4.Система “людина – машина - навколишнє середовище” та її основні характеристики.
Найбільш типовою для сільськогосподарського виробництва є система:
“Людина – машина – виробниче середовище”: бо саме при застосуванні численних машинно-тракторних агрегатів (“машина”), керованих людьми або людиною (“людина”) у певних умовах виробництва – конкретне поле, майданчик чи споруда, стан доріг, кліматичні умови тощо – (“середовище”) і виникають різні явища у вигляді відказів у функціонуваннях.
Для машин – це поломки, спрацювання відповідних деталей та механізмів, аварії тощо.
Для людей – відхилення фізичних, фізіологічних, психічних показників від норми, травмування, захворювання тощо.
Для середовища – бездоріжжя несприятливі умови, що виключають можливість виконувати певну технологію тощо.
Система “людина – машина” складається з людини-оператора і машини (технічних пристроїв), за допомогою якої оператор здійснює трудову діяльність і середовища.
Основою трудової діяльності людини-оператора є взаємодія з предметом праці, машиною і зовнішнім середовищем через інформаційну модель і органи управління.
За характером людської ланки СЛМ поділяються на:
- моносистеми – складаються з однієї людини та одною або кількох технічних
пристроїв.
- полісистеми – складаються з певного колективу людей і комплексу технічних
пристроїв, з якими люди взаємодіють.
Діяльність людини – оператора, спрямована на досягнення встановленої перед СЛМ мети, складається з упорядкованої сукупності виконуваних дій. Саме таке дії людини є функціональними елементами її діяльності, яка має усвідомлену мету.
Ефективність роботи С-Л-М залежить від розподілу функцій між людиною машиною. Такі характеристики людини і машини, як 1)передбачення подій зовнішнього світу, 2) можливість вирішення не чітко сформульованих завдань, 3) розпізнавання ситуацій зовнішнього світу, 4) здатність орієнтуватися за часом та у просторі, 5) самоспостереження, 6) діапазон гнучкості способів переробки інформації, 7) спроможність працювати у не передбачуваних ситуаціях, тривалість роботи, чутливість, здатність до навчання, узагальнення та інші порівнюють між собою.
При порівнянні характеристик машини і людини враховують уміння людини об’єднувати різні сигнали в єдину структуру, що допомагає винайти найбільш економічні способи її переробки.
Здатність машин до сприйняття інформації методи переробки її, фіксовані. Крім, того надійність різних приладів і апаратури з високим рівнем автоматизації може швидко змінюватися в умовах експлуатації. Тому при проектуванні системи “людина-машина” необхідно передбачити додаткові функції, що їх виконуватиме машина.
Зараз велика увага приділяється безпеці праці, особливо забезпеченню підприємств та організацій засобами Індивідуального захисту (3І3), що відповідають вимогам нормативних документів. В окремих галузях промисловості з різних причин забезпеченість 3І3 працюючих становить менше ніж 50%. Їхня якість, надійність та захисні властивості у ряді випадків не відповідають вимогам стандартів, а також встановленим строкам зберігання та експлуатації.
Виробництвом 3І3 тепер займаються всі, починаючи від індивідуальних виробників і закінчуючи підприємствами різних форм власності, які не мають ні кваліфікованих спеціалістів, ні нормативних документів .
Навколишнє середовище – відноситься до підсистеми. Правомірність віднесення навколишнього середовища до підсистеми можна пояснити значним впливом його на інші підсистеми (людина, машина), а також на функціонування і здатність виконувати певні функції самою системою. Вихід з ладу підсистеми “середовище” для багатьох систем означає припинення функціонування самої системи.
Наприклад, у дощову погоду або за складних дорожніх умов припиняє роботу значна кількість машинно-тракторних агрегатів і транспортних засобів
Знаючи характеристику кожної підсистеми можемо вивчити вплив однієї або кількох підсистем на окрему підсистему і при подальших дослідженнях – визначити рівні надійності або небезпечності кожної з підсистеми. Це має важливе значення для розробки заходів щодо удосконалення таких систем.
Між підсистемами існують складні взаємовідносини. Так, на підсистему “людина” в процесі
функціонування системи діють такі шкідливі виробничі фактори:
Машинні - шум
Вібрація
t повітря
забруднене повітря
технологічні – пил
пари
мікроорганізми
ґрунт
оброблюваний матеріал
застосування хімічних речовин
природні – t зовнішнього повітря
вологість
атмосферний тиск
сонячна радіація
внаслідок чого підсистема “людина” може вийти з ладу, так само, як і інші системи.
Для людини-оператора характерними є такі види відказів: захворювання, втрата працездатності внаслідок різних травм, психічних, фізіологічних розладів тощо.
При цьому вся система втрачає здатність нормально функціонувати.
На надійність функціонування системи аналогічно впливають й інші підсистеми.
Оптимізація системи Л-М-НС.
Вдосконалення санітарно-гігієнічних параметрів роб. середовища в трудному процесі (поліпшення t, загазованість., запиленість., відносно вологості)
Вдосконалення антропологічних властивостей людини та засобів виробництва. (розробка таких машин та механізмів, які б відповідали розмірам росту людини, рук, ніг)
Поліпшення дизайну робочих місць.
Виробничі небезпеки та шкідливості у тваринництві.
