2. Капітал підприємства та його структура.

У відповідності до способу переносу вартості використовуваного виробничого капіталу на вартість створеного товару капітал ділиться на дві групи: основний і оборотний.

Основний капітал - капітал, який функціонує протягом тривалого часу, не втрачає своєї натуральної форми і переносить свою вартість на вартість продукції частинами. До основного капіталу відносяться будівлі, споруди, машини, устаткування, інструмент і інвентар (крім малоцінного й такого, що швидко зношується).

Оборотний капітал - капітал, який функціонує протягом одного виробничого циклу і цілком переносить свою вартість на продукт. До нього відносяться сировина, матеріали, незавершене виробництво, малоцінні й такі, що швидко зношуються інструменти та інвентар, а також капітал, використовуваний для найму робочої сили.

Процес переносу вартості основного капіталу протягом терміну його служби на вартість виготовленого продукту й акумулювання її в амортизаційному фонді називається амортизацією.

Амортизаційний фонд призначений для відновлення елементів основного капіталу, що вибув з виробничого процесу внаслідок фізичного і морального зношеня.

Фізичне зношення основного капіталу - це втрата ним споживчої вартості, матеріальне зношення в процесі використання або під впливом зовнішніх факторів (корозія, температура і т.п.).

Моральне зношення - це втрата вартості основного капіталу з двох причин:

• створення аналогічних, але більш дешевих засобів праці;

• випуск більш продуктивних засобів праці за тією ж ціною.

3. Витрати суспільства та підприємства.

У своїй діяльності підприємства використовують різноманітні ресурси. Більшість ресурсів купується на ринку і має вартісну форму. Витрати ресурсів на виробництво продукції, які набувають вартісної форми, називаються витратами виробництва.

Існує два підходи у розгляді витрат виробництва.

1) З точки зору всього суспільного виробництва їх поділяють на:

• Витрати суспільства. Вони характеризують, у що обходиться виробництво продукції суспільству в цілому. З позицій суспільства до витрат належать витрати, які виражені у вартості кінцевої продукції.

• витрати підприємства. Вони показують, у що обходиться виробництво продукції підприємству.

На рівні підприємства існує одночасно також два підходи до визначення витрат виробництва:

• бухгалтерський – важливий в господарській практиці. Саме бухгалтерські витрати законодавчо закріплені в законах про податки на прибуток підприємств;

• економічний – важливий для економічних досліджень, аналізу інвестиційних проектів. В його основі лежить теза про обмеженість ресурсів й альтернативних варіантах їх використання.

В економічному підході витрати розглядаються як альтернативні витрати, тобто альтернативна вартість ресурсів при найбільш доцільному альтернативному варіанті їх використання.

Економічні витрати – це витрати, які підприємство повинно здійснити, або ті доходи, які підприємство повинно забезпечити постачальникам ресурсів для того, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.

Економічні витрати поділяють на явні і неявні.

Явні (зовнішні) представляють собою плату постачальникам ресурсів (праці, сировини, енергії, придбання обладнання й т.п.). Вони відображаються на балансі підприємства, тому їх називають бухгалтерськими. В бухгалтерській звітності їм відповідає поняття собівартості.

Неявні (внутрішні) – це неоплачені витрати на власний та самостійно використовуваний ресурс. Вони не враховуються як витрати в бухгалтерській звітності й представляють собою недоотримані доходи через відмову використовувати власні ресурси за межами фірми. До неявних відносять й нормальний підприємницький прибуток.

В короткострокових періодах витрати поділяють на постійні та змінні.

Постійні (FC) – витрати, величина яких не залежить від змін обсягів випуску (орендна плата, адміністративні видатки, амортизація).

Змінні (VC) – витрати, величина яких змінюється в залежності від змін обсягів продукції (витрати на сировину, енергію, оплату праці робітників й т.п.).

В економічному аналізі розраховують такі показники витрат:

Валові (TC) – це всі витрати (постійні та змінні) в сукупності. TC = FC + VC.

Середні (AC) – величина витрат, яка приходиться на одиницю продукції. AC = TC / Q.

Граничні (MC) – додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці обсягу продукції. MC = ∆TC / ∆Q.

В економіці використання ресурсів підлягає дії закону спадної продуктивності ресурсів. Відповідно до нього, віддача від кожної додаткової одиниці ресурсу буде зменшуватися, якщо величина витрат цього фактора збільшується, а інші фактори залишаються незмінними.

Собівартість – грошовий вираз витрат підприємства на виробництво продукції. Вона відображає витрати сировини і матеріалів, амортизаційні відрахування, оплата праці, відрахування на соціальне страхування, плата за кредит та ін.