(До теми «Морфологія української мови»)

Курс «Сучасна українська мова» у фаховій підготовці вчителя початкових класів займає провідне місце, оскільки без знання української мови унеможливлюється розвиток професійної комунікативної компетенції майбутнього педагога. Здатність правильно, доречно, застосовувати мовні одиниці у повсякденному і професійному спілкуванні є метою вивчення української мови у вищій школі.

Розділ «Морфологія української мови» є органічною складовою предмету «Сучасна українська літературна мова», що вивчається студентами педагогічного факультету на ІІ курсі. Морфологія — розділ граматики, в якому вивчають явища, що характеризують граматичну природу слова як граматичної одиниці мови. Це вчення про будову та граматичні класи слів (частини мови), граматичні категорії і систему словозміни їх. Основною одиницею морфології є слово, але в аспекті граматичної будови, особливостей змінювання і творення, вираження властивих слову граматичних значень.

Підставою для виділення морфології як окремого розділу граматики є членованість слова на менші одиниці — морфеми (морфологічні одиниці (МО)). Слова тоді передбачають подвійне членування, яке полягає у тому, що означуване слово членується на менші означувані, а його означальне — на менші означальні, до того ж компоненти внутрішнього (змістового) плану співвідносяться з компонентами зовнішнього (звукового) плану. Морфологія стосується вираження значень не коренями, а афіксами, що відрізняє її від лексикології.

Отож, морфологія як наука передбачає розв'язання таких завдань:

- визначення приницпів розчленування лексем на словоформи та об'єднання словоформ у лексеми;

- з'ясування частини семантики слова як морфологічної (граматичне значення);

- обґрунтування переліку морфологічних категорій та їх природи;

- опис сукупності формальних засобів, закріплених за відповідними частинами мови та їхніми морфологічними категоріями.

Тому вивчення морфологічних сполук залучає студентів до скарбниці народної мудрості, дає можливість зрозуміти походження, сферу використання МО, спонукає до збагачення власного словникового запасу.

Теоретичні знання (поняття про специфіку та морфологічні категорії МО, їх дослідження, принципи класифікації) студенти повинні використовувати і на практиці: вміти виокремлювати МО у тексті, з’ясовувати їх функцію, здійснювати морфологічний розбір і т.д.

Таким чином, вивчення морфологічного багатства української мови є важливим компонентом фахової підготовки вчителя початкових класів.

Цілі навчальної групи

	Елементи засвоєння
Елементи знань	Р	В	З	А	С	О
1. Морфологія як розділ науки про мову.	А1	А2	А3	А4	А5	А6
2. Ознаки морфологічних одиниць.	В1	В2	В3	В4	В5	В6
3. Принципи класифікації МО.	C1	C2	C3	C4	C5	C6
4. Структурні моделі МО.	D1	D2	D3	D4	D5	D6
5. Системні зв’язки у сфері морфології.	E1	E2	E3	E4	E5	E6
6. Походження морфологізмів.	F1	F2	F3	F4	F5	F6
7. Становлення і розвиток МО.	G1	G2	G3	G4	G5	G6
8. Оказіональні модифікації МО.	H1	H2	H3	H4	H5	H6
9. Особливості морфологічного розбору.	I1	I2	I3	I4	I5	I6

А₁ – розуміння специфіки предмету вивчення морфологічної науки.

А₂ – відтворення поняття морфології як розділу граматики.

А₆ – власна оцінка морфології у порівнянні з іншими науками про мову.

В₁ – розуміння основних ознак МО.

В₂ – відтворення визначення морфологізму.

В₃ – застосування знань про МО під час мовного аналізу тексту.

С₁ – розуміння підходів до класифікації МО.

С₂ – відтворення відомих класифікаційних схем МО.

С₃ – застосування знань під час фразеологічного розбору.

С₆ – оцінка доречності існування багатьох класифікацій МО.

D₁ – розуміння типових конструкцій морфологізмів.

D₂ – відтворення структурних моделей МО.

D₃ – застосування знань про структурні моделі під час морфологічного розбору.

D₄ – аналіз структурних моделей морфологізмів.

D₆ – оцінка вчення про структурні моделі у контексті морфологічної науки.

E₁ – розуміння явищ синонімії, антонімії, полісемії та омонімії МО.

E₂ – відтворення поняття синонімії, антонімії, полісемії та омонімії МО.

E₃ – застосування знань під час морфологічного розбору, складання творів.

E₄ – аналіз функцій синонімії, антонімії, полісемії та омонімії МО у текстах різних стилів.

E₅ – синтез знань про системні зв’язки у сфері морфології під час складання твору.

E₆ – оцінка знань про синонімію, антонімію, полісемію та омонімію МО для вирішення комунікативних завдань.

F₁ – розуміння сутності виникнення морфологізмів.

F₂ – відтворення джерел походження морфологізмів.

F₃ – застосування знань під час морфологічного розбору.

F₄ – аналіз специфіки походження морфологізмів.

F₆ – оцінка важливості дослідження сфер виникнення морфологізмів у руслі виучуваної теми.

G₁ – розуміння специфіки морфологізації вільних синтаксичних сполучень.

G₂ – відтворення знань про сутність морфологізації та її різновиди (метафоризація, метонімізація, евфемізація, каламбур).

G₃ – застосування знань про морфологізацію під час мовного аналізу речення.

H₁ – розуміння поняття модифікації МО у художніх текстах.

H₂ – відтворення різновидів трансформаційних схем МО.

H₃ – застосування знань під час морфологічного аналізу тексту.

H₄ – аналіз функцій морфологічних модифікацій у художніх текстах.

I₁ – розуміння суті морфологічного розбору.

I₂ – відтворення схеми морфологічного розбору.

I₃ – застосування морфологічного розбору під час виконання вправ.