Політика підприємства в сфері якості

Система якості

Забезпечення якості

Управління якості

Покращення якості продукції

Маркетинг та вивчення ринку

Утилізація або вторинна переробка після завершення терміну служби

Проектування та розробка продукції

Проектування та розробка процесів

Експлуатація

Закупівля матеріалів

Технічне обслуговування

Виробництво товару та надання послуг

Обслуговування та ремонт

Проведення випробувань

Упаковка, складування

Здача в експлуатацію

Збут, продаж

Монтаж

Мал..7.1: Управління якістю. «Петля якості»

Стандарти ІСО все більше застосовуються при укладанні контрактів між фірмами в якості моделей для оцінки системи забезпечення якості продукції в постачальників.

Сертифікація є важливою підсистемою системи управління якістю продукції і в той же час – метою цієї системи управління.

Майже у всіх країнах Західної Європи, в США та Японії сертифікація обов’язкова та пов’язана, як правило, з безпекою, охороною здоров’я та навколишнього середовища.

Організація сертифікації включає в себе дві стадії:

• забезпечення та реалізації умов для створення та виробництва продукції, яка підлягає сертифікації;

• організації та проведення сертифікації продукції як підтвердження її відповідності вимогам нормативно-технічної документації.

Сертифікація охоплює економічні та організаційно-технічні аспекти. Поряд з сертифікацією виробництв та продукції ІСО проводить сертифікацію або акредитацію випробувальних центрів, які можуть сертифікувати продукцію. Цим центрам ІСО видає ліцензію на сертифікацію.

4. Система та процес контролю.

Контроль як одна з функцій управління представляє собою процес визначення якості та коректування виконуваної підлеглими роботи, щоб забезпечити виконання планів, направлених на досягнення цілей підприємства. Таким чином, контроль входить в задачу менеджера будь-якого рівня – від президента компанії до майстра цеху.

Для того щоб менеджер будь-якого рівня міг створити та підтримати систему контролю реалізації помічених планів, необхідна наявність двох умов. Не дивлячи на це знаходяться люди, які зосереджують всю увагу на системах та методах контролю, не забезпечуючи, концептуально, що полягають в наступному:

По-перше, контроль вимагає наявність планів, тобто спочатку складається план, згодом він перетворюється в нормативи, з якими зіставляються фактичні результати діяльності;

По-друге, контроль вимагає наявність організаційної структури, тобто необхідно чітко знати, хто на підприємстві несе відповідальність за відхилення від планів та прийняття коректуючи мір.

Основний процес контролю складається з таких етапів:

1. Встановлення нормативів. Нормативи можна визначити як критерії ефективності роботи. Це раніш вибрані точки в загальній програмі планування, в яких визначається ефективність діяльності, з тим, щоб можна було повідомити менеджеру про хід справи та позбавити його від необхідності слідкувати за кожним кроком у виконанні плану.

2. Визначення ефективності діяльності. Визначення ефективності діяльності шляхом зіставлення з нормативами, навіть якщо це не завжди виходить на практиці, повинно в ідеалі проводитись з деяким забіганням вперед так, щоб можна було передбачити можливі відхилення раніше, ніж вони дійсно відбудуться, і прийняти відповідні заходи для їх попередження. Якщо нормативи складені вірно і є можливість точно визначити, що ж роблять підлеглі, оцінка фактичних чи очікуваних результатів роботи – справа цілком проста.

3. Коректування відхилень. Коректують відхилення в роботі тоді, коли контроль є частиною загальної системи менеджменту та зливається з іншими функціями менеджменту. Менеджери можуть коректувати відхилення шляхом перегляду планів або уточнень цілей (це одне із застосувань принципів оперативного управління). Коректувати відхилення можна також в рамках організаційних функцій шляхом перерозподілу, уточнення завдань чи виділення додаткових ресурсів, кращого підбору та навчання кадрів і т.д.