Сучасні масштаби впливу людини на навколишнє сереловише та актуальність охорони природи і раціонального використання природних ресурсів

Власне економіка природокористування як наукова дисципліна сформувалась лише в останні десятиріччя. Проте вже утворилися наукові школи, де проводиться пошук шляхів вирішення найакту­альніших проблем охорони природи і раціонального використан­ня природних ресурсів, розробляється методика і методологія еко-лого-економічних досліджень. Зокрема, у Сумах (О.Ф. Балацький, А.В. Чупіс, Л.Г. Мельник), Києві (В.Г. Сахаєв, П.П. Борщевський, М.Ф. Реймерс та ін.), в Одесі (С.К. Харічков, В.М.Степанов), а та­кож у Житомирі, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську, Львові. Як і кожна економічна наука, вона має об'єктом свого ви­вчення виробничі та життєві відносини між людьми, у даному випадку відносини, що виникають в процесі взаємодії між суспі­льством і природним середовищем. У третьому тисячолітті - у період бурхливого розвитку науково-технічного прогресу, виник­нення новітніх технологій - людство постало перед загрозою сво­го фізичного винищення. Надбанням сучасної цивілізації стали значний приріст населення планети, інтенсифікація використан­ня (а практично хижацьке винищення) природних ресурсів пла­нети, викиди і скиди екологічно небезпечних відходів виробниц­тва, порушення екологічного балансу Землі, більше того - забруд­нюється навіть навколоземний простір. Людство перебуває на межі глобальної планетарної катастрофи. Екологічні проблеми виник­ли і виникають далі з причини нераціональної взаємодії навко­лишнього середовища і людини та її господарської діяльності, що посилює антропогенне і техногенне навантаження на довкілля. Зміни, які породжуються діяльністю людини, дуже часто перевищують екологічні можливості території, обумовлені природно-ресурсним потенціалом та здатністю живої природи

14

15

до самовідновлення. Антропогенне навантаження на природне се* редовище має комплексний, всеохоплюючий характер.

Якщо взяти до уваги, наприклад, проблему забруднення ат­мосферного повітря, то вона має декілька аспектів - негатив­ний вплив як на саму атмосферу (зміна хімічного складу, тем­ператури, вологості тощо), так і вплив на її фізико-хімічні вла­стивості, а саме не передбачуваний наперед склад, неконтрольо-ване збільшення оксидів вуглецю, метану, фреонів та інших отруйних речовин і газів, що викликають кислотні дощі, руйна­цію озонового шару та парниковий ефект. На жаль, на сьогодні людство синтезувало вже понад 3000 нових небезпечних домі­шок і хімічних речовин при створенні необхідних для себе за­собів виробництва та предметів першої необхідності. Значна частина цих речовин має штучне походження і не може бути залученою в біологічні цикли, а відтак - і знешкодженою при­родним шляхом. До найбільш значних джерел забруднення належать автомобільний транспорт, електростанції, підприємс­тва важкої металургії, нафто- та газопереробної, хімічної, лісо­вої промисловості.

Велика кількість шкідливих речовин потрапляє в атмосферу з вихлопними газами автомобілів, причому такі викиди постійно зростають. Якщо в Україні ця цифра складає близько 28-32% загального рівня забруднення, то в США вона перевищує 60%. Підраховано, що лише один автомобіль за рік викидає в атмосфе­ру близько 700 кг оксиду вуглецю, 200 кг вуглеводнів, що не зго­ріли та 40 кг оксиду азоту. Помноживши ці цифри на кількість автомобілів в усьому світі (а їх близько 400 млн.), можна визна­чити, яку величезну шкоду завдає один лише автомобільний транс­порт навколишньому середовищу.

