37

Лекція № 1 вступ до курсу „охорона праці в галузі”

1. Вступ.

2. Термінологія дисципліни.

3. Організація проведення інструктажів з питань охорони праці

1. Охорона праці в галузі – це нормативна дисципліна, яка включена до навчального плану вищих навчальних закладів згідно з наказом Міністерства освіти і науки України № 420 від 02.12.1998 р. „Про вдосконалення навчання з охорони праці й безпеки життєдіяльності в вищих навчальних закладах України” з метою забезпечення виконання вимог Державної програми навчання та підвищення рівня знань з питань охорони праці.

З 1999/2000 н.р. при підготовці фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів (спеціаліст, бакалавр, магістр) здійснюється вивчення дисципліни „Основи охорони праці”.

Мета вивчення дисципліни:

1. Формування у майбутніх фахівців уявлень про правові і організаційні основи з охорони праці, гігієни, виробничої санітарії, техніки безпеки, визначених відповідними державними стандартами.

2. Практична реалізація принципу пріоритетності охорони життя та здоров’я на основі дотримання правил техніки безпеки у процесі навчальної та наукової діяльності.

Тобто, охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини у процесі праці.

Основну мету охорони праці можна показати в вигляді суми таких складових:

ОП = ЗТПЗ + СБНУП + ЗЗП + ППП + ПАС,

де ЗТПЗ – запобігання травматизму та професійним захворюванням;

СБНУП – створення безпечних і нешкідливих умов праці;

ЗЗП – збереження здоровя і працездатності;

ППП – підвищення продуктивності праці;

ПАС – попередження аварійних ситуацій.

Досягнення мети забезпечується внаслідок реалізації наукових і практичних завдань:

• наукові – аналіз конкретних моделей системи людина-техніка-виробниче середовище, виявлення небезпечних і шкідливих чинників, їх взаємозв’язку і ступеня впливу на людину;

• практичні – розробка заходів та засобів спрямованих на створення безпечних умов праці у процесі виконання певної роботи.

Курс охорона праці включає цілий ряд питань, які стосуються особливостей правових та організаційних питань з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни.

2. Термінологія дисципліни

Умови праці – сукупність чинників виробничого середовища, які впливають на стан здоров’я і працездатність людини при виконанні безпосередніх обов’язків.

Виробничі чинники – фактори, що впливають на працездатність людини у процесі виконання роботи. Їх поділяють на шкідливі і небезпечні.

Шкідливі виробничі чинники – це чинники, які негативно впливають на організм і можуть спричинити розвиток захворювань, зниження працездатності або виявити негативний вплив на здоров’я нащадків.

Небезпечні виробничі чинники – чинники, вплив яких може призвести до травм, отруєнь, різкого погіршення здоров’я і навіть смерті.

Відповідно до ГОСТ 12.0003-74 небезпечні і шкідливі чинники поділяють на такі групи:

• фізичні;

• хімічні;

• біологічні;

• психофізіологічні.

Фізичні – машини, механізми, устаткування, загазованість, запиленість, висока чи низька температура, шум, вібрація, ультразвук, іонізуюче випромінювання, статична електрика, електромагнітні випромінювання, високий чи низький тиск, сухість чи вологість повітря, небезпечні значення напруги в електричному колі, погане освітлення, висока яскравість світла, пряме та відбите випромінювання, що зумовлює засліплюючу дію.

Хімічні – хімічні сполуки та реактиви поділяють на загальнотоксичні, подразнювальні, канцерогенні, мутагенні, ті що впливають на репродуктивні функції.

Біологічні – патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, гриби) та продукти їх життєдіяльності, а також мікроорганізми рослин і тварин.

Психофізіологічні – нервово-психічне перевантаження, розумове перенапруження, монотонність праці, емоційні впливи.

Часто один і той же небезпечний виробничий чинник за специфікою впливу на організм може бути віднесений до різних груп.

Виробничі травми – порушення анатомічної цілісності організму або пошкодження органів і систем організму.

Виробничі травми класифікують:

1. За видом пошкоджуючого агенту, що призводить до травми (механічні, термічні, хімічні, променеві, електричні).

2. За виробничими матеріальними причинами (носіями травми) – рухомі частини обладнання, відходи виробництва, готова продукція.

3. За локалізацією – очі, кінцівки, тулуб.

4. За ступенем важкості ушкоджень – легкі, середні, важкі, смертельні.

5. За технологічними операціями – перевезення вантажів, розвантаження обладнання, тощо.

Нещасний випадок – раптове погіршення стану здоров’я чи настання смерті під час виконання трудових обов’язків внаслідок короткочасного (не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.

Професійне захворювання – патологічний стан людини, зумовлений надмірним напруженням організму чи дією шкідливого виробничого чинника під час трудової діяльності.

Діагноз професійного захворювання ставиться з урахуванням умов праці, тривалості роботи за професією, даних медичних оглядів та результатів клініко-лабораторних діагностичних досліджень.

Виробничо-зумовлені захворювання – захворювання, перебіг яких ускладнюється умовами праці, а частота перевищує частоту у працівників, які не зазнають впливу певних шкідливих професійних чинників.