Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Кредитно-модульно навчання.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
109.57 Кб
Скачать

Вступ

Курс «Сучасна українська мова» у фаховій підготовці вчителя початкових класів займає провідне місце, оскільки без знання української мови унеможливлюється розвиток професійної комунікативної компетенції майбутнього педагога. Здатність правильно, доречно, застосовувати мовні одиниці у повсякденному і професійному спілкуванні є метою вивчення української мови у вищій школі.

Розділ «Пунктуація української мови» є органічною складовою предмету «Сучасна українська літературна мова», що вивчається студентами педагогічного факультету на ІІ курсі. Пунктуація (лат. punctuatio — punctum, що означає крапка) — це система правил уживання на письмі розділових знаків і розділ мовознавчої науки про використання розділових знаків. Пунктуація, нормована правописом система правил про вживання розділових знаків для розчленування тексту відповідно до його значеннєвологічних, синтаксичних та інтонаційних особливостей. У давніх рукописах уживалися на грець. лад: кома, крапка, чотири- й трикрапка, хрестик, рідше крапка-кома. Нинішня система розділових знаків (крапка, кома, знаки оклику й запитання, двокрапка, середник, розділка, риска, дужки, лапки, абзац, підкреслення курсивом, а спершу й скісна риска) склалися у нас з поширенням друку в 16 — 17ст. під зах. впливом. Різні засади вживання розділових знаків для членування тексту синтаксичного (комою виділяти звертання, відокремлені звороти, вставні слова, підрядні речення, одне головне від іншого), логічного (лапками виділяти цитати й іронічно вжиті слова, дужками вставний коментар до тексту, а абзацами логічно завершені частини тексту) та інтонаційного (паузи позначувати коротші — комою, а довші — крапкою, рискою, при недокінченій думці — трьома крапками; питальну інтонацію позначувати знаком запиту, а емфатичну — після вигуків і звертань — знаком оклику) перехрещуються і ті самі знаки уживаються в різних функціях. Окремі знаки уживаються ще й у ідеографічно-цінувальній функції (крапка — на вираз скорочення слова; знак запиту в дужках після цитати як вираз сумніву чи здивування; знак оклику в дужках там таки як вираз здивування, обурення, іронії чи підкреслення, що цитоване не є опискою). До синтаксично-логічного членування тексту належить і писання слів окремо, разом чи з розділкою. Найдавніші рукописи писали текст без поділу на слова (початковий і кінцевий склад слова могли інколи позначуватися значком акуту чи ґравісу, а у випадках назвучного голосного ще й значками придиху), а в 15 — 17ст. друковані ще прийменники разом з ім’ям.

В українській мові вживаються одиничні (крапка, двокрапка, три крапки, кома, крапка з комою, тире, знак питання, знак оклику, знак виноски) та парні (дві коми, два тире, лапки, дужки) розділові знаки (пунктограми). Призначення розділових знаків - полегшити читачеві сприйняття змісту написаного:

крапка ділить текст на речення.

- двокрапка відділяє одну частину від другою, вказуючи на те, що в цій другій частині міститься пояснення, розкриття причини того, про що йшлося у першій.

три крапки (багато крапок) вказує на те, що в реченні не всі його компоненті наявні, а речення не закінчене, обірване.

- кома розділяє граматично рівноправні частини простого чи складного речення.

- крапка з комою функціонально подібна до коми, але розділяє складні (або ускладнені) за будовою граматично рівноправні частини.

- тире розділяє головні частини речння (якщо вони виражені подібними лексично- граматичними категоріями), порівнювані мовні одиниці, частини складного безсполучникового речення, які перебувають в умовно-часових, протиставних та причиново-наслідкових зв'язках.

- знак питання ділить текст на речення, але разом з тим вказує на те, що речення містить у собі питання.

- знак оклику ділить текст на речення та вказує на експресивність мовлення, вигук.

- знак виноски – видільний, він вказує, що за словом, біля якого цей значок поставлений, має йти частина тексту, яка подається у порядковій частині сторінки або в кінці тексту.

