання. Спільні дії місцевої та центральної влади доповнюються заходами наддержавного характеру. Такі заходи здійснюються в рамках Європейського Союзу.

В Україні місцеві органи влади з 1993 року також отримали право на встановлення місцевих податків та зборів. Вони мають право надавати пільги із сплати податків у тій частині, в якій вони надходять до місцевих бюджетів.

Разом з тим необхідно констатувати, що роль і значення фіскальної політики місцевих органів влади для розвитку економіки в Україні поки що залишаються вкрай незначними. На відміну від більшості європейських країн, де місцеві податки і збори є основним доходним джерелом місцевої влади, в Україні вони відіграють незначну роль.

Надзвичайно важливою є роль фінансів місцевих органів влади у сфері надання громадських послуг. Закономірним явищем для більшості європейських країн є такий розподіл функцій між державою і місцевим самоврядуванням у сфері надання громадських послуг, коли на місцеві органи покладається головна відповідальність за послуги соціального характеру. Центральна ж влада зосереджується на послугах економічного характеру, на забезпеченні оборони, безпеки тощо.

Ідеологія надання громадських послуг як зміст діяльності місцевих органів влади в Україні є новою. Вона йде на зміну ідеології місцевої влади як інституту командування територіями. Ефективність і масштаби діяльності місцевих органів у сфері надання громадських послуг залежать, головним чином, від стану фінансів місцевих органів влади.

Місцеві фінанси є інструментом забезпечення економічного зростання. При цьому вплив їх здійснюється через капітальні витрати, діяльність на ринках позичкового капіталу, нерухомості, землі. Місцеві органи влади, поряд із державою, створюють також загальні умови для економічного зростання.

Важливим чинником економічного зростання є діяльність місцевих органів влади на ринку позичкового капіталу. Позики, що розміщуються місцевими органами влади, та банківські кредити, отримані цими владними структурами, використовуються виключно на інвестиційні програми та придбання обладнання.

Отже, діяльність місцевих органів на ринку позичкового капіталу спрямована виключно на розширення обсягів та якості послуг, що надаються ними територіальним громадам.

Значний вплив на економічну ситуацію має діяльність місцевих органів влади на ринку землі й нерухомості. Місцеві органи влади як великі власники землі й нерухомості мають дієві важелі впливу на розвиток підприємництва на своїй території. Здійснюючи різноманітні операції із землею та нерухомістю – здаючи в оренду, відчужуючи, резервуючи тощо, - місцеві органи влади значно впливають на рівень ділової активності підприємницьких структур, які використовують цю землю і нерухомість. Головною проблемою є відсутність достатньої практики і законодавчої основи.

Крім зазначених форм впливу на економіку та соціальну сферу, є й інші, наприклад, пов’язані з виконанням делегованих повноважень центральної влади. На Заході їх називають агентськими повноваженнями. У цій сфері – проблеми громадської безпеки, охорони правопорядку, оборони, дотримання законності, державного нагляду і державної реєстрації та ін. У цій сфері місцеві органи влади є продовженою на місцях рукою центральної влади. Отже, фінанси цих органів влади є інструментом забезпечення частини функцій, які виконує держава.