Не менш вражаючими є показники забруднення атмосфери підприємствами енергетичного комплексу. Практично половина вугілля, що видобувається на шахтах України, має у своєму складі понад 2,5% сірки. У результаті видобутку і використання цього вугілля в атмосферу потрапляє близько 75 • 10^е т оксиду сірки, 53 • 10^е оксиду і двоокису азоту, 304 • 10^е оксиду вуглецю, 88 • 10⁶т вуглеводнів. Слід зазначити, що вплив господарської діяльності людини на стан навколишнього середовища звичайно визнача­ється рівнем техніки і технології, забезпеченістю і станом приро­доохоронного обладнання. Характерним показником є збільшен­ня обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферу за останні роки при незначному рості обсягів виробництва. Це можна про­стежити на прикладі Сумської області (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних та пересувних (автотранспорт) джерел забруд­нення по Сумській області

1997

2001

1998

2000

1999

80,9 85,7

25,1 42,2

26,1 54,8

30,5 55,2

24,8 35,4

Загальна кількість викидів в атмосферу _7С- _{к В7} , «по по області (тис. т), '^3,° ^с""⁵ °^0,/:

29,4

у тому числі:

• від стаціонарних джерел забруднення

• від автотранспорту 46,2

Проте зростання обсягів виробництва відбувається значно нижчими темпами, ніж надходження забруднюючих речовин (рис. 1). У той час, коли обсяги виробництва зросли лише на 5-7%, обсяги забруднення збільшились на 42% (2001 рік - порів­нянно з 1999 роком). А це свідчить про погіршення ефективно­сті роботи наявного природоохоронного обладнання, послаблен­ня контролю за його роботою і може призвести (і призводить) до виникнення аварійних й інших надзвичайних ситуацій.

Не кращий стан справ і в галузі споживання водних ресурсів. На сьогодні в багатьох регіонах великою проблемою є дефіцит свіжої питної води. Вода потрібна практично кожній галузі на­родного господарства - комунально-побутовій, промисловості і особливо сільському господарству. З розвитком промисловості і бурхливим науково-технічним прогресом значно зросло спожи­вання прісної води, паралельно з цим різко збільшились і обсяги

Викиди

Обсяги виробництва

Роки

1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999

Рис. 1. Динаміка надходження забруднюючих речовин і валового виробництва продукції в умовах економічної кризи

16

17

скидів у природні водоймища. Лише за останні 20 років обсяги скидів у водні ресурси в Україні зросли у 4,5 рази. Велика кіль­кість забруднених стоків взагалі не проходить навіть попередньої очистки, ефективність роботи очисних споруд незадовільна.

Виходячи з цього, можна дійти лише одного висновку: стано­вище водного басейну України критичне. Найбільшими джере­лами забруднення водних об'єктів Сумської області є підприємст­ва комунально-побутового водопостачання та великі промислові підприємства. Слід зазначити, що нормативно очищені води теж мають у своєму складі забруднюючі речовини, тому для доведен­ня їх до належного стану на кожний кубометр необхідно до 6-12 кубометрів свіжої води. Перспективним напрямком є викорис­тання недостатньо очищених вод (що не містять шкідливих речо­вин) для зрошення у сільському господарстві або для повторно-послідовного використання на промислові потреби.

На показники роботи водоохоронних комплексів впливають обсяги державних капіталовкладень, що виділяються на ці цілі. Якість будівництва та експлуатації водоохоронних комплексів також залежить від рівня проектного рішення. Але, на жаль, слід враховувати й ті обставини, що навіть ці вимоги будівель­ними організаціями не виконуються, про що свідчить сучасний стан навколишнього середовища

