5. Біотичні взаємовідносини.

Кожен живий організм живе в певному середовищі, зазнає впливу його біотичних факторів й не може існувати без них. Зв’язок з іншими організма­ми з одного боку - необхідна умова живлення й розмноження, можливість за­хисту, пом’якшення несприятливих умов середовища, а з другого - завжди більша або менша небезпека і часто навіть безпо­середня загроза існуванню індивідуума. Представники кожного виду здатні існувати лише в такому біотичному середовищі, де зв’язки з іншими організмами за­безпечують їм нормальні умови життя. Іншими словами, різнома­нітні живі організми зустрічаються на Землі не у будь-якому по­єднанні, а утворюють певні угруповання, в які вхо­дять види, пристосовані до спільного існування.

Величезного розмаїття взаємозв’язків між тваринами можна поділити на дві групи: гомотипові і гетеротипові реакції.

Гомотипові реакції - це взаємозв’язки між особинами одного виду. До них належать реакції типу: а) групового ефекту; б) масового ефекту; в) внутрівидової конкуренції.

Груповий ефект.

При цьому типові взаємозв’язків тварини одного виду об’єднуються по дві чи більше особини. Ця реакція характерна для багатьох видів, які можуть нормально розмножуватись і виживати лише в умовах існу­вання в межах крупної популяції. Наприклад, популяції бакланів в Перу можуть існувати, якщо в їх колоніях налічується не мен­ше 10000 особин і на 1 м² площі припадає 3 гнізда, стадо північних оленів нормально живе й розвивається якщо його чисельність становить 300-400 голів, а афри­канських слонів хоча б 25 особин. Групове співжиття полегшує звірам пошук їжі та боротьбу з ворогами. Наприклад, вовки сильні своєю зграєю, бджоли й мурашки сім’ями.

Масовий ефект.

Це результат складних взаємозв’язків зумовлений перенаселенням середовища. Його добре ілюструє при­клад розмноження популяції борошняного хрущака. Одна самка цього виду відкладає максимальну кількість яєць, вище якої (оптимум) плодовитість її зменшується. Отже, до оптимуму ми маємо справу з груповим ефектом, вище нього — масовий ефект. Це пояснюється тим, що внаслідок перенаселення нагромаджується велика кількість екскре­ментів, які є токсичними і зменшують плодовитість самки хрущака. Іншими прикладами можуть служити розмноження ондатри в озері, мишовидних гризунів на полі тощо.

Внутрішньовидова конкуренція.

Територіальна конкуренція часто вияв­ляється в територіальній поведінці, коли тварини захищають місце свого проживання і певну прилеглу територію. Наприклад, самець пильно стежить, щоб на територію, яка є місцем впливу сім’ї, що чекає пташенят, не залітали інші птахи свого ж виду, оскільки ця територія — місце збору їжі (комах і їх личинок чи насіння рослин). Подібно поводяться ведмеді, тигри та багато інших звірів.

Гетеротипові реакції.

Виділяють декілька характерних комбінацій цих біотичних стосунків: нейтралізм, конкуренція, мутуалізм, співпраця, коменсалізм, аменсалізм, паразитизм і хижацтво.

Нейтралізм (лат. neutralis - нічийний) - це нульовий варіант стосунків, коли обидва види незалежні і не впливають один на одного (у лісі дятел і їжак, білка і лось).

Конкуренція (лат. concurrentia- змагання, суперництво) - негативний вплив одного виду на інший. Обидва види називають конкуруючими (за живлення, місця відкладання яєць, укриття). ,,Конкуренція” в широкому розумінні - це взаємодія, яка зво­диться до того, що один організм споживає ресурс, який міг би бути доступним для іншого організму.

