Вступ
Курс «Сучасна українська мова» у фаховій підготовці вчителя початкових класів займає провідне місце, оскільки без знання української мови унеможливлюється розвиток професійної комунікативної компетенції майбутнього педагога. Здатність правильно, доречно, застосовувати мовні одиниці у повсякденному і професійному спілкуванні є метою вивчення української мови у вищій школі.
Розділ «Пунктуація української мови» є органічною складовою предмету «Сучасна українська літературна мова», що вивчається студентами педагогічного факультету на ІІ курсі. Пунктуація (лат. punctuatio — punctum, що означає крапка) — це система правил уживання на письмі розділових знаків і розділ мовознавчої науки про використання розділових знаків. Пунктуація, нормована правописом система правил про вживання розділових знаків для розчленування тексту відповідно до його значеннєвологічних, синтаксичних та інтонаційних особливостей. У давніх рукописах уживалися на грець. лад: кома, крапка, чотири- й трикрапка, хрестик, рідше крапка-кома. Нинішня система розділових знаків (крапка, кома, знаки оклику й запитання, двокрапка, середник, розділка, риска, дужки, лапки, абзац, підкреслення курсивом, а спершу й скісна риска) склалися у нас з поширенням друку в 16 — 17ст. під зах. впливом. Різні засади вживання розділових знаків для членування тексту синтаксичного (комою виділяти звертання, відокремлені звороти, вставні слова, підрядні речення, одне головне від іншого), логічного (лапками виділяти цитати й іронічно вжиті слова, дужками вставний коментар до тексту, а абзацами логічно завершені частини тексту) та інтонаційного (паузи позначувати коротші — комою, а довші — крапкою, рискою, при недокінченій думці — трьома крапками; питальну інтонацію позначувати знаком запиту, а емфатичну — після вигуків і звертань — знаком оклику) перехрещуються і ті самі знаки уживаються в різних функціях. Окремі знаки уживаються ще й у ідеографічно-цінувальній функції (крапка — на вираз скорочення слова; знак запиту в дужках після цитати як вираз сумніву чи здивування; знак оклику в дужках там таки як вираз здивування, обурення, іронії чи підкреслення, що цитоване не є опискою). До синтаксично-логічного членування тексту належить і писання слів окремо, разом чи з розділкою. Найдавніші рукописи писали текст без поділу на слова (початковий і кінцевий склад слова могли інколи позначуватися значком акуту чи ґравісу, а у випадках назвучного голосного ще й значками придиху), а в 15 — 17ст. друковані ще прийменники разом з ім’ям.
В українській мові вживаються одиничні (крапка, двокрапка, три крапки, кома, крапка з комою, тире, знак питання, знак оклику, знак виноски) та парні (дві коми, два тире, лапки, дужки) розділові знаки (пунктограми). Призначення розділових знаків - полегшити читачеві сприйняття змісту написаного:
крапка ділить текст на речення.
- двокрапка відділяє одну частину від другою, вказуючи на те, що в цій другій частині міститься пояснення, розкриття причини того, про що йшлося у першій.
три крапки (багато крапок) вказує на те, що в реченні не всі його компоненті наявні, а речення не закінчене, обірване.
- кома розділяє граматично рівноправні частини простого чи складного речення.
- крапка з комою функціонально подібна до коми, але розділяє складні (або ускладнені) за будовою граматично рівноправні частини.
- тире розділяє головні частини речння (якщо вони виражені подібними лексично- граматичними категоріями), порівнювані мовні одиниці, частини складного безсполучникового речення, які перебувають в умовно-часових, протиставних та причиново-наслідкових зв'язках.
- знак питання ділить текст на речення, але разом з тим вказує на те, що речення містить у собі питання.
- знак оклику ділить текст на речення та вказує на експресивність мовлення, вигук.
- знак виноски – видільний, він вказує, що за словом, біля якого цей значок поставлений, має йти частина тексту, яка подається у порядковій частині сторінки або в кінці тексту.
- парні розділові знаки – дві коми, двоє тире, дужки, лапки – виділяють якийсь відрізок тексту (другорядні члени речння), коли є потреба його відокремити, вставні і вставлені слова, словосполучення, звертання.