Останніх кілька десятиліть значною проблемою для людства стає дефіцит деревини, що викликало бум у лісопереробній галу­зі. Ліси винищуються швидкими темпами і на значних терито­ріях. І хоча ліси здатні до самовідновлення, на цей процес потрібно багато часу (десятки років). Існує ще одна проблема - досить часто на вирубках замість цінних порід дерев починають рости малоцінні породи або кущі, що призводить до знецінення лісо­вих масивів. Крім безпосереднього винищення лісів людиною, реальним є також фактор опосередкованого негативного впливу на цей природний ресурс, а саме забруднення атмосферного повіт­ря і води. Лісові насадження деградують, перестають бути пов­ноцінними учасниками природного процесу відновлення стану довкілля. Збільшення кількості надзвичайних подій, таких, як зсуви ґрунтів (особливо у гірських районах), тільки підкреслю­ють значення лісів. Одне доросле дерево здатне утримувати до 500 м³ ґрунтових вод. Зрозуміло, до чого може призвести зни­щення гірських лісів.

На фоні загальної деградації природного середовища все ча­стіше стали виникати екологічні катастрофи, які теж, як пра­вило, спричинені декількома факторами:

• стихійними природними явищами, які можуть бути спрово­ковані людською діяльністю (зсуви під час повені в Карпатах у 1999 році виникли не лише внаслідок надмірної кількості опадів, а й через вирубування лісу на схилах гір);

• неправильними технологічними рішеннями, як" це сталося під час аварії на Чорнобильській АЕС;

• свідомим руйнуванням природного середовища під час воєн­них дій або актів диверсії.

Загальна кількість і частота локальних екологічних ката­строф у світі упродовж другої половини XX ст. швидко збіль­шувались. За десятиліття з 1960 по 1970 р. їх було 14, а за деся­тиліття з 1980 по 1990 р. великих катастроф зареєстровано вже 70. Тільки в 1989 р. у світі сталося 1773 великі аварії з викида­ми в навколишнє середовище нафти та різних токсичних речо­вин. Почали реєструвати техногенні землетруси, що виникають унаслідок виймання гірських порід, видобутку нафти, газу, спо­рудження водосховищ, закачування промислових стічних вод у пласти гірничих порід або відкачування таких вод. Однак головна небезпека для людства полягає не в окремих екологічних катас­трофах, якими б трагічними не були їх наслідки, а в поступовій деградації природного середовища під впливом виробничої ді­яльності людини. Саме вона спричиняє такі серйозні планетарні явища, як глобальне потепління, кислотні дощі, втрата біологіч­ної різноманітності.

Потепління клімату зумовлюється переважно парниковим ефектом, який на 46% спричинений виробництвом енергії шля­хом спалювання викопного палива, що супроводжується вики­дами в атмосферу вуглекислого газу, на 24% забрудненням ат­мосфери іншими хімічними речовинами, на 18% вирубуванням лісів, на 9% інтенсифікацією сільського господарства, на 3% спа­люванням сміття. Потепління клімату може спричинити зміни погоди і, насамперед, позначитись на сільськогосподарському виробництві. Виникає потреба у зміні агротехніки, районуванні сортів культурних рослин, порід тварин і взагалі в реорганізації бази сільського господарства. Якщо країнам, розміщеним у по­мірному поясі потепління може бути вигідним (хоча це й спір­не питання), то в країнах, розташованих у тропіках і субтропі­ках, потепління клімату може викликати таке негативне явище, як спустелювання. Проте внаслідок антропогенного (і природ­ного) забруднення атмосфери можуть виникнути процеси, пов'я­зані з глобальним похолоданням, як це, можливо, мало місце у льодяниковому періоді (рис. 2.)

/*

19

Єдиним джерелом енергії на Землі є сонячна енергія. Певна її частина (1) відбивається від поверхні Землі за межі атмосфери, друга частина (2) зали­шається на поверхні, наступна (3) - розсіюється в атмосфері (а). Унаслідок викидів так званих «парникових» газів верхній шар атмосфери стає напів­прозорим, і та частка сонячної енергії, що відбивалась за межі атмосфери залишається, що й призводить до глобального потепління (б). Але при забрудненні повітря сажею та пилом на Землю може взагалі не потрапля­ти частина сонячної енергії, що призведе до глобального похолодання.