У виробничому процесі об’єднані праця людини, предмет праці і засоби праці. У тваринництві предмет праці особливий – це тварина.
Працівник, зайнятий у виробничому процесі тваринництва, не може обійтися без використання різних видів енергії, без використання машин, апаратів, інструментів.
У більшості технологічних операцій використовуються хімічні речовини. Окремі процеси проходять при підвищенні температури і тиску, супроводжуються вилученням шкідливих речовин.
Догляд за тваринами, профілактика захворювань та їх лікування, як і вище названі виробничі фактори, постійно несуть безпеку.
Такі небезпечні_фактори можуть негативно вплинути на організм людини лише в певних умовах, тобто тоді коли людина попадає в небезпечну_зону, при спілкуванні з хворими інфекційними або паразитарними хворобами тварин або при аваріях.
Для розв’язання питань профілактики травматизму та покращенню умов праці необхідно у кожному виробництві правильно оцінити потенційну небезпеку та шкідливості.
Вплив небезпечних та шкідливих виробничих факторів на людину призводять до погіршення її здоров’я та втрату працездатності.
Праця у галузі тваринництва відбувається в умовах, які відрізняються від праці с/г робітників.
Тому профілактика травматизму і захворювання повинна розроблятися на основі специфіки їх роботи.
Інтенсивний розвиток О.П. збігається з початком розвитку машинного виробництва, яке одночасно з полегшенням праці, підвищенням її продуктивності несло в собі небезпеку для життя і здоров’я працюючих.
5. Історичні етапи розвитку охорони праці
З початку ХІХ століття, коли на виробництві різко зросли аварійність, захворюваність і рівень травматизму, з’являються публікації вчених з різних питань О.П.
Ще в 1742 році російський вчений М.В.Ломоносов (1711-1765р.р.) у своїй роботі “Первые основания металлургии и рудных дел” проаналізував умови праці гірників, обґрунтував режими й принципи вентиляції шахт, розробив пристрої кріплення гірничих виробок, видалення води із шахт.
Так у 1847 році О.Н.Нікітін (1793-1853р.р.) видав книгу “Болезни робочих с указаним предохранительных мер”, у якій вперше описав професійні захворювання близько 120 професій робітників.
Значний обсяг досліджень у галузі гігієни і охорони праці виконала група вчених під керівництвом професора Московського університету Ф.Ф. Ерисмана. Для цих досліджень характерною була соціальна спрямованість при вивченні умов праці і побуту робітників. Книга Ерисмана “Профессиональная гигиена или гигиена физического и умственного труда” – 1877р.
Значний внесок у розвиток О.П. зробив основоположник російської фізіології і наукової психології вчений фізіолог І.М.Сєченов (1829-1905р.р.) В “Очерках рабочих движений человека” виданий у 1904 р. він теоретично обґрунтував 8-годинну тривалість робочого дня, показав, що працездатність можна підтримувати на високому рівні за рахунок правильного встановлення режиму фізичних навантажень і відпочинку.
Втрати енергії у процесі роботи і дію на організм людини промислових отрут дослідив учений Г.В.Хлопін.
В.Я.Данилевський, Ні кольський зробили значний внесок у розвиток О.П., вивчивши причини виробничого травматизму і розробивши заходи з профілактики захворювань.
Академік Зеленський М.Д. (1861-1953р.р.) розробив конструкцію протигаза 1915 р., основні принципи роботи якого використовується і досі.
Відомо багато вчених, які своїми досягненнями в різних галузях науки вплинули на розвиток О.П. Зокрема, С.І.Вавилов (1891-1951р.р.) відкрив люмінесцентне освітлення, О.О.Сочинський створив ряд приладів для контролю вмісту шкідливих речовин у повітрі.
Л.І.Медведь дослідив зниження шкідливості дії пестицидів і інших хімічних речовин на людей і навколишнє середовище.
3.Рекомендована література
1. Кодекс Законів про працю в Україні. – К., 1996.
2. Гряник Г.Н., Лехман С.Д. Охорона праці. К.: Урожай, 1994.
3. Лущенков В.П., Бутко Д.Л. Лехман С.Д. Виробнича санітарія. – К.: Урожай, 1996
4. Лехман С.Д., Целинський В.П., Козирев С.М. та ін. Довідник з охорони праці в сільському
господарстві. – К.: Урожай, 1990.
5.. Охорона праці (Законодавство. Організація роботи): Навч. посіб. / За заг. ред. к.т.н., доц. І. П. Пістуна.–Львів: “Тріада плюс”, 2010.– 648 с.
6. Закон України «Про охорону праці». Ж.«Охорона праці» № 1, 2003.
7. Основи охорони праці: Навчальний посібник/ за ред. Проф.Березуцького В.В.-Х. Факт,
2005.-480с.
8. Жидецький В.Ц., Джигірей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. – Вид. 2-е, стереотипне. – Львів: Афіша, 2000. – 347с.
9. Запорожець О.І., Протоєрейський О.С., Франчук Г.М., Боровик І. М. Основи охорони праці. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 264 с.
10. Ярошенко І.Ф. Безпека життєдіяльності в інженерних рішеннях: Навчальний посібник – Суми. Видавництво „Довкілля”, 2003, 390с