Тема 4.Управління операційною інфраструктурою підприємства

План заняття:

1. Склад, вимоги, шляхи удосконалення операційної структури

2. Ремонтне господарство

3. Інструментальне господарство

4. Енергетичне господарство

5. Транспортне господарство

6. Складське господарство

1. Зміст, вимоги, шляхи вдосконалення операційної структури

Виробнича інфраструктура — це комплекс допоміжних та обслуговуючих виробництв, що забезпечують основне виробництво інструментами, паливом, енергією, сировиною та матеріалами, а також підтримують технологічне обладнання в працездатному стані і здійснюють внутрішньоцехові та міжцехові перевезення.

Вимоги до операційної інфраструктури:

• Попереджувати можливі порушення нормального ходу основного виробництва, тобто мати профілактичний характер;

• Гнучкість, здатність до змін з врахуванням вимог ринку;

• Сприяти впровадженню технологічної регламентації;

• Сприяти випуску якісної продукції з мінімальними витратами.

До складу операційної інфраструктури входять такі підрозділи:

• Допоміжні (інструментальні та ремонтні);

• Обслуговуючі (складські та транспортні).

Шляхи вдосконалення операційної інфраструктури:

1. відділення обслуговуючого підрозділу від основного виробництва;

2. створення на базі підприємств філій або дочірніх підприємств по виготовленню інструментів або проведенню ремонтів;

3. введення технологічного регламентування транспортно-складських та перевантажувальних робіт.

2. Ремонтне господарство

Ремонт (фр. Remonter — виправляти, надавати придатно­го стану певному виробу, приміщенню тощо) — це сукупність техніко-економічних та організаційних заходів, пов'язаних з підтримкою і частковим (чи повним) відновленням корисного ефекту основного капіталу (основних фондів).

Ремонтне господарство підприємства — це сукупність відділів, служб та виробничих підрозділів, зайнятих аналізом стану технічного обладнання, наглядом за його станом, технічним обслуговуванням, ремонтом та відпрацюванням за­ходів по заміні зношеного обладнання на більш прогресивне.

Необхідність здійснення ремонту зумовлюється, насампе­ред, нерівномірною міцністю різних деталей та вузлів. Адже неможливо технічно виготовити машини, механізми, агрегати з деталями та вузлами однакової міцності, рівномірного зно­шення та з приблизно однаковими строками служби. Тому і виникає потреба в ремонтному господарстві, щоб забезпечити їх нормальне функціонування на весь період служби.

Задачі ремонтного господарства:

• підтримка технологічного обладнання в постійній експлуатаційній готовності;

• збільшення терміну роботи без ремонту;

• зниження затрат на ремонт.

Схема управління ремонтного господарства:

Заступник директора по виробництву

Головний механік

Основне виробництво

Головний енергетик

1

2

3

4

5

6

1 – відділ головного механіка;

2 – конструкторсько – технологічне бюро (ремонт нестандартного обладнання);

3 – бюро планово – попереджувального ремонту;

4 – ремонтний цех;

5 – відділ головного енергетика;

6 – енергетичний цех.

Одиниця ремонтної складності використовується для оцінки обсягу та трудомісткості ремонту.