Тема:ПРОЦЕДУРИ ТА ФУНКЦІЇ СПОЖИВАЧА

Питання, що розглядаються у лекції

1. Визначення процедури та функції

2. Засоби описування формальних параметрів

3. Звернення до процедури чи функції

4. Локальні та формальні параметри, правила локалізації

5. Рекурсивний виклик процедур чи функцій, перехресна рекурсія

6. Типізовані константи у процедурних блоках

7. Примусовий вихід із процедур та функцій

Процедури та функції споживача

Процедура - незалежна іменована частина програми, призначена для багаторазового виконання визначенних дій.

Містить заголовок та тіло. Внутрішня структура співпадає з структурою програми. Після опису процедури вона може бути багаторазово викликана із будь-якої частини програми. Після виконання визначених у процедурі дій керування передається наступному за викликом процедури оператору. Ім'я процедури в операторній частині програми є окремий оператор, тому виклик процедури не може міститись у виразах як операнд.

Функція - вцілому має таке ж визначення і структуру як і процедура, але:

- передає програмі, що її викликає,скалярне значення, отримане як результат її роботи

- може використовуватись у виразах як операнд.

Блочна структура програми

Головна програма

(головний блок)

заголовок програми

ч астина помітки

описування: константи глобальне

типи описування

змінні

процедури та функції мають структуру програми:

(вкладені блоки)

з аголовок

частина помітки

описування: константи локальне

типи описування

змінні

процедури та функції

частина виконання

begin

:

end:

частини виконання

begin

:

end.

Глобальні описування - доступні (можуть використовуватись) всім вкладеним блокам програми, якщо не переозначені у будь-якому вкладеному блоці.

Локальні описування - діють у блоці, в якому вони описані та вкладених в нього (до чергового перезначення). Перевага завжди надається останньому локальному описуванню.

Опис функціЇ

Структура:

<заголовок>

<локальні описування> - може містити описування інших процедур та функцій

<операторна частина>

<заголовок>:

function <ім'я-ідентифікатор>[(<список параметрів>)]:<тип результату>

/<ідентифікатор типу>;

<ім'я-ідентифікатор> - відповідає загальним правилам утворення ідентифікаторів

<тип результату> - тип значення, що повертає функція, обов'язково скалярного.

<операторна частина> - повинна містити один чи декілька рядків вигляду

<ім'я функції>:= <значення/вираз>;

в яких визначається значення, що повертається функцією.

Приклад: обчислити за допомогою функції ²

program help;

var rez:double;

:

function sqpi:double;

begin

sqpi:= sqr(pi);

end;

:

{ головна програма }

begin

:

rez:=sqpi+1/sqpi;

:

end.

<список параметрів> - список формальних параметрів, за допомогою якого описується послідовність виконуємих дій та типи даних, що використовуються. При зверненні до функції замість формальних указуються фактичні параметри, кількість, тип та послідовність яких повинна співпадати з відповідними формальними параметрами.

Список формальних параметрів складається із набору наведених нижче конструкцій, перелічених через кому з крапкою:

[var] <список ідентифікаторів (через ,)>[:<тип параметра/ідентифікатор типу>];

1) Параметр-значення:

<ідентифікатор>:<тип> - обробляється як локальна змінна по відношенню до наданної функйії, тобто зміне в тілі функції значення цього параметру не повертається доблоку, що викликав функцію.