3.2. Деталювання складальних креслень
Деталюванням називається виконання робочих креслень деталей виробу (складальної одиниці) за складальним кресленням [2 с. 245-247]. Процес деталювання складального креслення виконують за такими етапами:
Вивчають складальну одиницю, прочитавши її креслення.
Визначають деталі, креслення яких треба виконати. Деталювання починають з простих за формою деталей.
Знаходять і аналізують зображення призначеної для деталювання деталі, яка міститься на кресленні, визначають її головне зображення, кількість і склад потрібних зображень. Слід нагадати, що кількість зображень має бути мінімальна, але достатня для повного уявлення про форму і розміри деталі. Кількість і склад зображень деталі на робочому кресленні можуть і не відповідати зображенням на кресленні складальної одиниці.
Обирають масштаб зображень. При деталюванні необов'язково дотримуватися одного і того ж масштабу для всіх деталей. Дрібні деталі, а також складної форми, зображують у збільшеному масштабі.
Обирають потрібний формат аркуша паперу для виконання креслення, наносять рамку й основний напис.
Виконують зображення деталі. На кресленні деталі зображують і ті її елементи, які на складальному кресленні не показують, або показують спрощено, наприклад, фаски, галтелі. Розміри цих конструктивних елементів визначають не за складальним кресленням, а за відповідними стандартами на ці елементи.
Наносять на кресленні розміри, позначення шорсткості поверхонь та інші дані.
Перевіряють креслення й остаточно його оформлюють.
Під час деталювання складальних креслень виникають деякі ускладнення при визначенні справжніх розмірів елементів деталей, потрібних для креслення та для нанесення на готові креслення деталей, а також при переведенні розмірів зображень із одного масштабу в інший.
Розглянемо деякі випадки.
Креслення, що деталюють, і креслення деталі мають масштаб М1:1. У цьому випадку справжні розміри всіх елементів деталі вимірюють за складальним кресленням і безпосередньо використовують на кресленні деталі.
Креслення, що деталюється, має масштаб, який відрізняється від М1:1, а креслення деталі виконується в масштабі, який відрізняється від масштабу креслення, що деталюють, і від М1:1. У цьому разі справжні розміри елементів деталі знаходять як результат ділення розмірів цих елементів, виміряних на складальному кресленні, на його масштаб. Далі справжні розміри помножують на масштаб робочого креслення деталі й отримують розміри для виконання зображень на ньому. (Нагадуємо, що на кресленні проставляють дійсні (натуральні) розміри).
Найскладніший випадок – це коли креслення, що деталюють, є друкарською (або якоюсь іншою) копією, на якій масштаб зображень не відповідає зазначеному в основному написі. Тоді треба спочатку з'ясувати масштаб копії, далі визначити обчисленням справжні розміри елементів деталей, перемножити ці розміри на масштаб робочого креслення деталі й будувати зображення. Щоб уникнути великої кількості обчислень, у навчальному процесі слід використовувати графічний спосіб, застосовуючи пропорційний (кутовий) масштаб.
На аркуші міліметрового паперу проводять дві взаємно перпендикулярні прямі l і t (рис. 3.3), які перетинаються в точці О. На горизонтальній прямій від точки О праворуч циркулем-вимірювачем відкладають довжину відрізка 0A = 10 мм, виміряну на кресленні, а на вертикальній прямій OB = 20 мм – справжній розмір цього ж відрізка, що визначений розмірним числом. Проводячи через точки А і В взаємно перпендикулярні прямі, на їх перетині отримуємо точку М. Пряма ОМ є лінією масштабу М1:1 і дає змогу визначити справжні розміри решти елементів цього креслення: вимірявши циркулем-вимірювачем розмір потрібного елемента на кресленні, що деталюють (рис 3.3а), відкладають його від точки О на прямій l (рис. 3.3б); через точку С проводять вертикальну пряму до перетину з лінією масштабу. Відрізок цієї прямої від С до лінії масштабу визначає справжній розмір потрібного елемента (у цьому випадку 50 мм).
Проставляючи розміри на робочих кресленнях, слід враховувати, що багато елементів деталей мають стандартні розміри.
У додатку 2 подано ряди нормальних розмірів.
Рис. 3.3. Графічний спосіб визначення розмірів деталей