2. Відкриття провадження у справі як стадія цивільного процесу

 

Відкриття провадження у справі є самостійною стадією цивільного процесу. Вона пов'язана з безпосереднім прийнят­тям заяви до провадження конкретного судді та визначає по­чаток вжиття суддею процесуальних заходів, передбачених законом для розгляду та вирішення справи по суті.

Відкриття провадження у справі складається з дій заін­тересованої особи, яка подає заяву до суду, і дій судді, що приймає заяву до свого провадження або відмовляє у відкрит­ті провадження. Ці дії спрямовані на визначення умов, під­став та порядку реалізації права особи на звернення до суду за судовим захистом (ст.3 ЦПК).

Стадія відкриття провадження у справі є новою для цивіль­ного процесу України. У теорії цивільного процесу до прий­няття нового ЦПК першою стадією цивільного процесу була стадія порушення цивільної справи у суді, проте вона не знайшла свого нормативного закріплення у ЦПК 1963 р., оскільки глава 16 мала назву «Пред'явлення позову», але фактично була відсутня норма, яка регулювала б процедуру пред'явлення позову. У статті 136 ЦПК 1963 р. були зазначені підстави відмови суддею у прийнятті заяви. Автор ще у 1999 р. ставила це питання та вказувала на те, що така невиз­наченість ЦПК не відповідає Конституції та порушує право особи на судовий захист.

 

3. Об’єктивні та суб’єктивні умови відкриття провадження у справі

 

Можливість практичного здійснення права на звернен­ня до суду за судовим захистом залежить від певних умов, які визначають можливість відкриття провадження у справі.

Питання про відкриття провадження у справі вирішується одноособово суддею, який перевіряє відповідність заяви умо­вам, визначеним законом для відкриття провадження у спра­ві. З наявністю чи відсутністю певних процесуальних умов за­конодавством пов'язується можливість відкриття проваджен­ня у справі.

Ці умови відкриття провадження у справі поділяються на суб'єктивні, що стосуються осіб, які беруть участь у справі, і об'єктивні, пов'язані з характером предмета, який підлягає судовому розгляду; загальні та спеціальні - залежно від справ, де їх використовують; позитивні та негативні - за­лежно від зв'язку права на звернення із заявою з наявністю чи відсутністю цих передумов.

До першої групи слід віднести об'єктивні умови відкрит­тя провадження у справі, тобто ті, які свідчать про можли­вість розгляду даної справи в суді в порядку цивільного судо­чинства, визначаються законом і не залежать від суб'єктив­них ознак і дій позивача, заявника або їх представників. От­же, суддя має перевіряти об'єктивні умови відкриття провад­ження у справі. До таких умов слід віднести:

1)           наявність юридичної заінтересованості у позивача, заяв­ника;

2)           належність справи до компетенції суду у порядку цивіль­ного судочинства;

3)           відсутність рішення суду, що набрало законної сили, на тотожну заяву чи ухвали суду про закриття провадження у справі;

4)           відсутність у провадженні цього чи іншого суду справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) відсутність рішення третейського суду, прийняте в ме­жах його компетенції, щодо спору між тими самими сторона­ми, про той самий предмет.

До другої групи слід віднести суб'єктивні умови відкрит­тя провадження у справі, які передбачають необхідність на­лежного здійснення права на звернення до суду, яке є у особи, тобто додержання процесуального порядку реалізації права на звернення до суду.

До таких умов належать:

-               підсудність справи даному суду;

-               звернення до належного виду провадження цивільного су­дочинства (цю умову введено автором додатково);

-               дотримання процесуальної форми звернення до суду, якою є письмова заява (її зміст і реквізити), сплата судового збору та вит­рат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

-               дієздатність особи, що подала заяву.