Рис. 2. Схема можливих глобальних змін клімату

Спустелювання у світі зазнало 4616 млн. га земель, площі спустошених земель далі збільшуються. Темп цих процесів упро­довж XX сторіччя був особливо високим: щорічно за його раху­нок територія пустель світу зростала на 60000 км². Спустелюван­ня - це виснаження аридних і напіваридних екосистем під впли­вом діяльності людини та посух. Воно полягає у значній деграда­ції природних біомів і втраті родючості ґрунтів. Території, які зазнали спустелювання, вже не здатні до самовідновлення.

Не менш небезпечним проявом екологічної кризи стали кис­лотні дощі, які нині випадають повсюдно. Виникаючи внаслідок спалювання пального, що містить сірку, формуючись над районами з розвинутою промисловістю, вони завдають великої шкоди лісам Європи. Від таких опадів насамперед починають засихати хвойні дерева віком понад 60 років. Високою кислотністю відрізняються опади в Західній Європі. Типовими вони стали і для України. Так, у Черкаській області опади підкиснені азотною кислотою, у Сумсь­кій - сірчаною та плавиковою. Під впливом кислотних дощів від­бувається швидке підкиснення води у річках, озерах, ставках та інших водоймах. Під впливом кислотних дощів збільшилась кис­лотність ґрунтів. В Україні за останні 30 років площа кислих ґру­нтів зросла на 30%, при цьому підвищується міграція свинцю, ци­нку, нікелю, міді, що завдає збитків сільському господарству і при­родній рослинності. Кислі ґрунти потребують меліорації, вапну­вання, що збільшує вартість сільськогосподарської продукції.

В.І. Верналський - життєвий шлях, вчення про біосферу

та ноосферу

Народився у Петербурзі 12 березня 1863 р. У 1868 р. родина Вернадських переїхала до Харкова. Майбутній вчений навчався спочатку в Харкові, а з третього класу - у Петербурзькій класич­ній гімназії, що вважалася однією з найкращих у Росії. Тут до­бре викладали іноземні мови, історію, філософію. У подальшому Вернадський самостійно вивчив декілька європейських мов. Він | читав наукову літературу (і не тільки наукову) 15 мовами, і на-

віть свої статті писав французькою, англійською, німецькою. Ін- терес до історії і філософії він зберіг на все життя. Видається дивним, що в цей час майбутній вчений-геолог, еколог порівняно мало уваги приділяв вивченню Землі. Перша його наукова пра- і ця була присвячена слов'янській історії. ,| Вищу освіту В.І. Вернадський здобув на фізико-математич-

I ному факультеті Петербурзького університету. У нього з'явили-■': ся можливості повною мірою виявити самостійність, відчути без­межність істинної науки, на відміну від обмеженого спрощеного ' світу навчальних посібників.

Серед професорського складу університету в той час були Менделєєв, Докучаєв, Сєченов, Бутлеров, Іностранцев, Воєйков. Усі вони займалися активною науковою діяльністю, доповідали сту­дентам про свої дослідження, про нові пошуки, про майбутні можливі досягнення. У ці роки на формування наукового і гро­мадського світогляду В.І. Вернадського мали значний вплив В.В. Докучаєв і Л.М. Толстой.

Життєвий шлях Вернадського сповнений багатьма подія­ми: він мандрував, зустрічався з цікавими особистостями, брав активну участь у суспільному житті. Та все ж головним зав­жди залишалась напружена духовна діяльність, роздуми, пізнан­ня природи.

Ще навчаючись в університеті, Вернадський брав участь в експедиціях по вивченню ґрунтів Нижньогородської губернії під керівництвом В.В. Докучаєва. Саме в цей час Докучаєв роз­почав комплексні дослідження ґрунту як особливого природно­го тіла, що має свою власну історію. Найрізноманітніші живі організми працюють над створенням ґрунту і збереженням його структури. Людина за останні тисячоліття також приєдналася до цієї роботи, проте як споживач. Наслідки нам вже відомі.

