1.2. Територіальна громада як суб’єкт економічної і фінансової діяльності органів місцевого самоврядування

У системі місцевих фінансів особливу роль відіграє місцеве самоврядування. Як в унітарних, так і у федеративних державах фінанси місцевого самоврядування є однією з форм і складовою фінансів місцевих органів влади. Фінанси місцевого самоврядування – це фінанси низових одиниць влади. Як відомо, від ефективності діяльності низової одиниці системи залежить ефективність усієї системи. Тому проблема формування фінансів місцевого самоврядування має ключове значення для всієї фінансової системи України. Носіями місцевого самоврядування є колективи людей, об’єднані за територіальною ознакою, тобто територіальні колективи. Територіальний колектив – це визнана в праві місцева спілка людей публічного характеру або місцева публічна спілка. Таким чином територіальний колектив є формою організації місцевої влади. Проблеми територіальних колективів в українській літературі й досі достатньо не розроблені.

У кожній країні є значні особливості в організації територіальних колективів. Територіальні колективи мають різні назви. В Італії, Бельгії, Швеції – це комуна, Німеччині – община, в Російській Федерації – „муниципальное образование”, „территориальное общество”, в колишній Російській імперії – община та земство, у Франції – комуна, департамент, регіон, у Польщі – гміна. В Україні вперше в офіційних документах термін територіальний колектив використано в конституційному договорі між Верховною Радою України та Президентом України „Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України”, укладеному 8 червня 1995 року. Стаття 47 договору визначила, що місцеве самоврядування в Україні – „це гарантоване державою право територіальних колективів громадян та обраних ними органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати всі питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Там же зазначалося, що „первинними суб’єктами місцевого самоврядування є територіальні колективи громадян, які проживають у селах (сільрадах), селищах, містах”.

У Конституції України, прийнятій у 1996 році, територіальний колектив названо територіальною громадою. Це відповідає національним історичним традиціям. України. Довгий час у середні віки і до початку 20-го століття в різних частинах країни і за різних політичних умов громада була основною територіальною одиницею. Вона користувалася правом самоврядування, формувала свої органи самоуправління. Громада була власником частини землі, її розподіл здійснювався за рішенням зборів громади. Громада несла кругову поруку перед державою за сплату податків. Схід громади накладав податки на членів громади.

Нинішня територіальна громада в Україні не є аналогом її історичного прообразу. Це одиниця, що створюється державою, оскільки саме держава повинна сприяти формуванню різноманітних громадських організацій та об’єднань і докладати максимум зусиль для розвитку територіальної громади, адже остання є особливим суб’єктом господарської діяльності, поєднуючи в собі одночасно як функції низової, базової адміністративно-територіальної одиниці, так і носія місцевого самоврядування, інституту місцевої влади.

Територіальна громада – це сукупність громадян України, котрі спільно проживають у сільському чи міському поселенні, мають колективні інтереси і визначений законом правовий статус. На відміну від простої територіальної одиниці, поселення, яке має статус територіальної громади, наділяється певними правами. У першу чергу, це право на самоврядування.

Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні міські ради та їхні виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Територіальні громади можуть об’єднувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій, установ, створювати для цього відповідні органи та служби.

Отже, через громаду громадяни здійснюють пряме, безпосереднє управління значною частиною (як визначено в Європейській хартії про місцеве самоврядування) справ усього суспільства. Саме в громаді здійснюється реалізація більшості соціально-економічних прав громадян. Громада є наріжним каменем демократії в суспільстві.

Розбудова територіальних громад в Україні має супроводжуватися пошуками шляхів розв’язання цілого комплексу теоретичних і практичних проблем, безпосередньо пов’язаних з економікою та фінансами. Передовсім, це стосується чіткого і зрозумілого визначення правового статусу територіальної громади. Територіальна громада, як показує досвід правової регламентації відповідних одиниць у зарубіжних країнах, одночасно розглядається в трьох аспектах: це низова (базова) адміністративно-територіальна одиниця, це форма організації місцевої влади, це суб’єкт цивільно-правових відносин, господарюючий суб’єкт. Значний статус громади зумовлено тим, що в системі місцевого самоврядування саме низова, базова одиниця наділяється найширшими повноваженнями.

Таким чином територіальна громада виконує важливі суспільні функції, забезпечує реалізацію основних соціально-економічних прав громадян, є інструментом залучення їх до управління суспільством та його економікою. Отже, громада є вбудованим стабілізатором соціально-економічного ладу в країні та її соціально-політичного становища.

Економічна та фінансова діяльність громади в Україні перебуває в стадії становлення і має бути врегульована в законодавстві.