3. Повноваження Верховного Суду України при розгляді справи у зв’язку з винятковими обставинами

 

Щодо повноважень, які має Верховний Суд України при розгляді справи у порядку провадження у зв'язку з винятко­вими обставинами (ст.358 ЦПК), то їх слід конкретизувати.

На спільному засіданні судових палат та Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України можуть бути зас­тосовані всі повноваження, передбачені у ст. 358 ЦПК, і лише окремі з них має колегія у складі семи суддів, а саме:

постановити ухвалу про відхилення скарги і залишення

1)                 рішення, ухвали без змін - може не менше п'яти суддів з ко­легії у складі семи суддів, а всі інші повноваження такій ко­легії не належать;

2)                 постановити ухвалу про повне або часткове скасування судового рішення і направити справу відповідно на новий розгляд у суд першої, апеляційної або касаційної інстанції;

3)                 постановити ухвалу про скасування судового рішення і залишити в силі судове рішення, що було помилково скасова­не судом апеляційної або касаційної інстанції;

4)                 постановити ухвалу про скасування судових рішень і за­крити провадження у справі або залишити заяву без розгляду;

5)                 скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення по суті справи або змінити рішення, не передаючи справи на но­вий розгляд.

Наведені повноваження мають місце як при ухваленні су­дом касаційної інстанції судового рішення, про перегляд яко­го просила особа, так і рішення, що суперечить йому, хоча да­не положення й суперечитиме принципу диспозитивності, оскільки про це мала б просити заінтересована особа. Про це свідчить відсутність обмежень у повноваженнях Верховного Суду України. Частиною 2 ст. 358 ЦПК допускається скасу­вання всіх рішень та ухвал у справі, але не йдеться про наслід­ки такого скасування, тому можна допустити, що у такому разі справа може бути направлена до суду першої інстанції або ухвалене нове рішення.

Якщо ж розглядати повноваження Верховного Суду Ук­раїни у зв'язку з винятковими обставинами у контексті під­став для перегляду, визначених у ст. 354 ЦПК, то виявлена су­перечність рішень суду касаційної інстанції неодмінно має призводити до скасування одного із суперечливих рішень ли­ше касаційної інстанції, оскільки таким чином була виявлена помилка у діяльності суду касаційної інстанції, а рішення Європейського Суду з прав людини має вести до скасування рі­шення суду, яким були порушені права особи.

З наведених повноважень Верховного Суду України у зв'яз­ку з винятковими обставинами можна допустити, що перегля­датимуться не тільки рішення касаційної інстанції, а всі рі­шення судів, що зумовлює специфіку складання скарг і під­твердження їх відповідними доказами.

Тема 22. Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами

1. Суть провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами

 

 

Провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами введене до цивільного судочинства з метою більшого захисту прав громадян, які на момент розгляду справи та ухвалення остаточного рішення за об'єктивних обставин не мали можли­вості довести свої права в суді. Тому даний вид провадження орієнтований не на усунення помилок судів, а на відновлення прав осіб, які не знайшли захисту в суді або були порушені при розгляді справи та ухваленні рішення суду.

Але даний вид провадження може використовуватися й для перегляду і скасування правильних по суті рішень, які були ухвалені відповідно до вимог законодавства. На жаль, практи­ка підтверджує, що іноді за рахунок недостатньо конкретної регламентації даного виду провадження та істотних повнова­жень суду, можуть бути скасовані й законні рішення суду і на ці недоліки вже зверталася увага фахівцями.

Тому звернемо увагу на ті правові аспекти, які докорінно мають відрізняти даний вид провадження від інших. За ст. 361 ЦПК рішення або ухвала суду, якими закінчено розг­ляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обстави­нами.