Одна з перших дослідницьких робіт Вернадського була при­свячена ховрахам. З'ясувалося, що з урахуванням простору степів

20

21

обсяги ґрунту, переміщеного цими тваринами, сягають геологіч­них масштабів, а коли зважити на те, що їхня невпинна праця триває вже тисячі років! У 21 рік (1884) В.І. Вернадський висту­пив зі своєю першою науковою доповіддю в університетському науково-літературному товаристві. Ця доповідь цікава саме тим, що в ній присутні деякі важливі ідеї про біосферу.

1886. р. - одруження з Наталією Єгорівною Старицькою. Вона була високоосвіченою людиною, добрим товаришем, дружиною, помічником. Познайомившись ще на заняттях наукового гурт­ка, вони обговорювали можливість залишити Росію, оскільки були обурені монархією, непереборними наслідками кріпацтва, соці­альною нерівністю. У цей час В.І. Вернадським було зроблено запис у щоденнику «Инстинктм лиц, в руки котормх попала власть, разнузданм, и нам остается только сокрушаться до вре-мени над гибелью того, что установлено работой поколений». У тому ж році В.І. Вернадського було залишено наглядачем міне­ралогічного кабінету Московського університету.

1887. р. - народжується син Георгій (пізніше він став профе­сором російської історії Йєльського університету в СПІА). Тим часом В.І. Вернадський від'їжджає до закордонного відряджен­ня (Італія, Німеччина, Франція, Англія, Швейцарія), його обира­ють членом-кореспондентом Британської асоціації наук. Після повернення до Росії бере участь в експедиції по Полтавській губернії, яку очолював геолог, ґрунтознавець В.В. Докучаєв. Стає приват-доцентом кафедри мінералогії Московського універси­тету. Захищає магістерську дисертацію, читає лекції.

1897. р. - захист докторської дисертації.

1898. р. - народження дочки Ніни (вона в подальшому стане психіатром).

1906 р. - обрання членом Державної Ради Московського університету.

1911 р. - антидемократичні дії уряду викликали протест вченого і переїзд до Петербургу.

1915. р. - за ініціативою В.І. Вернадського створюється КЕПС (Комісія по вивченню виробничих сил природи).

1916. р. - В.І. Вернадського обрано головою вченої ради при Міністерстві землеробства.

1917. р. - хвороба легенів змушує переїхати до Києва, де він бере активну участь у створенні Української академії наук та обирається першим її президентом.

1921 р. - Москва, директор Радієвого інституту.

1923 - 1926 рр. - Сорбонна (Париж), викладацька і наукова

діяльність.

1926 р. - опубліковано монографію «Біосфера». 1928 р. - засновує біогеохімічну лабораторію.

1943 р. — в евакуації помирає дружина (56 років спільного

життя).

1944 р. - повернення до Москви, крововилив у мозок.

Помер 6 січня 1945 р. у віці 82 років.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає взаємозв'язок економіки і екології?

2. Поясніть значення терміну «екологія».

3. Що таке економіка?

4. Поясніть терміни «біосфера» та «ноосфера».

5. Що таке моніторинг?

6. Чому природні ресурси є одним із найважливіших факторів вироб­ництва?

7. Що ви розумієте під забрудненням навколишнього середовища?

8. Перелічіть типи та види забруднення навколишнього середовища.

9. Наведіть приклади порушення стану навколишнього природного середовища.

10. Поясніть поняття «антропогенний вплив» і «техногенне наванта­ження».

11. Наведіть приклади глобальних, регіональних і локальних змін у стані навколишнього природного середовища, що відбуваються під впливом діяльності людини. Використовуйте власний досвід.

Теми для дискусій

• Роль науково-технічного прогресу та його вплив на стан навколиш­нього середовища (на прикладі аграрного сектору економіки).

22

23