3. Основні фактори виробництва.

Для виготовлення продукту виробництво використовує ресурси. Виробничі ресурси включають у себе природні, трудові, матеріальні, фінансові, інформаційні та ін. ресурси. Виробничі ресурси поділяють на відтворювальні, частково відтворювальні і невідтворювальні. У свою чергу відтворювальні поділяють на природно і штучно відтворювальні.

Усі ресурси, що задіяні у виробництві, називаються його факторами.

Фактори без які задіяні обов’язково у будь якому процесі виробництва, без яких виробництво неможливе називають основними факторами виробництва. Сучасна економічна наука виділяє такі основні фактори виробництва:

• праця – фізична і інтелектуальна діяльність людини у процесі виробництва;

• земля - сукупність природних умов виробництва, простір, клімат, природні багатства й т.п.;

• капітал - сукупність усіх матеріальних факторів виробництва, створених людиною засобів виробництва;

• підприємницький талант - здатність підприємців організовувати ефективне функціонування факторів виробництва.

У марксистській економічній науці використовується інша класифікація факторів виробництва. Тет виділяється три основних фактори:

• робоча сила - сукупність фізичних і духовних властивостей людини, її здатність до праці;

• предмети праці - те, на що спрямована праця людини, що складає матеріальну основу продукту (сировина, матеріали, електроенергія і т.п.);

• засоби праці - те, за допомогою чого людина впливає на предмет праці. Вони включають знаряддя праці (машини, механізми, інструмент) і умови праці (будинку, трубопроводи, земля як умова виробництва і т.п.).

Предмети і засоби праці в сукупності виступають як засоби виробництва. Засоби виробництва і робоча сила в сукупності утворюють продуктивні сили суспільства. Людина - це головна продуктивна сила.

Виробництво це не механічне поєднання робочої сили, засобів і предметів праці, а складна система взаємодії через технологію та організацію виробництва. З розвитком суспільного виробництва змінюється як вигляд його факторів, так і характер їх взаємодії. Зростає значення енергії, інформації, виробничої та соціальної інфраструктури, які можна виділити у самостійні фактори виробництва. Особливої ваги набуває знання та вміння, кваліфікація людини. Тому вчені ведуть мову про людський капітал. В умовах екологічної кризи й вичерпання природних ресурсів вводиться поняття природного капіталу.

Тема 3. Економічна система суспільства

1. Сутність та типи економічних систем.

2. Виробничі відносини, їх сутність та види.

3. Власність, її сутність та місце в економічній системі.

4. Типи, форми і види власності.

1. Сутність та типи економічних систем.

Економіка потребує певної організації, яка залежить від етапу історичного розвитку, національних особливостей, тощо, тобто потребує певної системи.

Серед економістів немає єдиного тлумачення поняття економічної системи. Зазвичай під економічною системою прийнято розуміти сукупність механізмів і інститутів розвитку і функціонування національного виробництва. Економічна система - це особливим образом упорядкована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних благ і послуг. Економічна система - це спосіб організації національної економіки.

Той або інший історичний або функціональний тип економічної системи визначає характер і природу соціально-політичної системи суспільства в цілому. До основних задач функціонування економічної системи відносяться:

• формування і забезпечення роботоздатності економіки;

• координація усіх видів економічної діяльності;

• реалізація соціальних цілей.

На розвиток економічної системи впливають ряд факторів:

• існуюча в країні система прийняття господарських рішень;

• структура власності;

• механізми забезпечення інформацією і координацією;

• механізми постановки цілей і спонукання людей до праці.

Структура економічної системи. Економічна система містить у собі три основних ланки, підсистеми: економічну структуру продуктивних сил суспільства, систему економічних відносин і механізм господарювання.

Класифікація економічних систем. Сучасний світ характеризується наявністю найрізноманітніших економічних систем, кожна з яких сформувалася в процесі тривалого історичного розвитку. Існують різні підходи до класифікації економічних систем.

Формаційний підхід. Цей підхід характерний для марксизму. У ньому виділяються суспільно-економічні формації: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична і комуністична.

Суспільно-економічна формація - це історичний тип суспільства, що розвивається на основі визначеного способу виробництва.

Спосіб виробництва - це сукупність продуктивних сил і виробничих відносин, рівень розвитку яких визначає перехід від однієї формації до іншої, більш прогресивної.

Цивілізаційний підхід припускає вивчення світової історії як єдиного планетарного цілого з поступовою зміною цивілізацій. У рамках цього підходу виділяють:

• аграрну цивілізацію;

• перехідне суспільство (ХVI – XVIII ст.);

• індустріальне суспільство (ХІХ – ХХ ст.);

• постіндустріальне суспільство (к. ХХ – поч. ХХІ ст.);

За способом організації господарської діяльності виділяють такі типи економічних систем:

• традиційна економіка. У ній практика використання ресурсів визначається традиціями і звичаями;

• планова економіка. Координація і спрямування економічної діяльності здійснюється за допомогою централізованого планування, керування і контролю;

• ринкова економіка. Заснована на товарно-грошових відносинах, приватній власності і конкуренції;

• змішана економіка. Поєднує ринкову організацію з державним регулюванням економіки;

• перехідна економіка. Це економіка, що знаходиться в процесі переходу від однієї економічної системи до іншої.