На перше місце законодавцем поставлена умова щодо істот­них для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Дане положення настільки широке, що його важко сприймати в одній площині, і всі інші перераховані у ст. 361 ЦПК умови поглинаються цією умовою. Дана умова надає можливість пе­реглядати рішення суду у зв'язку з нововиявленими обстави­нами, коли на момент розгляду справи не було відомостей про певні докази та інші юридичні обставини, наприклад, про притягнення судді за завідомо неправомірне рішення до кри­мінальної відповідальності тощо. Наприклад, в одній із справ про визнання шлюбу фіктивним після смерті одного із под­ружжя рішенням було відмовлено у задоволенні позову, але до­кази фіктивності шлюбу виявилися через півтора року після поховання одного із подружжя і через два місяці після ухва­лення остаточного рішення. Так, до українських традицій належить не тільки брати участь у похованні другого із под­ружжя, а й встановлення на його могилі надгробка. Але протягом півтора року могила не була прибрана і на могилі не був встановлений надгробок, що стало підставою для звер­нення до суду у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Понад те, вважається, що результати перегляду дій суддів дисциплінарною комісією суддів можуть вважатися підста­вою для перегляду справи у зв'язку з нововиявленими обста­винами, коли результати такого розгляду свідчитимуть про явні помилки, хоча й не кримінальні дії судді або суддів.

Другою для перегляду умовою зазначено встановлення ви­роком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення рішення суду. Дана умова деякою мірою змінена, оскільки неможливо говорити про незаконність або необґрунтованість рішення су­ду, яке на момент його ухвалення відповідало і закону, і мате­ріалам справи. На практиці такі випадки зустрічаються дуже рідко, оскільки, як правило, рішення суду не ґрунтується на одному доказі, а сторони та їх представники намагаються до­вести в суді, що свідок дає сумнівні докази або завідомо неп­равдиві показання. Неправильність висновку експерта усува­ється шляхом призначення додаткової або повторної експер­тизи, а також за допомогою інших доказів. Довести в суді, що переклад робився неправильно, дуже складно, якщо не відбу­валося його фіксування технічними засобами. На практиці мають місце випадки, коли переклад робиться для глухоні­мих, у такому випадку взагалі важко знайти докази того, як робився переклад. Крім того, в цивільному судочинстві особи, які беруть участь в справі, самі шукають собі перекладача. Щодо фальсифікації документів або речових доказів, то ви­падки засудження за їх підробку існують, оскільки такі дока­зи можуть перевірятися різними способами: безпосереднім зверненням до осіб, які видавали відповідний документ або призначенням експертизи документа чи речового доказу.

Але всі перераховані умови можуть стати підставою для пе­регляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, ко­ли до заяви буде додано вирок суду, що набрав законної сили.

Досить часто на практиці при розгляді однієї справи засто­совується рішення суду, що набрало законної сили, по іншій справі. Але у разі скасування первісного судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, підлягає перегляду наступне судове рішення. Наприклад, такими є регресні позови, коли позивач звертаєть­ся з позовом до юридичної особи, працівником якої була завда­на шкода при виконанні своїх трудових обов'язків (ст. 1172 ЦК). Працівник в таких справах виступає як третя особа без самостійних вимог на боці відповідача, але у подальшому юридична особа на підставі первісного рішення суду, в якому встановлено розмір завданої шкоди, вправі звернутися з позо­вом до працівника або в повному обсязі, якщо працівник підпи­сав договір про повну матеріальну відповідальність, або в ме­жах, встановлених законодавством про працю. Тому скасу­вання рішення про відповідальність юридичної особи або змен­шення розміру відповідальності має призводити до перегляду рішення суду про відповідальність працівника перед під­приємством.

Щодо встановлення Конституційним Судом України не­конституційності закону, іншого правового акта чи їх окремо­го положення, застосованого судом при вирішенні справи, як­що рішення суду ще не виконане, має призводити до перегля­ду рішення суду у провадженні у зв'язку з нововиявленими обставинами. Дане положення вважається абсолютно пра­вильним, але його доцільно було б застосовувати у проваджен­ні у зв'язку з винятковими обставинами.