Українська пунктуація побудована на структурному, смисловому та інтонаційному принципах.
Цільовий модуль цілі навчальної групи
|
Елементи засвоєння |
|||||
|---|---|---|---|---|---|---|
Елементи знань |
Р |
В |
З |
А |
С |
О |
1. Пунктуація як розділ науки про мову. |
А1 |
А2 |
А3 |
А4 |
А5 |
А6 |
2. Пунктуаційні одиниці. |
В1 |
В2 |
В3 |
В4 |
В5 |
В6 |
3. Принципи класифікації ПО. |
C1 |
C2 |
C3 |
C4 |
C5 |
C6 |
4. Правила вживання ПО. |
D1 |
D2 |
D3 |
D4 |
D5 |
D6 |
А1 – розуміння специфіки предмету вивчення пунктуаційної науки.
А2 – відтворення поняття пунктуації як розділу граматики.
А6 – власна оцінка пунктуації у порівнянні з іншими науками про мову.
В1 – розуміння основних ознак ПО.
В2 – відтворення визначення пунктуації.
В3 – застосування знань про ПО під час мовного аналізу тексту.
С1 – розуміння підходів до класифікації ПО.
С2 – відтворення відомих класифікаційних схем ПО.
С3 – застосування знань під час фразеологічного розбору.
С6 – оцінка доречності існування багатьох класифікацій ПО.
D1 – розуміння правил вживання розділових знаків.
D2 – відтворення правил вживання ПО.
D3 – застосування знань про правила вживання пунктуаційних одиниць.
D4 – аналіз правил вживання ПО.
D6 – оцінка вчення про правила вживання ПО.
Цілі розвивальної групи
R1 – розвивати вміння порівнювати ПО з одиницями інших мовних рівнів.
R2 – удосконалювати вміння виокремлювати пунктуаційні одиниці у текстах різних стилів.
R3 – удосконалювати вміння доречно використовувати пунктуаційні одиниці у спілкуванні та письмі.
R4 – розвивати вміння аналізувати функції ПО у тексті.
R5 – удосконалювати культуру усного та писемного мовлення.
R6 – удосконалювати пам'ять, увагу та мислення.
ЦІЛІ ВИХОВНОЇ ГРУПИ
V1 – сформувати інтерес і пошану до народних традицій і звичаїв.
V2 – сформувати активне ставлення до життя.
V3 – сформувати чесність та порядність по відношенню до друзів, родичів, знайомих.
V4 – сприяти вихованню порядності, честі, патріотизму.
V5 – сформувати свідомого громадянина України.
Змістовий модуль
У розділі «Пунктуація української мови» передбачено розгляд таких тем: «Специфіка пунктуації як розділу мовознавства. Поняття про пунктуаційні одиниці», «Системні зв’язки у сфері пунктуації», «Становлення й розвиток пунктуаційних одиниць. Структурно-семантичні основи авторських видозмін у пунктуації». Необхідно розкрити зміст понять пунктуація, розділові знаки.
У розділі вивчається:
Історія становлення пунктуації як лінгвістичної науки;
Специфічні ознаки ПО;
Різні підходи до класифікації пунктуаційних одиниць;
Структурні типи ПО;
Походження, становлення і розвиток ПО;
Основна література до розділу
1. Волкотруб Г.Й. Практична стилістика сучасної української мови: Навч.
Посібник. – К.: ТОВ “ЛДЛ”, 1998. – 176 с.
2. Глущик С.В. та ін. Сучасні ділові папери: Навч. Посібник для вищ. та
серед. навч. закладів / С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – К.: А.С.К.,
1998. – 174 с.
3. Коваль А.П. Ділове спілкування: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1992. –
280 с.
4. Культура мови на щодень / С.Я.Єрмоленко, Н.С.Дужик, К.В.Ленець та ін. За
ред. докт. філол. наук С.Я.Єрмоленко. – К., 1997. – Випуск 1. – 138 с.
5. Пазяк О.М., Кисіль Г.Г. Українська мова і культура мовлення: Навч.
посібник. – К.: Вища шк., 1995. – 239 с.
6. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів: Практ. посібник. – К.:
1995. – 208 с.