Мутуалізм (лат. mutuus – взаємний) - це можливість життя кожного з видів лише в присут­ності іншого. Вони живуть в симбіозі (наприклад, інфузорії ряду Ентодинієморфні - Entodiniomorphida, що мешкають у рубці жуйних парнокопитних, кишечнику коней, людиноподібних мавп. В 1 см³ вмісту рубця корови може бути до 1 млн. інфузорій, а загальна їх маса досягати 3 кг. Після відмирання вони перетравлюються в організмі господаря і є для нього додатковим дже­релом білка).

Співпраця - це утворення двома видами угруповання. Однак цей термін стосується свідомої дії, тому краще використовувати термін ,,протокооперація”, або ,,первинна кооперація”. В тваринному світі зразок протокооперації - це спільне життя крячків і чапель, що дає їм можливість краще захищатись від хижаків; рака - самітника й актинії тощо.

Коменсалізм (лат. commensalis – співтрапезник) – біотичний зв’язок між двома ви­дами, коли діяльність одного з них дає корм або надає притулку другому (коменсалу). Іншими словами, коменсалізм - односто­роннє використання одного виду іншим, без заподіяння йому шко­ди. Типовий симбіоз являють собою відносини термітів і їхніх кишкових співмешканців - джгутикових ряду Hypermastigina. Ці найпростіші виробляють фермент 3-глюкозидазу, який переводить клітковину у цукри. Терміти не мають власних кишкових фермен­тів для перетравлювання целюлози і без симбіонтів гинуть від голоду. Джгутикові знаходять у кишечниках термітів сприятливий мікроклімат, за­хист, їжу та умови для розмноження. У вільному стані вони фак­тично не зустрічаються в природі.

Коменсалізм, який ґрунтується на споживанні залишків їжі живителів, називають нахлібництвом, використанні інших організмів, або їх жител у якості сховища - квартиранством. Прикладом нахлібництва є, зокрема, взає­мовідносини левів і гієн, які підбирають залишки недоїденої ле­вами здобичі. Коменсалами великих акул є риби-прилипали, що супроводжують їх, і т. ін. Квартиранством можна назвати переховування рибки Fieraster у водяних легенях голотурій, молоді інших риб - під парасольками захище­них жалкими нитками медуз, проживання у гніздах птахів, нірках гризунів видів членистоногих, які використовують мі­кроклімат сховищ. Численні види спеціалізуються на такому способі життя і поза норами не зустрічаються зовсім. Постійні ніркові чи гніздо­ві співмешканці дістали назву нідиколів.

Аменсалізм (гр. а – заперечення і лат. mensa – стіл, трапеза) тип відносин, при яких для одного з двох взаємодіючих видів (аменсала) наслід­ки спільного життя негативні, тоді як другий (інгібітор) шкоди від них не має. Так, масове розмноження джгутиконосців родів: гоніаулакс (Gonyaulax) і гімнодініум (Gymnodinium) в час ,,червоних припливів” є лихом для риб. Якщо цей спалах трапляється в бухті чи затоці, то практи­чно вся риба там гине. Це відбувається внаслідок отруєння її речовиною нервово-паралітичної дії сакситоксином, що синтезується в клітинах джгутиконосців і після їх відмирання й руйнування клітинних оболонок потрапляє у воду та зменшення в ній вмісту кисню. Іншим прикладом може служити поїдання й витоптування худобою трав на пасовищах, насіння котрих є кормом для тамтешніх полівок.

Хижацтво і паразитизм. Хижаками називають здебільшого тварин, які живляться іншими тваринами, котрих вони ловлять і убивають. Для хижаків характерна спеціальна мисливська поведінка.

Паразитизм - така форма зв’язків між видами, за якої організм-споживач використовує живого господаря не тільки як джерело їжі, а й як місце постійного чи тимчасового мешкання

Різниця між хижаком і паразитом поля­гає в тому, що перший живе вільно і живиться іншими тваринними організмами або рослинним кормом, а другий не веде вільного життя. Хоча б на одній стадії свого розвитку паразит пов’язаний з поверхнею (ектопаразит) або з внутрішніми органами (ендопаразит) іншого організму, який є його господарем.