- парні розділові знаки – дві коми, двоє тире, дужки, лапки – виділяють якийсь відрізок тексту (другорядні члени речння), коли є потреба його відокремити, вставні і вставлені слова, словосполучення, звертання.

Українська пунктуація побудована на структурному, смисловому та інтонаційному принципах.

Цільовий модуль цілі навчальної групи

Елементи засвоєння

Елементи знань

Р

В

З

А

С

О

1. Пунктуація як розділ науки про мову.

А1

А2

А3

А4

А5

А6

2. Пунктуаційні одиниці.

В1

В2

В3

В4

В5

В6

3. Принципи класифікації ПО.

C1

C2

C3

C4

C5

C6

4. Правила вживання ПО.

D1

D2

D3

D4

D5

D6

А1 – розуміння специфіки предмету вивчення пунктуаційної науки.

А2 – відтворення поняття пунктуації як розділу граматики.

А6 – власна оцінка пунктуації у порівнянні з іншими науками про мову.

В1 – розуміння основних ознак ПО.

В2 – відтворення визначення пунктуації.

В3 – застосування знань про ПО під час мовного аналізу тексту.

С1 – розуміння підходів до класифікації ПО.

С2 – відтворення відомих класифікаційних схем ПО.

С3 – застосування знань під час фразеологічного розбору.

С6 – оцінка доречності існування багатьох класифікацій ПО.

D1 – розуміння правил вживання розділових знаків.

D2 – відтворення правил вживання ПО.

D3 – застосування знань про правила вживання пунктуаційних одиниць.

D4 – аналіз правил вживання ПО.

D6 – оцінка вчення про правила вживання ПО.

Цілі розвивальної групи

R1 – розвивати вміння порівнювати ПО з одиницями інших мовних рівнів.

R2 – удосконалювати вміння виокремлювати пунктуаційні одиниці у текстах різних стилів.

R3 – удосконалювати вміння доречно використовувати пунктуаційні одиниці у спілкуванні та письмі.

R4 – розвивати вміння аналізувати функції ПО у тексті.

R5 – удосконалювати культуру усного та писемного мовлення.

R6 – удосконалювати пам'ять, увагу та мислення.

ЦІЛІ ВИХОВНОЇ ГРУПИ

V1 – сформувати інтерес і пошану до народних традицій і звичаїв.

V2 – сформувати активне ставлення до життя.

V3 – сформувати чесність та порядність по відношенню до друзів, родичів, знайомих.

V4 – сприяти вихованню порядності, честі, патріотизму.

V5 – сформувати свідомого громадянина України.

Змістовий модуль

У розділі «Пунктуація української мови» передбачено розгляд таких тем: «Специфіка пунктуації як розділу мовознавства. Поняття про пунктуаційні одиниці», «Системні зв’язки у сфері пунктуації», «Становлення й розвиток пунктуаційних одиниць. Структурно-семантичні основи авторських видозмін у пунктуації». Необхідно розкрити зміст понять пунктуація, розділові знаки.

У розділі вивчається:

  • Історія становлення пунктуації як лінгвістичної науки;

  • Специфічні ознаки ПО;

  • Різні підходи до класифікації пунктуаційних одиниць;

  • Структурні типи ПО;

  • Походження, становлення і розвиток ПО;

Основна література до розділу

1. Волкотруб Г.Й. Практична стилістика сучасної української мови: Навч.

Посібник. – К.: ТОВ “ЛДЛ”, 1998. – 176 с.

2. Глущик С.В. та ін. Сучасні ділові папери: Навч. Посібник для вищ. та

серед. навч. закладів / С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – К.: А.С.К.,

1998. – 174 с.

3. Коваль А.П. Ділове спілкування: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1992. –

280 с.

4. Культура мови на щодень / С.Я.Єрмоленко, Н.С.Дужик, К.В.Ленець та ін. За

ред. докт. філол. наук С.Я.Єрмоленко. – К., 1997. – Випуск 1. – 138 с.

5. Пазяк О.М., Кисіль Г.Г. Українська мова і культура мовлення: Навч.

посібник. – К.: Вища шк., 1995. – 239 с.

6. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів: Практ. посібник. – К.:

1995. – 208 с.