50

Лекція 1

Тема: Тварини і середовище

1. Екологічна класифікація та життєві форми організмів.

2. Фактори середовища й пристосування до них тварин.

3. Основні середовища життя й адаптації до них організмів.

4. Адаптивні біологічні ритми.

5. Біотичні взаємовідносини.

Література:

1. Ковальчук Г. В. Зоологія з основами екології. – Суми: ВТД ,,Університетська книга”, 2003. – 592 с.

2. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2001.- 500 с.

3. Чернова Н.М. Екологія / Н.М. Чернова, О.М. Билова. – К.: Вища школа, 1986. – 231 с.

1. Екологічна класифікація та життєві форми організмів.

Різноманітність і різноплановість способів і шляхів адаптацій тварин до середовища зумовили виникнення багатьох критеріїв для їх екологічної кла­сифікації. В основу екологічних класифікацій можуть бути по­кладені найрізноманітніші ознаки: середовище існування, способи живлення, пересування, вимоги до температури, вологи, солоності середовища, тис­ку тощо. Використовуючи той або інший єдиний критерій не можна відобразити багатогранність пристосованості організмів до середовища, адже екологічні класифікації відбивають схожість, що ви­никає у представників найрізноманітніших груп тварин, які мають подібні шляхи адаптацій. Наприклад, якщо ми кла­сифікуємо тварин за середовищем існування, то до екологічної групи ви­дів, що живуть у воді, потрапляють такі різні за систематичним положенням тварини, як ссавці, риби, головоногі молюски та ін. Найпростішими екологічними класифікаціями є поділ організмів за:

- здатністю до терморегуляції;

- середовищем існування;

- широтою діапазону пристосувань до умов середовища;

- характером добування корму.

За здатністю до терморегуляції (спроможністю підтримувати відносну постійність температури свого тіла) всі організми поділяють на пойкілотермні ( гр. poikilos – змінний і therme - теплота ) і гомойотермні (гр. homoios – однаковий і therme); за середовищем існування серед них виділяють хтонобіонтів (гр. chthon – земля і bion - існуючий ), гідробіонтів ( гр. hydor – вода і bion), авіабіонтів ( гр. aer – повітря і bion), едафобіонтів (гр. edaphos – ґрунт і bion); діапазоном пристосувань до змін параметрів середовища - еврибіонтів ( гр. eurys – широкий і bion) і стенобіонтів ( гр. stenos – вузький і bion ), за типом живлення на автотрофів (гр. autos – сам і trophe - живлення) і гетеротрофів ( гр. heteros – інший і trophe). Гетеротрофів поділяють на сапрофітів (гр. sapros – гнилий і phyton) які використовують розчини простих органічних сполук, і голозоїв (гр. zoon – тварина). Голозоям властивий складний комплекс трав­них ферментів, вони можуть споживати складні органічні сполуки і розкладати їх на простіші складові компоненти. Цих тварин поділяють поді­ляють на сапрофагів (гр. sapros і phagos - пожирач) споживачів мертвих рослинних решток, фітофагів (гр. phyton і phagos) ті, що годуються живими рослинами, зоофагів (гр. zoon і phagos) тваринами і некрофагів (гр. nekros - мертвий, phagos ) мертвими організмами. У свою чергу, кожну з цих груп можна поділити на дрібніші, які враховують специфіку певного середовища, характер добування корму тощо. Наприклад, за середовищем існування гідробіонтів поділяють на пелагіальних ( гр. pelagos - море) тварин що живуть у товщі води і бентосних (гр.benthos – глибина), які живуть на дні або у донних відкладах. Пелагіальних тварин, в свою чергу, поділяють за характером руху на планктонні (гр. planktos - ширяючий , блукаючий) тварини, що пасивно переносяться течіями і нектонні (гр. nektos - плаваючий) тварин, які здатні активно плавати тощо. За характером добування корму серед цих тварин виділяють такі групи, як фільтратори (дрібні рачки, двостулкові молюски, синій кит та ін), мисливці, які полюють на здобич, що рухається (акули, кити, дельфіни, окуні тощо) й інші групи.

Життєві форми тварин.

Життєві форми тварин сформувалися в результаті їх адаптацій до умов середовища. Їх виділення в певній мірі співпадає з екологічною класифікацією тварин за середовищем існування, проте значно розширює його. За цим критерієм всіх звірів поділяють на такі групи форм:

1) наземні (зайці, олені, кабани та ін.);

2) підземні (землериї);

3) деревні ( лінивці, деякі мавпи);

4) повітряні ( рукокрилі);

5) водні (китоподібні, ластоногі).

У межах кожної групи виділив також і специфічні підгрупи й пристосувальні форми.

Так, серед наземних ссавці розрізняють лісових та звірів відкритих просторів. Для звірів, що населяють ліс і ведуть наземний спосіб життя, характерна обмеженість зору (лось, олень благородний, козуля, росомаха). У них добре розвинений слух, нюх. До мешканців відкритих просторів належать копитні, зайцеподібні, деякі хижі та ін. Вони характеризуються стрункістю тіла, здатністю до швидкого бігу, захисним забарвленням, добре розвиненим зором. Мають копита або товсті тупі кігті.

У зовнішньому вигляді птахів найбільшою мірою проступає пристосування їх до певних місцеперебувань і характер переміщення при добуванні корму. В зв’язку з цим розрізняють птахів:

1) деревної рослинності;

2) відкритих просторів суші;

3) боліт і обмілин;

4) водних просторів.

У кожній із цих груп виділяють специфічні форми: а) ті, що добувають їжу з допомогою лазіння (численні голуби, папуги, зозулі, дятлові, горобині); б) ті, що добувають їжу завдяки польотам (у лісах - сови, дрімлюги та ін., на від­критих просторах - сивкові, довгокрилі, над водою - трубконосі тощо); в) ті, що годуються, переміщаючись по землі (лісові - більшість курячих, казуари, ківі та ін., на відкритих просторах - страуси, нанду, журавлині, на болотах і обмілинах - голінасті, фламінго, деякі горобині); г) ті, що добувають корм за допомогою плавання й пірнання (пінгвіни, гагари, поганки, ряд трубконосих, більшість веслоногих і гусячих тощо).

Серед саранових за формою (конфігурація тіла, структура го­лови, будова кінцівок, літального апарата, тип захисного забар­влення) добре розрізняються тамнобіонти - мешканці чагарників і дерев; хортобіонти, які населяють трав’янистий ярус; герпетобіонти - мешканці надґрунтового шару органічних решток; а також мешканці відкритих ділянок ґрунту: еремобіонти - на поверхні щільних глинистих грунтів, псамобіонти - на пісках і петробіонти - на кам’янистих ділянках з вираженою рослинністю.