3. Наслідки порушення правил юрисдикції цивільних справ суду

 

У ЦПК немає єдиної норми, яка регламентувала б наслідки порушення правил юрисдикції цвільних справ суду, як це пе­редбачено щодо наслідків порушення правил підсудності (ст. 115 ЦПК), проте такі наслідки мають місце в окремих нормах ЦПК. Так, п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК передбачено, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цвільного судочинства, то суддя відмовляє у відкритті провадження у справі. Пунк­том 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК передбачено, якщо недотримання пра­вил цивільної юрисдикції судом буде встановлено після від­криття провадження у справі, то суддя своєю ухвалою має зак­рити провадження у справі. Останні дві норми, незважаючи на відмінність у застосованій термінології, фактично, мають на увазі один і той самий випадок, коли заява подана з пору­шенням компетенції суду щодо розгляду правового питання в межах цивільного судочинства. Дане положення представля­ється необхідним застосовувати разом із застосуванням обов'язку суду (ст. 10 ЦПК) щодо роз'яснення питання, до повноважень якого суду належить вирішення розглядуваної правової ситуації.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК передбачено, що суддя постановлює ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу справи на вирішен­ня до третейського суду і від відповідача до початку з'ясуван­ня обставин у справі та перевірки їх доказами надійшло запе­речення проти вирішення спору у суді. Дане положення свід­чить про те, що договірна підсудність стає виключною після досягнення сторонами відповідної згоди з приводу вибору на користь третейського суду. Оскільки третейських судів існує багато, то при відсутності чіткої вказівки на конкретний тре­тейський суд можна буде констатувати виникнення спору що­до підсудності справи суду. Вважаємо, що такий спір може ви­рішуватися на користь суду загальної юрисдикції.

Тема 7. Підсудність цивільних справ суду

1. Поняття підсудності цивільних справ

Законом України «Про судоустрій України» (надалі-Закон) судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. За ст. 19 цього Закону систему судів загальної юрисдикції утворюють загальні і спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Суди цивільної юрисдикції належать до загальних судів, систему яких складають: місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Верховний Суд України. Місцеві суди цивільної юрисдикції - це районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. У ЦПК вживаєть­ся термін «суди першої інстанції» (статті 107, 118, 292), а у За­коні такий термін відсутній, у підручниках з цивільного проце­су багатьма науковцями вживається термін «ланки судової сис­теми», такий термін мав місце у попередній редакції Закону «Про судоустрій України». Тобто потрібно уніфікувати терміно­логію цих двох нормативних актів, оскільки така невизна­ченість впливає на правильне формулювання термінів, зокрема інститутів підсудності, компетенції (підвідомчості), юрисдикції.

Під підсудністю цивільних справ слід розуміти віднесен­ня підвідомчої суду справи до компетенції певного суду.