Хромосомні хвороби

План

1.Визначення та частота розповсюдження хромосомних хвороб

2.Класифікація,етіологія та патогенез розвитку хромосомних хвороб

3.Загальні клінічні особливості хромосомних хвороб

4.Характеристика найбільш поширених хромосомних синдромів. Медико-генетичний прогноз.

Визначення і частота розповсюдження хромосомних хвороб

Хромосомні хвороби – велика група природжених спадкових хвороб, які клінічно характеризуються множинними вадами розвитку, в основі яких лежать числові або структурні зміни хромосом.

Найбільш повні дані про частоту і розповсюдження хромосомних хвороб можна отримати на основі цитогенетичних досліджень спонтанних абортів, мертвонароджених і новонароджених з природженими вадами розвитку.

Хромосомні аберації:

Серед новонароджених зустрічаються приблизно в 1 % дітей

Серед дітей, які народилися із затримкою психомоторного розвитку і які мають вади розвитку – від 10 до 30 %.

Більш як 50 % спонтанних абортів в 1 триместрі вагітності пов’язані з хромосомними абераціями.

У хворих з порушенням статевої диференціації від 20 до 50 %.

У хворих з первинною і вторинною аменореєю від 10 до 50 %.

Структурні хромосомні перебудови у 5 % подружніх пар є причиною звичного не виношування вагітності.

КЛАСИФІКАЦІЯ, ЕТІОЛОГІЯ ТА ПАТОГЕНЕЗ РОЗВИТКУ ХРОМОСОМНИХ ХВОРОБ.

У людини знайдено всі форми хромосомних і геномних мутацій. Більшість хромосомних хвороб виникає спорадично в результаті геномної чи хромосомної мутації в гаметах здорових батьків або при перших поділах зиготи. Хромосомні зміни в гаметах призводять до розвитку так званих повних або регулярних форм порушення каріотипу, а відповідні зміни хромосом на ранніх стадіях розвитку зиготи є причиною виникнення СОМАТИЧНОЇ МОЗАЇЧНОСТІ, або мозаїчних організмів ( наявність в організмі двох або більше клітинних ліній з різним числом хромосом). Зигота, яка розвивається, може бути сформована двома або більше клітинними лініями, співвідношення яких в мозаїчному організмі залежить від стадії, на якій відбулося порушення, а також від життєздатності і темпів проліферації утворюваних клітинних ліній.

В ОСНОВУ КЛАСИФІКАЦІЇ ХРОМОСОМНИХ ХВОРОБ ПОКАЛАДЕНО ТИП ХРОМОСОМНОЇ АНОМАЛІЇ І ХАРАКТЕР ДИСБАЛАНСУ ХРОМОСОМНОГО МАТЕРІАЛУ ВІДПОВІДНОГО КАРІОТИПУ.

Виходячи з цих принципів хромосомні аномалії каріотипу поділяються на 3 групи:

1.кількісні порушення за окремими хромосомами (анеуплодії)

2.порушення кратності повного гаплоїдного набору хромосом ( поліплоїдії)

3.структурні перебудови хромосом

Перші дві групи відносяться до геномних мутацій, а третя група – до хромосомних.

ПОЛІПЛОЇДІЯ виникає в результаті порушення нормального мітотичного циклу, подвоєння хромосом не супроводжується поділом ядра і клітини. Прикладом є триплоїдія ( 69, ХХХ ) і тетраплоїдія ( 92, ХХХХ ), які частіше зустрічаються в матеріалі спонтанних абортів або в плоді і мертвонароджених, а інколи і в новонароджених, в яких тривалість життя з такими аномаліями складає, як правило всього декілька днів.

АНЕУПЛОЇДІЯ (збільшення або зменшення однієї або декількох хромосом), виникає в результаті нерозходження хромосом в мейотичних поділах або в мітозі. Термін «нерозходження» означає відсутність розладнання хромосом (в мейозі) або хроматид (в мітозі) в анафазі. В результаті нерозходження виникають гамети з аномальним набором хромосом.

СТРУКТУРНІ ЗМІНИ ХРОМОСОМ у людини зустрічаються рідше, ніж числові аберації. Структурні перебудови можуть бути хромосомними і хроматидними, супроводжуватись змінами кількості генетичного матеріалу (делеції і дуплікації), або лише зводяться до його переміщення (інверсії, транс локації). В перебудові може брати участь одна або більше хромосом з декількома розривами і з’єднаннями.

Будь-яка хромосома каріотипу людини може брати участь в кількісних чи структурних змінах. Виходячи з цього, можна спостерігати велику різноманітність описаних хромосомних форм. Практична цитогенетика постійно стикається з виявленням нових хромосомних аномалій при дослідженні різноманітних клітин і тканин в різні періоди розвитку людини.

ЗАГАЛЬНІ КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ХРОМОСОМНИХ ХВОРОБ.

Характер і важкість клінічного прояву хромосомних хвороб залежить від виду аномалії і ступеня втягнення хромосом. Діагностика хромосомних синдромів на основі клінічних характеристик не завжди можлива з наступних причин:

відсутня патогномонічна для даного синдрому ознака;

перекривання ознак різних хромосомних синдромів;

варіабельність фенотипічних проявів одного і того ж синдрому у різних індивідуумів;

вади розвитку, які спостерігаються при хромосомних синдромах можуть зустрічатися і при нормальному каріотипі.

Клініко-цитогенетичне вивчення хромосомних аномалій дозволяє визначити ряд ознак, які в різних поєднаннях і з різним ступенем вираженості зустрічаються при всіх хромосомних синдромах.При вивченні кореляції фенотипу з каріотипом було зроблено важливе заключення про те, що чим більша кількість хромосомного матеріалу втрачена або набута, тим значніші відхилення в розвитку, тим раніше вони проявляються в онтогенезі. Тому аномалії за крупними хромосомами зустрічаються дуже рідко. Крім цього, нестача генетичного матеріалу відображається на організмі важче, ніж його надлишок і тому повні моносомії (особливо у живонароджених) зустрічаються значно рідше, ніж повні трисомії. Клінічна картина залежить не тільки від розміру хромосоми, яка бере участь в патологічному процесі, але й велике значення має і її якісний склад.