4.2 Утворення позабюджетних, цільових, резервних і валютних фондів.

Утворення позабюджетних, цільових, резервних і валютних фондів базується на наступних законодавчих актах: ЗУ „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” (від 26. 03. 92.), ЗУ „Про представника Президента України”, Положення про місцеву державну адміністрацію та ін.

Конституція України не визначила порядку утворення позабюджетних, валютних та цільових фондів місцевого самоврядування. Доцільно вважати право утворення позабюджетних і валютних фондів складовою частиною компетенції виконавчих органів місцевого самоврядування. Представницькі органи мають затверджувати положення про позабюджетні , валютні та інші фонди або відповідні статути, встановлювати порядок їх використання. Представницькі органи мають також заслуховувати звіти виконавчих органів місцевого самоврядування про використання позабюджетних і валютних фондів.

Виконавчі органи місцевого самоврядування повинні забезпечувати надходження коштів до фондів, а також їх використання. Виконкоми повинні звітувати з цих питань перед відповідними представницькими органами місцевого самоврядування.

Виконавча влада покликана здійснювати державний фінансовий контроль за фінансовою діяльністю органів місцевого самоврядування. Формами такого контролю могли б стати: затвердження на державному рівні примірних статутів про позабюджетні, валютні фонди органів місцевого самоврядування, контроль законності дій цих органів, державний аудит місцевих позабюджетних і валютних фондів та ін. Функції такого контролю доцільно покласти на місцеві органи виконавчої влади.

Закон „Про місцеве самоврядування в Україні”, прийнятий у травні 1997 року, частину цих пропозицій закріпив як норми права. Статтею 68 встановлено, що порядок формування та використання позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів місцевого самоврядування визначаються положеннями про ці кошти і затверджуються відповідною радою.

3. Встановлення місцевих податків і зборів

Численні реорганізації місцевих органі влади вплинули на характер правового регулювання їхньої компетенції в галузі встановлення місцевих податків і зборів. Згідно декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах встановлених граничних розмірів і ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право вводити пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти їх окремі категорії платників та надавати відстрочки на сплату місцевих податків і зборів.

Відповідні норми встановлено також Законом України „Про систему оподаткування” від 2 лютого 1994 року. За статтею 15 місцеві податки і збори та порядок їх сплати регламентуються органами місцевого самоврядування згідно з переліком і в межах граничних розмірів ставок, визначених законодавством України, крім збору за проїзд автотранспорту, що прямує за кордон територією прикордонних областей, який встановлюється обласними радами. Суми податків і зборів зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування за місцем перебування (проживання) платника, якщо інше не передбачено законодавчими актами України..

Питання місцевого оподаткування врегульовано також і Конституційним договором між Верховною Радою України і Президентом України. За ст. 49 договору до компетенції органів місцевого самоврядування (сільських, селищних і міських рад) належить визначення передбачених законом місцевих податків і зборів.

Інші, о суті, всупереч названим законодавчим актам, норми закладено в Положенні про обласну, Київську і Севастопольську державну адміністрацію і в Положенні про районну, районну в містах Києві і Севастополі державну адміністрацію, чинних із серпня 1995 р. Відповідно до них місцеві держадміністрації всіх рівнів встановлюють, згідно із законодавством, місцеві податки і збори та інші обов’язкові платежі. Районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації отримали право надавати пільги із сплати місцевих податків і зборів, що надходять до місцевого бюджету.

За Конституцією України 1996 р. територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.