5. Відстрочка, розстрочка та зменшення розміру судових витрат

 

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може:

1)                 відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду спра­ви;

2)                 зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи;

3)                 звільнити сторони від оплати судових витрат.

Розстрочка - це встановлений судом період часу, протягом якого судовий збір та витрати на інформаційно-технічне за­безпечення розгляду справи вносяться зобов'язаною особою частковими платежами у строки, встановлені ухвалою чи рішенням суду.

Відстрочка - це встановлення судом більш пізнього строку сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне за­безпечення розгляду справи, ніж як це передбачено ч. 5 ст. 119 ЦПК.

Відстрочка чи розстрочка встановлюються ухвалою суду на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рі­шення у справі.

Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до ст. 207 ЦПК залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або роз­строчена до ухвалення цього рішення.

Зменшення розміру судових витрат може мати місце:

-                     у разі подання позовної заяви після подання заяви про за­безпечення доказів (частини 3, 4 ст. 133 ЦПК);

-                     у разі подання позовної заяви після подання заяви про за­безпечення позову з метою запобігання порушення права інте­лектуальної власності (частини 4, 5 ст. 151 ЦПК).

У цих випадках розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про за­безпечення доказів або позову. Проте нині відсутні норма­тивні акти, якими встановлено розмір судового збору при по­данні заяв про забезпечення доказів чи позову до пред'явлен­ня позовної заяви до суду.

 

6. Розподіл судових витрат між сторонами

 

Правила розподілу судових витрат між сторонами

1.                  Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуд­жує з другої сторони понесені нею і документально підтверд­жені судові витрати. Щодо документального підтвердження, то особа повинна подати суду договір про надання юридичної допомоги, квитанції про сплату такої допомоги, платіжне до­ручення про перерахування суми за надання юридичної допо­моги безготівково тощо.

2.                  Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуд­жуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених по­зовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

3.                  Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звіль­нено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

4.                  Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових вит­рат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, вста­новленому постановою Кабінету Міністрів України «Про гра­ничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компен­сації за рахунок держави». Ці витрати компенсуються за ра­хунок держави Державною судовою адміністрацією в їх фак­тичному розмірі, але не більше від граничних розмірів ком­пенсації таких витрат.

5.                  Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звіль­нено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої части­ни вимог. Розрахунок має вестися відповідно до задоволеної частки: якщо позивач просив стягнути з відповідача 10 000 грн, а суд задовольнив позов лише на 5 000 грн, то з відповідача може бути стягнуто 1/2 від встановленого розміру судового збору.

6.                  У разі залишення позову без задоволення, закриття про­вадження у справі або залишення без розгляду позову позива­ча, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, по­несені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

7.                  Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не пере­даючи справи на новий розгляд, змінює рішення або постанов­ляє нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо судом апеляційної інстанції було ухвалено нове судо­ве рішення, що відрізняється від рішення суду першої інстанції, наприклад на користь відповідача, чи якщо рішен­ня першої інстанції змінено, то при розподілі судових витрат в обох випадках застосовується положення ч. 1 ст. 88 ЦПК. Як­що ж сторони мають певні пільги, то до них застосовувати­муться механізми розподілу судових витрат, передбачених іншими частинами ст.88 ЦПК.

8.                  У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

9.                  Якщо сторони під час укладення мирової угоди не перед­бачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

10.              В інших випадках закриття провадження у справі, а та­кож у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.