Аномалії статевих хромосом.

Аномалії статевих хромосом у людини частіше всього мають вид трисомій і моносемій. Сумарна частота складає 4,0 на 1000 народжених.

Особливістю гоносомних аномалій являється мозаїчність. Можливі сполучення різних кланів клітин (нормальні і аномальні), які обумовлюють різну клінічну симптоматику у хворих з одним і тим же синдромом.

У жінок найбільш часто зустрічаються аномалії статевих хромосом, які проявляються синдромами Шерешевського-Тернера (ХО) і трипло-Х (ХХХ), а в чоловіків – синдромом Клайнфельтера ( ХХУ) і подвійною хромосомою У (ХУУ).

Синдром Шерешевського-Тернера

Перший клінічний опис даного синдрому зроблено в 1925 р. Н.А.Шерешевським, а класичний опис належить Х.Х.Тернеру (1938р). Цитогенетично природу захворювання відкрив С.Є.Форд в 1959 р., виявивши каріотип 45,ХО.

Синдром ХО зустрічається з частотою 1 на 3000 н/н.

Моносомія по Х хромосомі виявляється приблизно при 1% всіх випадків, а серед спонтанних абортів – в 18,5% випадків. Близько 95% зигот з хромосомним набором ХО гине внутрішньоутробно.

Клінічні симптоми захворювання проявляються з перших днів життя. Характерно:

• низький зріст ( 98%),

• шкірні криловидні складки на короткій шиї (до 60%),

• широка грудна клітка (60%),

• Х-подібне викривлення гомілок (56%),

• статевий інфантилізм, первинна аменорея і безпліддя (більше 90%),

• уражається серцево-судинна, сечостатева, скелетна і шкірна системи.

При дерматогліфічному дослідженні визначається дистально розміщений осьовий трирадіус, поперечна долонна складка, збільшення частоти взірців в ділянці гіпотенара і високий гребневий малюнок.

Інтелектуальний розвиток нормальний або близький до норми. Синдром характеризується великою цитогенетичною і клінічною варіаційністю, що пояснюється мозаїчністю і втратою різних частин статевих хромосом.

Приблизно у 60% хворих в каріотипі міститься тільки одна Х хромосома, а в інших випадках спостерігаються різноманітні типи структурних перебудов цієї хромосоми.

Попередній діагноз синдрому Шерешевського-Тернера ґрунтується на характерній клінічній картині і дослідженні статевого хроматину, а кінцевий – на результатах цитогенетичного (кардіологічного) аналізу.

Дифдіагностику проводять з синдромом Ботеви-Ульріха (автономно-домінантною хворобою, при якій у деяких хворих зберігається генеративна функція, спостерігається передача патологічного гену (або генів) з покоління в покоління, відсутня характерна цитогенетична картина (ХО).

Синдром Клайнфельтера

Клінічно описаний І.Ф.Клайнфельтером в 1942 р., а Цитогенетично С.Е.Фордом і співав. в 1959р.Генетичною особливістю цього синдрому є різноманітність хромосомних варіантів і їх сукупність (мозаїчність). Знайдено декілька типів полісомії по хромосомах Х і У. У чоловіків 47,ХХУ, 48,ХХХУ,49,ХХХУУ, 49,ХХХХУ та ін. Частіше зустрічається варіант 47,ХХУ, частота їх коливається від 2-2,5 на 100 н/н хлопчиків.

Для мужчин з цим синдромом характерно:

• високий ріст,

• непропорційно довгі кінцівки,

• порушений сперматогенез і в результаті цього безпліддя,

• гінекомастія,

• зменшені яєчка,

• підвищена продукція жіночих статевих гормонів,

• схильність до ожиріння,

• незначне оволосіння в підпахових впадинах і на лобку.

Клінічна картина проявляється у хлопчиків тільки в період статевого дозрівання. Діагностувати синдром Клайнфельтера, особливо у дорослих, неважко. Високий зріст, будова скелета по жіночому типу, гінекомастія, ожиріння, зниження інтелекту – дозволяє навіть без дослідження статевого хроматину визначити синдром Клайнфельтера. Визначення статевого хроматину в зішкрібі зі слизової оболонки щоки і при визначенні в каріотипі зайвої Х хромосоми – діагноз не викликає сумніву.

Лікування тестостероном і метилтестостероном направлене на корекцію вторинних статевих ознак. Однак, пацієнт навіть після терапії залишається безплідним.

Основні показники для направлення хворих на цитогенетичне дослідження

1.Патологія статевого хроматину.2.Множинні вади розвитку.3.Олігофренія в сукупності з рисами внутрішньоутробного дисгенезу або вродженими вадами розвитку.4.Повторні спонтанні аборти у жінок, мертвонароджені діти в анамнезі або діти з вадами розвитку (обстеженню підлягають і їхні чоловіки).Необхідно проводити обстеження родичів померлих дітей з множинними вадами розвитку або встановленим хромосомних синдромом: сибсів пробанда і інших родичів дітородного віку і випадку виявлення структурної перебудови у пробанда і збалансованого носійства транс локації або інверсії у матері або батька. В жінок з високим ризиком народження дитини з хромосомною патологією визначають каріотип плоду.